Вікіпедія:Проєкт:Японія/Зовнішність гейші

Сучасна гейша

Зовнішній вид гейш, юдзьо (повій) і ойран підпорядковано суворим правилам. Працівниці карюкай повинні зовні відповідати своєму досвіду в професії, порі року і заходу, до якого одягаються.

Майко

Гейша (в центрі) і майко. Камісітікен.

Зазвичай гейш плутають з ученицями. Тим не менш відмінності, між ними значні.

Одяг та взуття

Учениці носять різнокольорові кімоно з довгим рукавом «фурісоде». Учениці кіотських гейш — майко — відомі консервативністю і дотриманням найдрібніших правил в усьому, включаючи зовнішній вигляд. Кінці їх пояса обі на спині не зібрані, а звисають донизу; цей вузол називається дарарі (яп. だらり). Комірці нижнього кімоно ері (яп. 襟, комір) у майко-дебютантки чисто червоні, з часом їх міняють на все більш  розшиті білими і золотими нитками. Церемонія ері — кає (яп. 襟替, зміна комірця) проводиться, коли учениця стає гейшею. Майко носять сандалі коппорі (яп. こっぽり), називаються також окобо (яп. おこぼ окобо) на великій дерев'яній танкетці. Сайт Gion-кобу попереджає, що щоб стати майко, дівчина не повинна бути вище 160 см, позаяк через високе взуття та зачіску майко великого зросту буде виглядати безглуздо. У окобо вставлені невеликі кульки, тому будь-яке пересування майко за межами приміщень супроводжується мелодійним дзвоном.

Учениці токійських гейш називаються хангеку, вони носять фурісоде і сандалі гета, однак їх пояса зав'язуються, як і у гейш, вузлом тайко.

• Учениці гейш у Ніїгата називаються «фурісоде-сан», за назвою кімоно. Їх обі зав'язують вузлом янодзі.
  

Макіяж

Міседасі. Зверніть увагу на два огі та звисаючий пояс

Учениці та молоді гейші носять макіяж гейші «о-сірой» (яп. お白い, білий) на восковій основі. Основою виступає помада для волосся з плодових перетинок сумах «бінцуке-абура» (яп. 鬢付け油, олія для створення зачіски). Потім накладається білий грим. На брови і зовнішні кути очей і губ наносяться помадою бені червоні акценти з крокосу (яп. 紅). У Токіо бені наносять на основу, а потім зверху білять. У Кіото бені наносять після вибілювання обличчя. Таким чином, лице токійських гейш і учениць має рожевий колір, а кіотських — контрастно- біло-червоний.

О-сірой використовують з періоду Едо з метою справити враження на клієнтів: при світлі свічок білосніжне обличчя виглядало загадковим і привабливим. Сучасний о-сірой не шкідливий для шкіри, однак до XX століття гейші часто отримували отруєння свинцем тому що, в основу макіяжу добавлялись свинцеві білила.

Макіяж наносять і на шию, залишаючи по лінії росту волосся незафарбовану ділянку, «ері-асі» (яп. 襟足).

Для зняття макіяжу гейші (і актори кабукі) традиційно використовують засіб з екскрементів  птаха очеретянки — угуісу але фун.

Зачіски

Зачіски гейш сімада

Токійські хангеку навчаються не більше трьох років і більшу частину навчання носять перуки, а майко навчаються п'ять років, зачіски носять на власному волоссі; зміна віх в навчанні супроводжуються змінами у зовнішності.

Для дебюту майко роблять особливу зачіску міседасі варесінобу (яп. 店だし割れしのぶ, для дебюту). Від простої варесінобу (яп. 割れしのぶ, розрізана таємно) відрізняють два огі (яп. 扇簪 про: гі кандзаси, прикраса-віяло), алюмінієві прикраси у формі віяла, до якого прикріплені смужки металу. Ззаду під пучок вкладаються прикраси васі кандзасі (яп. 和紙簪 васі кандзаси, прикраси з японського паперу васі), паперові стрічки. У кіотсьокому ханаматі Понто-ті для зачіски «міседасі варесінобу» використовується кандзасі з журавлями, як для зачіски сакко.

Варесінобу — зачіска майко Кіото на перші півтора року навчання. Прикрас більше, чим на варесінобу, буває тільки на святкових зачісках. Задня частина зачіски носить назву момоваре (яп. 桃割, разломленный персик) і, вважається що вона нагадує жіночі зовнішні статеві органи. Деякі японці до цих пір вважають моваре зухвалою зачіскою.

 В старі часи зміна зачіски на офуку відбувалася після мідзуаге, втрати цнотливості, приблизно в 13-15 років. З 1959 року мідзуаге не проводиться, а зміна зачіски відбувається на вісімнатдцятиріччя майко, або через декілька років після початку навчання.

З переду офуку дуже схожа на варесінобу, хоча їх відрізняє червона стрічка (яп. 鹿の子, оленёнок), яка ділить момоваре навпіл, якої в офуку немає. Ззаду знаходиться (яп. 縮緬手絡,), трикутна стрічка, яка просто приколюється шпильками на відміну від стрічки каноко, вплітається в зачіску варесінобу. Колір стрічки змінюється з червоної на рожеву і блакитну. Майко носить цю зачіску до тих пір, поки до ері-кае не залишиться дві-чотири неділі. Тоді вона буде носити зачіску сакко.

В двадцать один рік, або раніше, якщо окія, де живе майко, вирішить, що у майко достатньо досвіду, для неї починають готувати церемонію зміни комірця ері-кає. В цей день майко стане повноправною гейшею. За місяць або дві неділі до цього її волосся укладають в зачіску сакко (яп.先笄, последняя шпилька). Раніше, сакко була зачіскою нареченої в день одруження. Сакко легко пізнати по хвостику, який звисає ззаду зачіски; кінчик цього хвостика окаа-сан зрізає в першу ніч свого дебюту.

Ще одна зачіска для старших майко називається кацуяма (яп. 勝山, псевдонім юдзё яка створила цю зачіску), її носять на фестивалі «Гіон-мацурі». С кацуяма надівають особливі прикраси — рожеві і срібрні кандзасі «бонтен». Змінюється і розташування шовкової стрічки «каноко» — вона тепер обплітає верх зачіски. (яп. 奴島田, зачіска слуг) — зачіска старших майко на Новий рік, Сецубун і на перше серпня, «Хассаку», «день дякую». Задню виступаючу частину зачіски обплітають бусами з червоних і зелених бусин та широкої  стрічки сіборі (яп. 絞, стрічка). Хассаку (八朔) — свято поваги. Проводиться у перший день восьмого місячного циклу. Майко і гейко дякують всім у чайних будиночках, де працювали, власників свого окія і так далі.

За час носіння традиційних зачісок, в місцях сильного натягу волосся починає випадати [8].

Прикраси в зачісках

Парик з зачіскою варесінобу 

Прі створенні варесінобу зібрані у круглий валик волосся посередині розділяє «каноко» (яп. 鹿の子, оленёнок) — червона стрічка. Зверху у момоваре вколюється шпилька (яп. 鹿の子留め, яка утримує каноко) з дерева або дроту. Вона виконується у формі квітів, метеликів, геометричних фігур. Окрім цього, зачіску майко з права прикрашає букет шовкових квітів  Шаблон:Нихонго (яп. 花簪, цветочные кандзаси). У перший рік вишколу квіти хана-кандзасі звисають прямо на лице, на другий рік і пізніше використовують коротшу  прикрасу. Квіти повинні відповідать сезону (сосна, бамбук, верба, слива у січні, верба  у липні, нарцисс у березні). 

В потиличну частину любої зачіски  майко або гейші вколюється  (яп. 玉簪, кандзаси с шариком), шпилька з прикрасою-кулькою. Зимою кулька коралова, літом — нефритова.

Гейші

Гейші міста НіЇгата

Літні гейші акомпонують на фестивалі Міяко одорі

Макіяж і зачіска

Майко приваблюють клієнтів зовнішнім виглядом, а гейші — своїми талантами и уміннями. Тому гейші, після тридцяти років, білять лице тільки на особливо важливі церемонії. Молоді гейші перші  декілька років носять повний макіяж.

Після ері-кає молода гейша нарешті може обстригти або прикрасити волосся: гейші носять парики, а зачіски  майко роблять  на власному волоссі. Типова зачіска  гейші —

(яп. 高島田, висока сімада). З лиця вона схожа на зачіску майко, а на потилиці волосся збирають в товстий хвіст, згинають і піднімають над зачіскою.

звисаючий обі у майко і вузол  «тайко» у гейші

На свята така-сімада трохи змінюється і називається (яп. 潰島田, поламана сімада). «Хвіст» така-сімада перетягують навпіл золотим шнуром так, що він з четвертинки кільця стає схожий на вигнутий лук або фігурну дужку. Прикраси в зачісці така-сімада обмежуються простим гребнем, невеликий шпилькою спереду і тама-кандзасі ззаду.

Гейші у віці взагалі не мають особливих зачісок, а збирають волосся у «мушлю».

Одяг

На звичайні бенкети гейші надягають кольорове і обов'язково шовкове кімоно: хомонгі, цукесаге, комон, іромудзі або хікідзурі. Комірець кімоно гейш завжди чисто-білий і без вишивки, на відміну від учениць, їх комірці можуть бути білими, але обов'язково з вишивкою. На свята надівається офіційне «коро-томесоде» чорного кольору з трьома або п'ятьма монамі. Незважаючи на те, що одягаються гейші досить скромно, вони додають костюму чуттєвості, зав'язуючи обі дуже низько, показуючи широку смугу комірця, а також низько опускаючи задню частину  так, щоб була відкрита спина.

Кімоно гейші обов'язково має яскраво сезонний мотив в дизайні малюнка, колір і фасон: блідо-зелене кімоно з малюнком сосни на глибокому пурпурному тлі і підкладкою носять в січні, жовте кімоно з тонкої вовни з водними мотивами носять в липні.

У Кіото обі пов'язують вузлом тайкотайко (яп. 太鼓結び, тайко-мусуби, дослівно «барабанний вузол»)(яп. 太鼓結び тайко-мусубі, дослівно «барабанний вузол»), вигаданий  гейшами району Фукагава в Токіо і названий на честь відбудованого мосту Тайкобасі біля храму Камедо Тендзін, в Токіо і Канадзаве — вузлами янагіянаги (яп. 柳結び, янаги мусуби, «ивовый узел»)(яп. 柳結び янагі мусубі, «вербовий вузол») і тайко. У Токіо використовується також вузол цунодасицунодаси (яп. 甬出結び)(яп. 甬出結び).

Взуття гейш — гета особливого фасону комати-гета (яп. 小町下駄, гета красуні).

Таю і ойран

Ойран в повному обладунку

Фурісоде таю із Сімабари.

У старі часи таю 太夫 (Кіото) і ойран 花魁 (Токіо) були куртизанками вищого класу. Вони приходили на вечірки до гейш і у клієнта був вибір: спробувати щастя з куртизанкою (а вона цілком могла і просто відмовити) або залишитися для того, щоб повеселитися з гейшами (але без сексу). Куртизанкам потрібно було створити враження дорожнечі і неприступності, тому таю і ойран стали майструвати дуже складні зачіски, з десятками шпильок і інших прикрас, а також надягати три і більше кімоно. Є хибна точка зору, що пояс таю зав'язаний спереду, так як його простіше розв'язувати. Кисарагі таю дала інтерв'ю, в якому пояснила, що справа тут в тому, що таю — аристократки, на відміну від тих же гейш, і пояс спереду заважає їм займатися якою б то не було роботою. У повій нижчих рангів пояс зав'язувався спереду простим вузлом, а у таю утворює форму серця.

Комірець кімоно у таю завжди трохи відігнутий праворуч, показуючи червоний виворіт. І тим не менш, незважаючи на сексуальний аспект, таю і ойран були вправні, як і гейші, а в деяких видах мистецтва навіть перевершували їх.

Таю і ойран білять все обличчя, як майко, а таю ще і чорнять зуби по стародавній японській традиції. Таю видає велика кількість (яп. 吉丁 єсіте:) (роздвоєних плоских шпильок) і обов'язкова наявність золотого кольору в одязі (конкретно — в накидці утікакє). Ще таю носять в зачісці з чотирьох сторін по кораловій підвісці, на яку прикріплено по монетці або крихітну золоту прикрасу. Взуття таю і ойран — дуже високі чорні сандалі з трьома каблуками «самбонасі», через які кроки повинні бути дуже дрібними.

Прикраси

Прикраси ойран

В зачісці гейш і ойран багато різноманітних гребенів і шпильок. Чим не досвідченіша дівчина, тим більше прикрас носить в зачісці.

• Кусі (яп. 櫛, гребінь) — гребінь, дерев'яний або з панциря черепахи, також може бути лаковим або пластиковим, часто розписаний зверху, хоча візерунок може спускатися і на зубці. Майко носять «ханакусі» — гребінь, на який зверху прикріплені штучні квіти.
• Біра-біра (яп. びらびら, ономат. «дзинь-дзинь») — шпильки з довгими металевими нитками, в приємно дзвонячи. Іноді прикрашені дзвіночками.
• Єсіте (яп. 吉丁 єсіте:) — роздвоєна широка шпилька. У зачісці таю і ойран дуже багато есіте.
• Тама-Кандзасі (яп. 玉簪, прикраса-кулька) — шпильки, прикрашені кулькою з дорогоцінного каменю.
• Огі (яп. 扇 про: гі, віяло) — алюмінієві шпильки у формі віяла, з яких звисають тоненькі металеві пластинки
• Хана Кандзасіі (яп. 花簪, кандзасі з квітами) — кандзаси з шовковими квітами і нитками, на які насаджені дрібні шовкові квіточки, звисаючі приблизно на двадцять сантиметрів. Одна хана-кандзасі може коштувати дорожче кімоно, так як робота по їх створенню дуже клопітка і нагадує роботу ювеліра-дизайнера.
• Маєдзасі (яп. 前ざし, за кандзаси) — маленька прикраса, що розташоване за огі.

Майко, які працюють в Гіон-кобу, до вісімнадцятиріччя носять ще й нефритову шпильку зліва під лобом.

Календар кандзасі

Майко в листопадовому кандзасі

• Січень: основний мотив січня — сетікубай (яп. 松竹梅 рє: тікубай, сосна, бамбук і зливу), а також ракетки хагоїта, прядки, морські равлики. На Новий рік, відзначається в кіотоських ханаматі 15 січня, майко і гейші надягають кандзасі з рисовими колосками і голубом без очей: майко вставляють це кандзасі в праву сторону зачіски, а гейші — в ліву. Одне око голубу малює сама гейша, загадуючи любовне бажання, а другий повинен намалювати клієнт, у якого в минулому році бажання вже збулося.
• Лютий: на початку лютого — квіти сливи і метелики, в кінці — нарциси. Напередодні Сецубуна (обаке) надівають два особливих види кандзасі: прикрашені кульками кусудама і паперові вертушки. Рідко, але зустрічаються камелії.
• Березень: метелики, нарциси, персики, деревовидні піони.
• Квітень: сакура.
• Травень: гліцинія, іриси.
• Червень: плакуча верба, гвоздика, гортензія.
• Липень: круглі віяла «утіва».
• Серпень: міскант «сусукі», іпомея.
• Вересень: китайський дзвіночок, леспедеца (яп. 萩, lespedeza bicolor)).
• Жовтень: хризантема.
• Листопад: листя клена і гінкго.
• Грудень: «манекі-кандзасі», прикрашені сосною і мотібана, з маленькими паперовими «табличками», на яких розписуються актори Кабукі. За традицією під час подання каомідзе сокен (яп. 顔見世 каомідзе з: кен) майко заходять у гримерки до своїх улюблених акторів за автографами.

Література

• Дэлби, Лайза Крифилд. Geisha. — Vintage, 2000. — С. 165.

Посилання

• Майко, гейши и гейко на flickr