Гардишівка (Андрушівка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гардишівка
Країна СРСР СРСР УРСР
Область Житомирська область
Район/міськрада Андрушівський район
Громада Андрушівська селищна рада
Основні дані
Засноване невідомо
Населення 1 203 (1926)
Зняте з обліку 6 січня 1975 року
Географічні дані
Географічні координати 50°02′43″ пн. ш. 29°02′04″ сх. д.H G O
Водойми р. Гуйва
Найближча залізнична станція Андрушівка
Карта
Гардишівка. Карта розташування: Україна
Гардишівка
Гардишівка
Гардишівка. Карта розташування: Житомирська область
Гардишівка
Гардишівка
Мапа
Мапа

Гардишівка — колишнє село в Андрушівській селищній раді Андрушівського району Житомирської області Української РСР. У 1923—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Населення

[ред. | ред. код]

За довідником 1885 року в селі мешкало 269 осіб, налічувалося 38 дворових господарств[1].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 804 особи, з них: православних — 641, римокатоликів — 111, чоловіків — 425, жінок — 379[2].

Наприкінці 19 століття в селі налічувалося 557 мешканців, дворів — 100[3], у 1906 році — 819 мешканців, дворів — 112[4], у 1923 році — 1 059 мешканців, дворів — 258[5].

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 203 особи, з них 589 чоловіків та 614 жінок; за національністю: українців — 1 051, росіян — 2, євреїв — 37, поляків — 111, інших — 2. Кількість господарств — 298, з них несільського типу — 23[6].

Історія

[ред. | ред. код]

Час заснування — невідомий[6]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало стародубівському стольникові Прушинському, який сплачував подимне з 30 дворів[7].

За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, на річці Гуйва. Були церковна парафія, заїзд, лавка[1].

Наприкінці 19 століття — село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Гуйва, за 37 верст від Житомира, за 2 версти від Андрушівки. Належало Прушинським, на той час власність Цецилії Хамцової (з Прушинських) становила 800 десятин. Дерев'яну церкву з дерев'яною дзвіницею збудовано 1750 року невідомо ким, стан поганий. У 1859 році відремонтована місцевим поміщиком Оскаром Прушинським. Землі при церкві близько 48 десятин, суглинок. До церкви приписане сільце Лясівка. Дворів 53, вірян 415 обох статей. Церква приписана до православної парафії в Андрушівці, за 2 версти[8][3].

У 1906 році — село Андрушівської волості (5-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського центру, м. Житомир, становила 37 верст, до волосного центру містечка Андрушівка — 3 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Червоному[4].

У 1923 році включене до складу новоствореної Гардишівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Андрушівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[9]. Розміщувалося за 3 версти від районного центру міст. Андрушівка[5]. У червні 1925 року Андрушівський район передано до складу Бердичівської округи. Відстань до районного центру с. Андрушівка становила 3 версти, до окружного центру в Бердичеві — 40 верст, до найближчої залізничної станції Андрушівка — 2 версти[6].

11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Волицькій сільській раді Андрушівського району Житомирської області. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Попільнянського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Андрушівського району. 17 травня 1957 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 420 «Про підпорядкування села Гардишівка Волицької сільської ради Андрушівського району Андрушівській селищній раді», село підпорядковане Андрушівській селищній раді Андрушівського району.

6 січня 1975 року включене до меж смт Андрушівка[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 204. (рос. дореф.)
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. а б Hordyszówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 575. (пол.)
  4. а б Гардышевка // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 12 листопада 2024.
  5. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 162. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 12 листопада 2024.
  6. а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17.ХІІ 1926 р.) (PDF) (вид. Бердичівське округове статистичне бюро). Бердичів. 1927. с. 22-23. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2024.
  7. Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 44. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 12 листопада 2024.
  8. Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 101-102. Процитовано 12 листопада 2024.
  9. а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 241, 556. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 12 листопада 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]