Перейти до вмісту

Джузеппе Веронезе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джузеппе Веронезе
італ. Giuseppe Veronese
Народився7 травня 1854(1854-05-07)[1][2]
Кіоджа, Провінція Венеція, Венето, Італія[2]
Помер17 липня 1917(1917-07-17)[1][3][2] (63 роки)
Падуя, Венето, Італія[2]
Країна Королівство Італія
Діяльністьматематик, політик, викладач університету
Alma materФедеральна вища технічна школа Цюриха[1]
Римський університет ла Сапієнца (1877)[1]
Галузьматематика[4] і алгебрична геометрія[4]
ЗакладПадуанський університет[1]
Посадасенатор Королівства Італіяd і член Палати депутатів Королівства Італіяd[5]
Науковий ступіньлауреат[d][5]
Науковий керівникЛуїджі Кремона[6]
Відомі учніТулліо Леві-Чивіта[1]
Аспіранти, докторантиГвідо Кастельнуово[7]
Annibale Comessattid[7]
ЧленствоУгорська академія наук
Туринська академія наук[2]
CMNS: Джузеппе Веронезе у Вікісховищі

Джузеппе Веронезе (італ. Giuseppe Veronese; 7 травня 1854 — 17 липня 1917) — італійський математик.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1873 року Веронезе вступив до Вищої політехнічної школи Цюриха, але незабаром почав математичне листування з Луїджі Кремоною, який тоді перебував у Римі, і за його порадою перебрався в Римський університет. 1876 року, завдяки своїй роботі про теорему Паскаля, призначений асистентом з аналітичної геометрії. 1881 року отримав посаду професора алгебричної геометрії і перебував на ній до кінця життя.

Fondamenti di geometria a piu dimensioni ea piu specie di unità rettilinee, 1891

1880 року Веронезе описав n-вимірну проєктивну геометрію, показавши, що за спроби спроєктувати просту поверхню в багатовимірному просторі на тривимірний проєктивний підпростір виникають додаткові труднощі. Він вважається одним із засновників цього предмета: завдяки йому теми, які раніше вважали предметом лінійної алгебри, стали частиною геометрії. Близько 1890 року Веронезе запропонував визначення неархімедового лінійного континууму[en]; найвідомішу його роботу — Fondamenti di geometria a più dimensioni e a più specie di unità rettilinee esposti in forma elementare — опубліковано 1891 року. Ці роботи Пеано і Кантор критикували як необґрунтовані, однак Веронезе вперше висловив багато оригінальних ідей, і, зокрема, завдяки йому стало зрозуміло, які проблеми потребують строгішої розробки. Гільберт, який довів несуперечливість неархімедових систем, схарактеризував роботи Веронезе як глибокі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ а б в г д www.accademiadellescienze.it
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б https://storia.camera.it/deputato/giuseppe-veronese-18540508
  6. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Література

[ред. | ред. код]
  • Philip Ehrlich. The rise of non-Archimedean mathematics and the roots of a misconception. I. The emergence of non-Archimedean systems of magnitudes. — Archive for History of Exact Sciences 60 (2006), no. 1, 1-121.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джузеппе_Веронезе&oldid=33451822