Військовий статут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Військо́вий стату́т (англ. General Orders / Regulations, нім. Dienstvorschrift) — документ, який регламентує функціонування збройних сил. Військовий статут визначає порядок військової служби, обов'язки посадових осіб, правила внутрішнього розпорядку, носіння військової форми одягу, знаки розрізнення, систему військових звань, дисципліну і субординацію, правила взаємовідносин між військовослужбовцями, інші питання.

Зазвичай виділяються загальновійськові статути (дисциплінарний, внутрішньої служби, гарнізонної та вартової служб, стройовий) та статути родів військ і бойові статути. В Україні терміни «військові статути» та «загальновійськові статути» є розмовними, замість цих застарілих кальок із російсько-радянської мови офіційно використовується назва «Статути Збройних Сил України».[1]

Перший загальний військовий статут в історії України — «Статті про устрій Війська Запорозького», червень 1648 року.[2]

Фото обкладинок бойових статутів

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Проект Закону про внесення змін до статутів Збройних Сил України. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 11 січня 2019.
  2. Лепісевич П. М. , Терлюк І. Я. Козацька держава і право. Навчальний посібник з історії держави і права України / П. М. Лепісевич, І. Я. Терлюк. — Львів: видавництво «Край», 2005. - с.45

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]