Очікує на перевірку

Гвоздь Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гвоздь Віктор Іванович
4-й Голова Служби зовнішньої розвідки України
27 лютого 2014 — 29 квітня 2016
ПрезидентПетро Порошенко
Прем'єр-міністрАрсеній Яценюк
ПопередникГригорій Ілляшов
НаступникІгор Разінков (т.в.о.)[1]
Народився24 травня 1959(1959-05-24)
Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер28 травня 2021(2021-05-28) (62 роки)
Дагаб, Південний Синай, Єгипет
Відомий якдипломат, політик
КраїнаСРСР і Україна
Alma materГарвардський інститут державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді, ЛНУ ім. І. Франка і Київське вище загальновійськове командне училище
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Заслужений юрист України Почесний громадянин Чорткова

Віктор Іванович Гвоздь (24 травня 1959(19590524), смт Скала Подільська, Борщівський район[2], Тернопільська область, Українська РСР, СРСР — 28 травня 2021, Дагаб, Єгипет) — український військовик, розвідник та дипломат і науковець. Президент незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». Генерал-лейтенант у відставці, доктор військових наук (2019).

З 24 лютого 2014 року був уповноваженим Верховної Ради України з контролю за діяльністю розвідок в Україні. З 27 лютого 2014 року до 29 квітня 2016 року — голова Служби зовнішньої розвідки України[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1981 році закінчив Київське вище загальновійськове училище ім. М. В. Фрунзе, у 1997 році — юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, у 2005 році — магістратуру Київського університету економіки і права (магістр права), у 2009 році — Воєнно-дипломатичну академію (магістр військового управління).

Після випуску з військового училища був розподілений у штаб Забайкальського військового округу, де у 1981—1986 — перекладач окремого розвідувального батальйону танкової дивізії 39-ї загальновійськової армії Забайкальського військового округу.

У 1986—1987 — командир розвідувальної роти мотострілецького полку, у 1987—1988 — командир розвідувально-десантної роти окремого розвідувального батальйону, у 1988—1992 — офіцер Командно-розвідувального центру Розвідувального управління Прикарпатського військового округу.

1992—1993 — офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

1993—1995 — служба у миротворчій місії ООН у Югославії.

1995—1996 — офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

1996—1999 — аташе з питань оборони посольства України у Хорватії та Боснії і Герцеговині (за сумісництвом).

1999—2000 — заступник начальника військово-дипломатичного управління.

2000—2003 — представник Міністерства оборони України в ООН, член делегації України в Раді Безпеки ООН.

2003—2005 — заступник керівника Головного управління з питань правоохоронних органів, військових формувань Адміністрації Президента України.

2005—2008 — завідувач відділу військово-технічного співробітництва Секретаріату Президента України.

2008—2010 — начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

2010—2014 — президент власного аналітичного центру «Борисфен-Інтел».

2014—2016 — голова Служби зовнішньої розвідки України.

2019 року здобув науковий ступінь доктора військових наук[4].

Володів англійською, хорватською, сербською, китайською, російською мовами.

Був одружений. Мав двох дітей. Захоплювався тенісом, фотографією.

28 травня 2021 року — загинув під час відпочинку в Єгипті. Гвоздю стало погано під час дайвінгу, коли він занурювався в море та пірнав на глибину до 40 метрів. Попри проведені під час екстреної госпіталізації інтенсивні реанімаційні заходи, медики констатували його смерть[5][6].

Публікації

[ред. | ред. код]

Автор книг:

  • Гвоздь Віктор Іванович. Воєнна розвідка України на зламі другого тисячоліття. — Київ : Борисфен Інтел, 2017. — 320 с. — ISBN 978-617-7480-83-8.
  • Гвоздь Віктор Іванович. Історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності держави. — Київ : Борисфен Інтел, 2018. — 576 с. — ISBN 978-966-97852-0-6.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

3 вересня 2023 року на фасаді Чортківської гімназії № 6 відкрито меморіальну дошку Вікторові Гвоздю[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 9 червня 2016 року № 244/2016 «Про тимчасове виконання обов’язків Голови Служби зовнішньої розвідки України»
  2. ↑ Історія розвідувального органу з 1991 року [Архівовано 3 червня 2021 у Wayback Machine.] (Гвоздь Віктор Іванович) // Служба зовнішньої розвідки України
  3. ↑ Указ Президента України «Про призначення В. Гвоздя Головою Служби зовнішньої розвідки України». Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 27 лютого 2014.
  4. ↑ Новини (рос.). Фонд ветеранів військової розвідки. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 27 березня 2020.
  5. ↑ На курорті в Єгипті помер екс-глава української СЗР Віктор Гвоздь. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
  6. ↑ Колишній головний розвідник України Гвоздь загинув у Єгипті. 28.05.2021, 23:31. Архів оригіналу за 28 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  7. ↑ а б У місті на Тернопільщині відкрили меморіальну дошку генерал-лейтенанту Віктору Гвоздю. Сорока. 4 вересня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гвоздь_Віктор_Іванович&oldid=40451323