Неоголошена війна
Неоголошена війна — ворожі дії держави, зазвичай (але не обов'язково) із застосуванням військових дій, за яких держава формально не є стороною, що воює.
Починаючи з другої половини XX століття війни практично[прояснити] перестали оголошувати.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Несподіваність війни. Петров+Мустафін на YouTube, канал «ISLND TV», 4 січня 2024 |
Формальне оголошення війни було рідкістю вже до кінця XVIII століття.[1]
Міжнародне право після Вестафальського миру побудоване таким чином, що сторони у оголошеній війні піддаються міжнародним співтовариством ізоляції, що призводить до занепаду їх економік.[2]
Під час чергового обговорення проекту тунелю під Ла-Маншем у 1881–1882 роках в англійському уряді виникло питання щодо військової небезпеки нападу без попередження. Джон Фредерік Моріс, якому було доручено підготувати доповідь з цього питання, з подивом виявив, що «нації іноді ігнорували всі обов'язки оголошення війни та, посеред глибокого миру, зловживали довірливістю своїх сусідів»[3]. Клайд Іглтон 1938 року відзначив[3], що у часи Моріса метою ведення неоголошеної війни було використання переваги раптовості, але з тих пір виникли нові, куди більш потужні фактори: відбулась революція у військовій справі, взаємозалежності держав стали більш складними, з'явились міжнародні організації та пов'язані з ними зобов'язання з оголошення та ведення війни. Іглтон тому й засумнівався в тому, що у майбутньому будь-які війни взагалі будуть оголошуватись, оскільки «дехто вважає оголошення війни анахронізмом, який слід відкинути».
Оголошення війни практично зникло у другій половині XX століття[4].
За всю історію США конгрес оголосив тільки п'ять війн — востаннє США оголосили війну під час Другої світової війни. При цьому, станом на 1996 рік США відкрито застосовували військову силу за межами країни 234 рази[5][6]. Після 1945 року всі американські війни, включаючи такі маштабні, як війни у Кореї та у В'єтнамі, були неоголошеними[7][4].
У 1992 році, під час війни в Абхазії, до 4000 російських військовослужбовців брали участь у бойових діях проти грузинської армії. Росія не оголошувала Грузії війну, і не визнала участі своїх військ у бойових діях.[8] Після звинувачень в адресу Росії у бомбардуванні цивільних об'єктів та колон біженців, Міністр оборони Росії Павло Грачов заявив, що грузинська сторона нанесла російські знаки розрізнення на свою авіацію і бомбила власних громадян.[8]
Під час російської інтервенції до Криму, а згодом у війні на сході України, Росія офіційно заперечувала причетність до військових дій.[9] За словами Івана Вінника, секретаря комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, Росія веде гібридну, неоголошену війну.
 | Цей розділ потребує доповнення. (20 березня 2022) |
Російський «Військовий енциклопедичний словник» до неоголошених війн відносить і не бойові дії[10]:
- економічна блокада;
- дипломатична ізоляція;
- політична конфронтація;
- провокації на кордоні;
- демонстрація сили, інше нарощування військової присутності, загроза силою;
- підтримка сепаратистських та націоналістичних рухів.
- Громадянська війна в Іспанії
- Японсько-китайська війна
- Корейська війна
- Війна у В'єтнамі
- Арабо-ізраїльські війни
- Конфлікти та війни в Африці
- Громадянська війна в Афганістані
- Анексія Криму
- Гібридна війна на сході України (2014)
- Російське вторгнення в Україну (з 2022)
- ↑ Mark Tushnet. The Constitution in Wartime: Beyond Alarmism and Complacency. Duke University Press, 2005. С. 144. (англ.)
- ↑ «Гибридный ответ» Украины: каким будет закон о деоккупации Крыма и Донбасса?[недоступне посилання з 12.04.2022] : [арх. 12.12.2017] // petrimazepa.com. — Дата звернення: 12.12.2017.
- ↑ а б Eagleton, Clyde. The Form and Function of the Declaration of War. // The American Journal of Internationall Law, 32 (1938): 19
- ↑ а б Great Britain: Parliament: House of Lords: Select Committee on the Constitution. Waging War: Parliament's Role and Responsibility; 15th Report of Session 2005-06. The Stationery Office, Jul 27, 2006 (англ.)
- ↑ Michael V. Bhatia. War and Intervention: Issues for Contemporary Peace Operations. Kumarian Press, 2003. С. 1 (англ.)
- ↑ Richard F. Grimmett. Instances of Use of United States Armed Forces Abroad, 1798–2009. Congressional Research Center, 2010. (англ.)
- ↑ Yoo, John C. The continuation of politics by other means: The original understanding of war powers. California Law Review (1996): 167–305 (англ.)
- ↑ а б RUSSIA VERSUS GEORGIA: ONE UNDECLARED WAR IN THE CAUCASUS - INTERNATIONAL. sites.google.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ Неоголошена війна Росії на сході України. Радіо Свобода. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ «Необъявленная война». // Военный энциклопедический словарь. 2013 (рос.)
- Brown, Philip Marshall. Undeclared wars. // American Journal of International Law (1939): 538–541. (англ.)
- Kenneth B. Moss. Undeclared war and the future of U.S. foreign policy. Woodrow Wilson International Center for Scholars, 2008. 298 с. (англ.)
- Brien Hallett. The Lost Art of Declaring War. University of Illinois Press, 1998. (англ.)
- Eagleton, Clyde. The Form and Function of the Declaration of War. // The American Journal of Internationall Law, 32 (1938): 19. (англ.)
- John Frederick Maurice. Hostilities Without Declaration of War: An Historical Abstract of the Cases in which Hostilities Have Occurred Between Civilized Powers Prior to Declaration Or Warning from 1700 to 1870. H.M. Stationery Office, 1883. (англ.)
|
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |