ГЕС Тайо-Санта-Джустина
| ГЕС Тайо-Санта-Джустина | |
|---|---|
  | |
| 46°22′23″ пн. ш. 11°02′57″ сх. д. / 46.373122222222° пн. ш. 11.049241666667° сх. д. | |
| Країна |  Італія |
| Адмінодиниця | Novella[d]  Клес Санцено Предайя Вілле-д'Анаунія |
| Стан | діюча |
| Річка | Noce |
| Каскад | каскад на Noce |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1951 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 108 МВт |
| Середнє річне виробництво | 282 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 150 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | до 66 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3х41 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 3х35 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна аркова |
| Висота греблі | 153 м |
| Довжина греблі | 124 м |
| Власник | Edison |
  ГЕС Тайо-Санта-Джустина | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Тайо-Санта-Джустина у Вікісховищі | |
ГЕС Тайо-Санта-Джустина (італ. Taio-Santa Giustina) — гідроелектростанція на півночі Італії. Знаходячись між ГЕС Коголо (вище по течії) та ГЕС Меццокорона, входить до каскаду на річці Ноче (права притока Адідже, що впадає в Адріатичне море утворюючи спільну дельту з По).
Для накопичення ресурсу Ноче на ділянці між хребтами Нонсберг (утворює східну сторону долини) та Брента (західна сторона) перекрили бетонною арковою греблею Санта-Джустина висотою 153 метри та довжиною 124 метри, що утворила водосховище об'ємом 182 млн м3. Від нього через лівобережжя річки (згаданий вище Нонсберг) прокладений дериваційний тунель довжиною 2 км із перетином 21 м2. Після верхнього балансуючого резервуара (колодязь висотою 102 метри та діаметром 6 метрів) починається напірний водогін до машинного залу.
Зал споруджений у підземному виконанні та доступний через тунель довжиною 334 метри і резервний вертикальний хід глибиною 160 метрів. Він обладнаний трьома турбінами типу Френсіс потужністю по 35 МВт, які при напорі у 150 метрів забезпечують виробництво 282 млн кВт·год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода подається через тунель довжиною 1,9 км до водосховища Молларо (створене для ГЕС Меццокорона)[1][2].
- ↑ La centrale idroelettrica di Taio - Santa Giustina | Edison. Edison (італ.). Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 16 вересня 2017.
- ↑ S.c.s., Kinè. La centrale di S. Giustina / Centrali / Il Territorio / Home - Bim Trento - Consorzio dei Comuni del Bacino Imbrifero dell'Adige. www.bimtrento.it (it-IT) . Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 16 вересня 2017.