Вінтон Руфер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Вінтон Руфер
Вінтон Руфер
Вінтон Руфер
Особисті дані
Повне ім'я Вінтон Алан Ваї Руфер
Народження 29 грудня 1962(1962-12-29) (61 рік)
  Веллінгтон, Нова Зеландія
Зріст 181 см
Вага 85 кг
Громадянство  Нова Зеландія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980–1981 Нова Зеландія «Веллінгтон Даймонд» 24 (9)
1981 Англія «Норвіч Сіті» 0 (0)
1982 Нова Зеландія «Мірамар Рейнджерс» 8 (3)
1982–1986 Швейцарія «Цюрих» 100 (38)
1987–1988 Швейцарія «Аарау» 55 (31)
1988–1989 Швейцарія «Грассгоппер» 36 (18)
1989–1995 Німеччина «Вердер» 174 (59)
1995–1996 Японія «ДЖЕФ Юнайтед» 49 (25)
1996–1997 Німеччина «Кайзерслаутерн» 13 (4)
1997 Нова Зеландія «Сентрал Юнайтед» 30 (12)
1998 Японія «Санфрече Хіросіма» 16 (1)
1998 Нова Зеландія «Норт-Шор Юнайтед» 11 (3)
1999–2002 Нова Зеландія «Футбол Кінгз» 48 (12)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1980–1997 Нова Зеландія Нова Зеландія 23 (12)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1997–1998 Нова Зеландія «Норт-Шор Юнайтед»
1999 Нова Зеландія Нова Зеландія U-16 (жін.)
1999–2002 Нова Зеландія «Футбол Кінгз»
2014–2015 Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Вінтон Руфер (англ. Wynton Rufer, нар. 29 грудня 1962, Веллінгтон) — новозеландський футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника та нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав за збірну Нової Зеландії і низку клубів з різних країн. Вважається одним з найкращих футболістів Нової Зеландії та Океанії всіх часів[1][2][3]; визнаний найкращим футболістом Океанії XX століття за версією IFFHS[4].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї іммігранта з Швейцарія і жінки народу маорі[5]. Розпочав займатись футболом в клубі «Веллінгтон Даймонд» з рідного міста, в який він вступив у віці семи років. Дебют в першій команді «Веллінгтон Даймонд Юнайтед» відбувся в 18 років, крім того грав за клуби «Стоп Аут» і «Мірамар Рейнджерс» і визнавався Молодим гравцем року Нової Зеландії в 1981 і 1982 роках[6]. Після цього за його діями стали спостерігати скаути європейських клубів. Гравця в своїх рядах захотів бачити англійський клуб «Норвіч Сіті». Через кілька днів керівники команди з Норфолка запропонували підлітку контракт, незалежно від того, чи отримає він дозвіл на роботу. Таким чином 23 жовтня Руфер став першим гравцем з Нової Зеландії, який підписав професійний контракт з клубом з Європи[7]. Але в Англії він не зміг отримати дозволу на роботу. Гравець, який отримав прізвисько «Ківі», був змушений шукати новий клуб, щоб грати. Він вибрав Швейцарію, звідки був родом його батько.

Вінтон перейшов у «Цюрих» в травні 1982 року. «Ківі» за шість матчів провів три голи у складі збірної і отримав звання найталановитішого гравця в Новій Зеландії. Після чемпіонату світу Руфер підтвердив свої навички в швейцарській лізі. У першому сезон він зіграв 23 матчі і забив 4 голи. У наступні роки його статистика була ще кращою. У сезоні 1983/84 в 22 матчах він забив 8 голів, а рік по тому в 22 матчах він забив десять голів. Кращий же був сезон 1985/1986, в якому Руфер забив 14 голів у 28 іграх.

«Цюрих» не був грізною силою в ті роки в Швейцарії, тому, коли надійшла пропозиція від «Аарау», Руфер не став довго думати. У новому клубі «Ківі» швидко став провідною фігурою. У перший рік перебування в новій команді він забив десять голів. Але після цього стався вибух результативності. Це був сезон 1987/1988, в якому Руфер забивав правою і лівою ногою, але особливо запам'яталися його голи, забиті головою. Гравець з Нової Зеландії був схильний зависати в повітрі і вигравати поєдинки у гравців з кращими фізичними даними. Ця здатність дозволила йому забити 21 гол в сезоні. У нападнику зацікавились керівники «Грассгоппера», які швидко переконали гравця Нової Зеландії змінити клуб. Руфер за «коників» забив 18 м'ячів, виграв національний кубок, і, найголовніше, був помічений провідним німецьким клубом — «Вердером».

У «Вердері» Руфер дебютував 29 липня 1989 року. Команда на чолі з Отто Рехагелем закінчила нульовою нічиєю матч з «Санкт-Паулі», а новачок не показав найкращих своїх сторін. У першому своєму «німецькому» сезоні Руфер зміг забити 10 голів. У наступному сезоні їх було вже 15 голів. У тому ж сезоні він також зумів завоювати Кубок Німеччини[8], який дозволяв виступати в Кубку Кубків УЄФА. Там бременцям не було рівних. «Вердер» впевнено йшов від перемоги до перемоги, вигравши з рахунком 2:0 у фіналі у «Монако» після голу Вінтона. Успіх в європейських змаганнях, проте, супроводжувався поганими виступами в лізі. «Ківі» забив усього 5 голів у 29 матчах, а його клуб не повторив успіх попереднього сезону. Але вже через рік «Вердер» став чемпіоном Німеччини, а внесок гравця збірної Нової Зеландії в нього був неоціненний. Його 17 голів були головним ключем до успіху, який дозволив команді з Бремена в третій раз в історії завоювати головний трофей в Німеччині. У той же час, Руфер зібрав нагороди найкращому гравцю Океанії в 1989, 1990 і 1992 роках[7][9].

Після перетину 30-річного вікового бар'єру результативність форварда почала падати. Сезон 1993/94 закінчився з досягненням в десять голів. У першій частині наступного сезону він забив тільки два голи. У Бремені, проте, його залишали як переможця, тому що, коли він прийшов у клуб, ніхто не думав, що новозеландець стане легендою.

Проте, Руфер вибрав для продовження своєї кар'єри Японію, яка була модним напрямком в той час. В місцеву лігу вкладалися величезні гроші, які залучили провідних гравців світу. У своєму першому сезоні за «ДЖЕФ Юнайтед Ітіхара Тіба» він забив 21 гол, а всього він забив за цю команду 38 м'ячів. Після цього про нього знову згадали в Німеччині. Та й сам Руфер не булв проти гри в знайомій йому лізі. Тому, коли надійшла пропозиція від «Кайзерслаутерна», він прийняв її, незважаючи на те, що команда перебувала в той момент тільки в другій за силою лізі. Пригоди з «Кайзерслаутерном» тривали недовго. «Руфер» провів у німецькому клубі всього півроку, а потім повернувся на батьківщину. Він вибрав клуб «Сентрал Юнайтед», який незабаром перетворився в «Норт-Шор Юнайтед».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Футбол Кінгз», за який виступав протягом 1999—2002 років.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

16 жовтня 1980 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Нової Зеландії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 18 років, провів у формі головної команди країни лише 38 матчів, забивши 17 голів.

У 1982 році Нова Зеландія вперше в історії грала на Чемпіонаті світу, куди був заявлений і 19-річний Руфер[8]. Хоча його збірна програла всі матчі, Вінтон справив позитивне враження[10]. На Руфера припадало близько 80 % наступальних сил новозеландців. Його гра часто сіяла хаос в рядах суперників, які були змушені приділяти набагато більше уваги йому, ніж іншим гравцям збірної Нової Зеландії. Руфер показав, що не тільки вміє забивати голи, але також може віддати зрячий пас або здивувати супротивника нетрадиційним дриблінгом або сильним ударом з великої відстані. На тлі своїх товаришів по команді він сильно виділявся[11].

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 18 років, провів у формі головної команди країни лише 23 матчі, забивши 12 голів[12][13].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Ще будучи гравцем, Руфер пробував свої сили як тренер. Робота в «Норт-Шор Юнайтед», «Футбол Кінгз»[14] і жіночій збірній Нової Зеландії до 16 років у нього не вийшла. Після цього новозеландець став засновником футбольної школи WYNRS. Вона має свої представництва в Веллінгтоні, Окленді, Данідіне, Крайстчерчі і Хокс-Беї.

У лютому 2014 року Руфер був призначений тренером збірної Папуа Нової Гвінеї[15], а паралельно і опікувався «молодіжкою» на Молодіжному чемпіонаті ОФК у 2014 році[16].

Статистика

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів:[17][18]

Сезон Команда Чемпіонат Національні
кубки 		Інші
турніри 		Усього
Ліга Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1980 Нова Зеландія «Стоп Аут» Д-1[en] 5 2 5 2
1981 Нова Зеландія «Веллінгтон Даймонд» 19 7 19 7
1981/82 Англія «Норвіч Сіті» Д-2 0 0 0 0
1982 Нова Зеландія «Мірамар Рейнджерс» Д-1[en] 8 3 8 3
1982/83 Швейцарія «Цюрих» Д-1 23 4 КУ 4 1 25 5
1983/84 22 8 КУ 2 1 24 9
1984/85 22 10 22 10
1985/86 28 14 28 14
1986/87 5 2 5 2
Швейцарія «Аарау» 19 10 19 10
1987/88 36 21 36 21
1988/89 Швейцарія «Грассгоппер» 36 18 КК 2 0 38 18
1989/90 Німеччина «Вердер» Д-1 34 10 КН 5 5 КУ 10 4 49 19
1990/91 33 15 КН 6 4 39 19
1991/92 29 5 КН 4 1 КК 8 4 43 12
СН 2 2
1992/93 32 17 КН 5 5 КК 4 4 42 27
СК 1 1
1993/94 33 10 КН 6 5 ЛЧ 10 8 50 24
СН 1 1
1994/95 13 2 КН 1 0 КК 3 0 18 3
СН 1 1
1995 Японія «ДЖЕФ Юнайтед» Д-1 39 21 КІ 1 1 40 22
1996 10 4 КДЛ 2 0 12 4
1996/97 Німеччина «Кайзерслаутерн» Д-2 13 4 13 4
1997 Нова Зеландія «Сентрал Юнайтед» Д-1[en] 30 12 30 12
1998 Японія «Санфрече Хіросіма» Д-1 16 1 16 1
1998 Нова Зеландія «Норт-Шор Юнайтед» Д-1[en] 11 3 11 3
1999/00 Нова Зеландія «Футбол Кінгз» Д-1[en] 25 6 25 6
2000/01 18 6 18 6
2001/02 5 0 5 0
Країна Нова Зеландія 121 39 121 39
Швейцарія 191 87 8 2 199 89
Німеччина 187 63 31 24 36 21 254 108
Японія 65 26 3 1 68 27
Всього 564 215 34 25 44 23 642 263

Збірна

[ред. | ред. код]
Збірна Нової Зеландії
РокиІгриГоли
1980 4 0
1981 2 3
1982 6 2
1983 0 0
1984 0 0
1985 3 1
1986 0 0
1987 0 0
1988 1 0
1989 1 0
1990 0 0
1991 0 0
1992 0 0
1993 0 0
1994 0 0
1995 0 0
1996 3 2
1997 3 4
Всього 23 12

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]
«Грассгоппер»: 1988—89
«Грассгоппер»: 1989
«Вердер»: 1992–93
«Вердер»: 1990–91, 1993–94
«Вердер»: 1993, 1994
«Вердер»: 1991–92

Особисті

[ред. | ред. код]

Нагороджений новозеландським орденом «За заслуги» («New Zealand Order of Merit»), звання «компаньйон» («CNZM», третя з п'яти ступенів ордена), за заслуги перед футболом: 2008[20]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Батьки — Артур Руфер і Ганні Іві-Нгаті Пороу Кемпбелл.[21] Старший брат Шейн[en] — також футболіст і тренер, грав за новозеландську збірну. Дружина Лайза, сини Калеб і Джошуа, обидва сини також футболісти.[21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Wynton Rufer. wynrs.co.nz. Архів оригіналу за 26 липня 2016. Процитовано 19 липня 2016.
  2. ↑ The greatest honour for any footballer. FIFA.com. 24 May 2002. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 11 May 2013.
  3. ↑ FIFA Ambassadors against Racism. FIFA.com. Архів оригіналу за 2 March 2009.
  4. ↑ IFFHS' Century Elections - Oceania - Player of the Century [Архівовано 23 вересня 2018 у Wayback Machine.], RSSSF
  5. ↑ Wynton Rufer CNZM. Māori Sports Profiles and Database. Архів оригіналу за 9 грудня 2013. Процитовано 22 серпня 2013.
  6. ↑ Honours List. The Ultimate New Zealand Soccer Website. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 25 липня 2008.
  7. ↑ а б Rufer's a Wynr in New Zealand. FIFA.com. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 11 May 2013.
  8. ↑ а б Maddaford, Terry (15 December 2001). Soccer: Rufer - simply the best we've had. The New Zealand Herald. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 11 May 2013.
  9. ↑ Pierrend, José Luis (26 лютого 2009). Oceania Player of the Year. RSSSF. Архів оригіналу за 4 December 2013. Процитовано 11 травня 2013.
  10. ↑ NZ 1982 World Cup. New Zealand Soccer. Архів оригіналу за 23 July 2008. Процитовано 25 липня 2008.
  11. ↑ http://ogogol.net/blog/Velikie-futbolisty_-Uinton-Rufer-/ [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Великие футболисты: Уинтон Руфер
  12. ↑ A-International Appearances – Overall. The Ultimate New Zealand Soccer Website. Архів оригіналу за 7 October 2008. Процитовано 25 липня 2008.
  13. ↑ A-International Scorers – Overall. The Ultimate New Zealand Soccer Website. Архів оригіналу за 28 February 2008. Процитовано 25 липня 2008.
  14. ↑ Bei den Auckland Kingz ist Rufer Mädchen für alles. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  15. ↑ Rufer trainiert Papua-Neuguinea [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]; Sport1.de
  16. ↑ Wynton Rufer appointed PNG national coach. pngfootball.com.pg. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 28 May 2014.
  17. ↑ Профіль [Архівовано 26 травня 2017 у Wayback Machine.] на сайті WorldFootball.net
  18. ↑ Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  19. ↑ Honours Lists. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 15 грудня 2016.
  20. ↑ The queen's Birthday Honours 2008. The Order of New Zealand. Архів оригіналу за 12 червня 2008. Процитовано 15 грудня 2016.
  21. ↑ а б Інформація про Руфера на сайті його футбольної школи [Архівовано 14 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінтон_Руфер&oldid=41316736