Вікіпедія:Вікізустрічі/155

Вікіекспедиція "Буджак"

Час: 27-28 вересня 2014 року

Учасники:

--Yakudza
--Ykvach

Передісторія експедиції

Ще у червні 2014 було заплановано вікіекспедиція етнокультурним регіоном «Буджак» (південь Одеської області), однак весь час вікіекспедиція відкладалася. Врешті експедицію було заплановано провести 27-28 вересня 2014 року в межах Місяця "Буджак", а також під час конкурсу Вікі любить пам'ятки. Мета конкурсу - створення фотографій населених пунктів Буджака та інших географічних об'єктів регіону, а також наповнення контентом вже існуючих категорій.

Попередній маршрут

1. Одеса-Болград (із зупинкою у Татарбунарах і Жовтневому).

2. Ніч - на березі Ялпуга.

3. Дорогою між озерами Ялпуг і Кагул (знімки озер), села Новоселівку, Виноградівку, Котловину, Орлівку (знімки церков) - на Ізмаїл.

4. Ізмаїл. Заїзд до Старої Некрасівки.

5. Ізмаїл-Одеса через Тузли і Затоку (знімки лиманів, пам'ятки сіл Сафьяни, Утконосівка).

Хід експедиції

27 вересня 2014

Експедиція розпочалася у 5:00 27 вересня 2014 року з міста Одеси. Для подорожі використовувався особистий автотранспорт. Дорога проходила через селище Затока (Білгород-Дністровська міська рада). Із останнього існує багато знімків, тому фотографування не проводилося. Перша зупинка була проведена у селі Миколаївка-Новоросійська (Саратський район). Дорогою було зроблено знімки вигляду сіл Розкішне і Монаші, а також двох об'єктів в селі Бритівка (всі села — Білгород-Дністровський район). У селі Миколаївка-Новоросійська зроблено знімки двох церков, каплиці, пам'ятників, тощо. Далі за планом було відвідування Болграда із короткою зупинкою у Жовтневому і Татарбунарах. Перед смт Сарата було зроблено зупинку біля монументу героям Великої Вітчизняної війни — увагу звернув на себе напис «Слава героїв», розфарбований у кольори українського прапора. після цього було вирішено змінити маршрут і відвідати Сарату, оскільки з цього населеного пункту немає жодного знімку у вікі. У Сараті зроблено знімки церков, будинків, елеватора, пам'ятника засновнику селища — Іґнацу Ліндлю, а також річки Сарата. Дорогою з Сарати, у селі Зоря привернула увагу вивіска «Музей болгарської культури», тому було зроблено зупинку. Музей, розташований у будівлі клубу, виявився закритим, але були зроблені знімки будівель села. Далі дорога прямувала через села Михайлівка і Білолісся, де також були зроблені знімки. Останнє село відноситься вже до Татарбунарського району.

Наступна зупинка була у Татарбунарах, де зроблено знімки міської ради, церков, старих будинків та вулиць, монументу учасникам Татарбунарського повстання. Далі, дорогою на Болград, зроблено знімки села Спаське, а також зроблено відносно тривалу зупинку в селі Кирнички (Ізмаїльський район). В останньому зроблені знімки церкви, старого козацького цвинтаря при церкві, старих будинків, школи. Відбувся невеликий конфлікт із священником місцевої церкви, який забороняв робити фотофіксацію об'єкту культурної спадщини (церкви) без свого благословіння. Вимоги було проігноровано, а контент вікісховища в результаті наповнено цікавими знімками пам'ятки історії. Проведено бесіду із місцевими мешканцями (прихожанами церкви) стосовно поховань біля церкви. Люди вказали, що особи та імена похованих невідомі.

Наступна подорож тривала за планом — зупинка у албанському селі Жовтневому (колишня назва — Кара-Курт, що турецькою означає — «чорна смерть»), яке є найбільшою албанською громадою України. Дорогою зроблено знімки загального вигляду села Баннівка. У Жовтневому зроблено знімки типових балканських хатин, церкви. Далі шлях прямував на Болград.

Монумент героям Великої Вітчизняної війни біля Сарати
Протестантська церква в Сараті
Монумент учасникам Татарбунарського повстання, Татарбунари
Успенська церква в селі Кирнички із козацьким цвинтарем
Типова балканська хатина в селі Жовтневе

У Болграді зроблено коротку перерву на обід, після чого розпочато роботу з Преображенського Собору. Останній розташований посеред площі 28 червня, на який знаходяться ряд пам'яток культурної спадщини. При фотофіксації будівлі Болградської чоловічої гімназії до нас звернувся охоронець цього закладу із запитом мети зйомок. Отримавши пояснення охоронець зацікавився нашою роботою і з задоволенням розповів про саму гімназію, підкресливши, що в ній навчався наш президент — Петро Порошенко (уроженець Болграду). Також, ознайомившись із показаним нами переліком пам'яток, він розповів як швидко знайти усі з них. Дякуючи допомозі охоронця школи ми спромоглися швидко, за кілька годин, зробити знімки майже усіх пам'яток культурної спадщини міста, а також деяких монументів і будівель поза переліком.

Вулиця Госпітальна у Болграді із Преображенським собором
Фрески собору
Ікони собору
Ратуш
Пожежна каланча
Старий будинок
Старий будинок
Свято-Миколаївська церква
Болградський державний історико-етнографічний музей
Пам'ятник борцям за незалежність Болгарії

При виїзді із міста зроблено зупинку на міському православному кладовищі, де знаходяться ряд пам'яток культурної спадщини, такі як мавзолей Інзова і гробівець родини Караманових. Однак крім відомих памяток було знайдено багато інших цікавих поховань, зокрема ряд понівечених часом (і вандалами) гробівців, занедбані, покинуті у бур'яні козацькі кам'яні хрести.

Мавзолей Інзова
Гробівець родини Караманових
Занедбаний гробівець
Занедбаний гробівець
Старе поховання
Старі поховання
Старе поховання
Покинуті у бур'яні козацькі кам'яні хрести
Покинуті у бур'яні козацькі кам'яні хрести
Покинуті у бур'яні козацькі кам'яні хрести

За планом у нас була ніч на узбережжі озера Ялпуг, але оскільки до ночі залишалося багато часу, було вирішено змінити маршрут і зробити знімки міста Рені і сіл району (бракує знімків у вікі). Тому наш шлях пішов вздовж узбережжя озера Ялпуг, через села Оксамитне (зроблено знімок церкви) і Криничне. В останньому заїхали до місцевої церкви, де поспілкувалося із прихожанами та священником (із останнім — телефоном). Одна із прихожан — «бабушка Маша» — розповіла історії про прихід комуністів до їхнього болгарського села (стара назва села — Чушмелія), про людей, які зруйнували церкву, показала старі фотографії зруйнованої церкви. «Бабушка Маша» із гордістю зізналася, що особисто прокляла усіх, хто руйнував церкву, після чого усі вони загинули протягом року. Прослухавши містичну розповідь ми з осторогою покинули село, виказуючи максимальну пошану релігійним почуттям місцевих мешканців. Далі ми без зупинок поїхали до міста Рені.

Свято-Михайлівська церква села Чушмелія (тепер - Криничне)
Постер із фотофіксацією зруйнованої церкви

До міста Рені прибули ввечорі і в першу чергу відвідали місцевий супермаркет із метою закупки продуктів на вечір. Першим об'єктом для фотозйомки була церква Святих Костянтина і Олени, після чого попрямували до центру міста — площі Свободи. На площі Свободи зроблено знімки Свято-Вознесенський собор, музею, поховань російських солдатів — учасників Російсько-турецької та Першої світової війн. При виїзді із міста зроблено знімки Ренійського морського порту. Рені було останнім пунктом першого для експедиції. На порядку денному було питанні ночівлі — слід було знайти місце до темряви. Найближчим придатним місцем виявилося узбережжя каналу, що поєднує озеро Кагул із Дунаєм, біля села Орлівка (стара назва — Картал). Вечеря біля вогнища і ночівля в наметі закінчили перший день експедиції.

Церква Святих Костянтина і Олени
Свято-Вознесенський собор
Районний історико-краєзнавчий музей
Монумент російським солдатам
Монумент російським солдатам
Монумент російським солдатам
Монумент російським солдатам

28 вересня 2014

Після сніданку близько 9:00 ранку було розпочато роботу другого для експедиції. Логічним було розпочати її з села Орлівки, де ми ночували і де знаходилося ряд пам'яток культурної спадщини. Зробивши фотографії каналу біля села ми попрямували до центру і розпочали роботу з Свято-Миколаївської церкви. Там вдалося познайомитись із охоронцем церкви, який пояснив як знайти пам'ятки археології — городище «Кам'яна гора» і курган. Після фотографування ряду об'єктів в селі (школа, пам'ятники) — поїхали за межі села до городища. Далі, зробивши знімки озера Кагул, ми попрямували до наступного села Ренійського району — Новосільського, де було зроблено знімки церкви, будівель і пам'ятників.

Свято-Миколаївська церква в селі Орлівка
Городище "Кам'яна гора"
Церква Св. Ферапонта в Новосільському

Далі ми попрямували до основної мети поточного дня — міста Ізмаїл. Дорогою зроблено знімки озеро Ялпуг і Кугурлуй, а також ряду об'єктів в селі Броска, Ізмаїльського району.

Канал, що поєднує озеро Кагул із Дунаєм
озеро Кагул
Хвилі на озері Ялпуг
озеро Кугурлуй
Саф'яни

В місті Ізмаїл роботу було розпочато з проспекту Суворова, де знаходяться більшість пам'яток. Зроблено знімки Ізмаїльського морського порту, ряду будинків вулицею, міського саду (колишнього дендропарку) із огорожею, пам'ятником Суворову і собором. Після короткої перерви на каву розпочаті пошуки ряду церков, які знаходяться осторонь від проспекту. Віднайшовши бажані об'єкти ми попрямували до меморіального комплексу - Фортеця Ізмаїл. Там зроблено знімки церков, Малої мечеті, цвинтаря російських солдатів, фортечної брами і монастиря Св. Миколая. Після цього зустрілися із серйозною проблемою - сіли акумулятори одразу двох фотоапаратів. Вирішено було залишити залишки заряду на найважливіші об'єкти, фотографуючи всі інші мобільним телефоном. В цілому робота в Ізмаїлі була закінчена, слід було встигнути до початку темряви зробити знімки сіл Ізмаїльського району.

Собор Покрови Богородиці в Ізмаїлі
Пам'ятник Суворову
Міський сад
Музей Суворова
Церква Різдва Богородиці
Святовірська Свято-Миколаївська церква

Брама Фортеці Ізмаїл
Брама цвинтаря російських солдатів
Меморіал російським солдатам
Свято-Миколаївська монастирська церква
Успенська церква
Малої мечеті, тепер - будівля музею Діорами.

Далі дорога пролягала на села Саф'яни (українське) та Утконосівку (молдавсько-румунське). У першому селі зроблено знімки пам'ятників, будівель, озера. Біля Утконосівки зроблено знімок знаку Дуги Струве - пам'ятки ЮНЕСКО. В самому селі виник невеликий конфлікт із місцевим населенням. Запитавши в одного із місцевих мешканців дороги до церкви, ми були звинувачені у сепаратизмі. Патріотично налаштований, не дуже тверезий громадянин, погрожував розбити машину, звинувачуючи нас у тому, що ми під виглядом фотографування захопили вже половину України. Швидко зробивши знімки ми швидко покинули село, побоюючись за стан транспорту.

Будівля сільради Саф'ян
Знак Дуги Струве
Церква найпатріотичнішого в Україні, румунського села Утконосівка

Далі дорога йшла через села Струмок (зроблено фотографії) на село Нерушай. В селі зроблено фотографії церкви, старих будівель і ряду пам'ятників, після чого закуплено продукти у місцевому магазині й розпочато дорогу на село Глибоке. Дорогою на Глибоке зроблено зупинку у лісосмузі на короткий обід, а разом і вечерю. У селі Глибокому відвідано місцеве кладовище, де збереглися старі козацькі поховання. Цвинтар знаходиться над обривом до лиману Сасик і ряд старих могил вже обвалилися до водойми. Після відвідувань цвинтаря заїхали до церкви Св. Архангел Михаїла, біля якої поспілкувалися із місцевим румуномовним мешканцем, який розповів, що церква була збудована у 1995 році на місці зруйнованої. Раніше в селі було дві церкви, які знищила Радянська влада (за його словами - Сталін). Спілкувалися російською мовою, після розмови подякували за розповідь його мовою - рум. mulțumesc. Почувши рідну мову місцевий мешканець наздогнав машину, радісно поцікавився, чи ми не молдовани і чи не розмовляємо молдавською, але отримавши відповідь, що ні і розмовляємо українською, навіть перейшов на українську, сказавши "до побачення". При виїзді із села були зроблені знімки місцевого монастиря, а також випадково знайдений знак початку Траянових валів. Після відвідувань села Глибокого шлях пролягав через село Борисівку, де також зроблені фотографії, але подальша роботу була вже неможлива, оскільки починалася темрява. Відвідування Тузловських лиманів, яке було заплановано на початку, було скасовано, і наш шлях пішов на Одесу, без зупинок. Борисівка стала останнім пунктом експедиції.

Церква в селі Струмок, Татарбунарський район
Свято-Іванівська церква козацького села Нерушай
Цвинтар села Глибоке
Цвинтар села Глибоке
Людські кістяки сиплються з обриву
Свято-Михайлівська церква Глибокого
Траянові вали
Церква села Борисівка

Результати

Були відвідані семи адміністративних одиниць Одеської області, а саме Білгород-Дністровський район, Саратський район, Татарбунарський район, Болградський район, Ренійський район, Ізмаїльський район та місто Ізмаїл. Зроблено і завантажено на вікісховище 627 фотографій. Отримані знімки чотирьох міст (Татарбунари, Болград, Рені, Ізмаїл), одного смт (Сарата), 22 сел, розташованих на території 6 районів (див. вище), а також 4-х річок, 3-х озер (+ один канал) і одного лиману (Сасик). Загальна кількість сфотографованих об'єктів - 27 населених пунктів, а також 181 об'єкт в межах населених пунктів і поза їх межами. У подальшій таблиці приведена кількість населених пунктів (як окремих об'єктів), кількість об'єктів в межах населених пунктів, а також об'єкти по за межами населених пунктів за адміністративною одиницею:

№	Район	Населені пункти	Кількість об'єктів в межах населених пунктів	Інші географічні об'єкти, та об'єкти поза населеними пунктами
1	Білгород-Дністровський район	с. Бритівка с. Розкішне с. Монаші	2
2	Саратський район	смт Сарата с. Миколаївка-Новоросійська с. Зоря с. Михайлівка	19	Монумент героям Великої Вітчизняної війни під Саратою р. Сарата
3	Татарбунарський район	м. Татарбунари с. Білолісся с. Борисівка с. Нерушай с. Струмок с. Спаське с. Глибоке	22	р. Нерушай лиман Сасик Траянові вали
4	Болградський район	м. Болград с. Баннівка с. Криничне с. Оксамитне с. Жовтневе	50	оз. Ялпуг
5	Ренійський район	м. Рені с. Новосільське с. Орлівка	19	оз. Кагул (+ канал в Орлівці)
6	Ізмаїльський район	с. Броска с. Кирнички с. Саф'яни с. Утконосівка	19	р. Ташбунар оз. Кугурлуй оз. Саф'яни оз. Ялпуг
7	Ізмаїл	м. Ізмаїл	42	Кілійське гирло (р. Дунай)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вікізустрічі/155