Гвідо Кастельнуово

Гвідо Кастельнуово
італ. Guido Castelnuovo
Народився	14 серпня 1865(1865-08-14)[…]  Венеція, Австрійська імперія
Помер	27 квітня 1952(1952-04-27)[…] (86 років)  Рим, Італія
Поховання	Кампо Верано
Країна	Італія  Королівство Італія
Діяльність	математик, статистик, політик, викладач університету, державний службовець
Alma mater	Падуанський університет
Галузь	алгебрична геометрія, математик, математика, алгебра, математичний аналіз, простір функцій, обчислення і статистика
Заклад	Римський університет ла Сапієнца National Research Council of Italyd Вища нормальна школа
Посада	довічний сенатор
Науковий керівник	Джузеппе Веронезе
Відомі учні	Filadelfo Insolerad Федеріго Енрікес Оскар Зарицький
Аспіранти, докторанти	Enrico Bompianid Федеріго Енрікес Margherita Beloch Piazzollad Gheorghe Mihocd Оскар Зарицький
Членство	Леопольдина Національна академія дей-Лінчей Національна академія наук Італіїd Туринська академія наук
Партія	незалежний політик
Батько	Енріко Кастельнуовоd
Діти	Емма Кастельнуовоd
Родичі	Федеріго Енрікес
Нагороди	Mathematical Prize of the Italian Academy of Sciencesd (1893) doctor honoris causa from the University of Grenobled (1949)
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Гвідо Кастельнуово у Вікісховищі

Гвідо Кастельнуово (італ. Guido Castelnuovo; 14 серпня 1865, Венеція — 27 квітня 1952, Рим) — італійський математик. Кастельнуово відомий завдяки своєму внеску в алгебричну геометрію, його роботи з теорії ймовірностей також помітні.

Життєпис

Народився в родині письменника Енріко Кастельнуово і Емми Леві. Вивчав математику в Падуї під керівництвом відомого італійського геометра Джузеппе Веронезе . 1886 року закінчив університет і провів близько року в Римі, де вивчав вищу геометрію, 1888-го призначений асистентом Енріко Д'Овідіо в Туринському університеті. Великий вплив на нього справили роботи Коррадо Сегре, який працював в цьому ж університеті. 1891 року він повертається до Рима і працює професором кафедри аналітичної і проєктивної геометрії. 1928 року вчений виступає з доповіддю з алгебричної геометрії (La geometria algebrica e la scuola italiana) на Міжнародному конгресі математиків у Болоньї. 1935 року Г. Кастельнуово йде у відставку.

Під час Другої світової війни він, як і багато інших євреїв, мусив переховуватися; він підпільно веде курс математики для студентів єврейського походження, які також переховувалися. Після закінчення війни Г. Кастельнуово обирють президентом закритої 1939 року урядом Б. Муссоліні і відродженої потім Академії деї Лінчеї, він стає довічним сенатором Італії.

Онукою Г. Кастельнуово була лінгвістка Анна Морпурго Девіс.

Праці

Основною галуззю досліджень ученого була алгебрична геометрія. Під час роботи в Турині Кастельнуово опублікував кілька робіт про алгебричні криві, також він займався теорією лінійних систем і надав її проєктивно-геометричну інтерпретацію. Протягом 20 років Кастельнуово у співпраці з Енрікесом опублікував серію статей, якими завершено біраціональну класифікацію алгебричних поверхонь. В університеті він вів курси з алгебричних функцій і абелевих інтегралів, неевклідової і диференціальної геометрії, інтерполяції та теорії ймовірностей; 1919 року опублікував двотомну працю Calcolo della probabilità. Кастельнуово також написав книгу з теорії та основ аналізу (Le origini del calcolo infinitesimale nell'era moderna). Всього він опублікував понад 100 книг, статей і мемуарів.

Література

• Jeremy Gray. The classification of algebraic surfaces by Castelnuovo and Enriques — Mathematical Intelligencer 1999, Nr.1
• Emma Castelnuovo. L universita clandestina a Roma — Bolletino Unione Matematica Italiana, Ser.8, Bd.4a, 2001, S.63 (seine Tochter)
• dies. Enriques e Castelnuovo — Boll. Un. Mat.Italiana, Ser.7, Bd.11, 1997, S.227

Посилання

• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Гвідо Кастельнуово в архіві MacTutor (англ.)