ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда (Понале)
| ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда (Понале) | |
|---|---|
  | |
| 45°52′59″ пн. ш. 10°50′17″ сх. д. / 45.88313611° пн. ш. 10.83803333° сх. д. | |
| Країна |  Італія |
| Адмінодиниця | Рива-дель-Гарда  |
| Стан | діюча |
| Річка | Понале |
| Початок будівництва | 1925 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1929–1931, модернізація із заміною турбін 1997–1998 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 120 (турбінний режим) / 48 (насосний режим) МВт |
| Середнє річне виробництво | 133 (за рахунок природного притоку, 165 рахом з гідроакумуляцією) млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 600 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 2 + 1 насос |
| Витрата через турбіни | 22 (турбінний режим) / 7 (насосний режим) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
| Основні споруди | |
| ЛЕП | 132 |
| Власник | Hydro Dolomiti Energia (Enel) |
  ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда у Вікісховищі | |
ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда (Понале) (італ. idroelettrico del Ponale a Riva del Garda) — гідроелектростанція на півночі Італії в горах Гарда (частина Альп навколо однойменного озера, яке через По відноситься до басейну Адріатичного моря).
З 1895 року розпочалося використання гідроенергетичних ресурсів річки Понале, що дренує озеро Ледро та впадає в озеро Гарда із заходу. За кілька років перша мала ГЕС була доповнена другою (зруйнованою під час Першої світової війни та перебудованою по її завершенні), а потім і третьою. На початку 1920-х років вирішили замінити цей каскад на одну потужну електростанцію, машинний зал якої знаходився б не біля гирла Понале, а дещо північніше на околиці Рива-дель-Гарда. Роботи почались у 1925-му та завершились введенням трьох гідроагрегатів загальною потужністю 53,6 МВт в 1929—1931 роках. Вода до них подавалась із озера Ледра через дериваційний тунель довжиною 7 км, крім того, встановили турбіну потужністю 2 МВт, яка живилась за рахунок окремого водозабору із Понале. У 1947 можливості станції доповнили функцією гідроакумуляції за допомогою насосу потужністю 33 МВт, який за необхідності перекачує воду з озера Гарда.
В 1989—1999 роках провели масштабну реконструкцію ГЕС, що включала заміну всіх турбін на дві нові загальною потужністю 120 МВт та встановлення нового насосу потужністю 48 МВт. При напорі у 600 метрів це обладнання забезпечує виробництво 133 млн кВт·год електроенергії на рік за рахунок природного притоку (та до 165 млн кВт·год з урахуванням гідроакумуляції).
Зв'язок з енергосистемою відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 132 кВ[1][2].
- ↑ industria idroelettrica. circe.iuav.it. Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.
- ↑ Le acque dei paesi conquistati L’impianto idroelettrico del Ponale a Riva del Garda. 1920 – 1932 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2017.