Йоргос Папандреу
.jpg)
Йоргос Папандреу (грец. Γιώργος Παπανδρέου), Георгіос Папандреу молодший (грец. Γεώργιος Παπανδρέου (νεότερος); нар. 16 червня 1952, Сент-Пол, штат Міннесота, США) — грецький політик, колишній лідер партії ПАСОК (2004–2012 роки), прем'єр-міністр Греції від 6 жовтня 2009 до 9 листопада 2011 року. Георгіос Папандреу був також міністром закордонних справ Греції у період з 1999 по 2004 в уряді ПАСОК, також двічі був міністром освіти Греції. Син Андреаса Папандреу та онук Георгіоса Папандреу.
Президент Соціалістичного інтернаціоналу з 30 січня 2006 року.
Народився у США, де на той час працював його батько. Освіту здобув у Канаді, США, Швеції та Великій Британії.[2] Вільно володіє англійською та шведською мовами. До Греції Папандреу повернувся після відновлення демократії в Греції 1974 року.
Політичну кар'єру розпочав у партії батька «ПАСОК».
- 1981 року вперше обраний депутатом парламенту.
- 1985 став заступником міністра культури.
- 1988 призначений міністром освіти та у справах релігії.
- 1993 — заступник міністра закордонних справ.
- 1994 — міністр освіти та у справах релігії.
- 1996 — заступник міністра закордонних справ.
- 1997 — уповноважений уряду Греції з підготовки до Олімпійських ігор 2004.
- 1999 — міністр закордонних справ.
- 2004 — лідер опозиційної партії ПАСОК.
2010 року, перебуваючи на посаді прем'єр-міністра Греції, Йоргом Папандреу був нагороджений премією «Квадрига» у номінації «Power of Veracity» (укр. Сила істини).[3][4][5]
Партія «ПАСОК» (повна назва «Загальногрецький соціалістичний рух») виграла дострокові парламентські вибори 4 жовтня 2009 року.[6] За ПАСОК віддали голоси 43,9 відсотка виборців, тоді як за їхніх головних конкурентів, правоцентристську партію «Нова демократія», яка правила країною останні п'ять років, проголосували лише 33,5 відсотка греків.
6 жовтня 2009 лідер партії «ПАСОК» Йоргос Папандреу, призначений прем'єр-міністром,[7] затвердив новий уряд Греції. Міністром фінансів став випускник Лондонської школи економіки Йоргос Папаконстантіну, міністром економіки — колишній викладач Єльського університету Лука Кацелі. Міноборони очолив Евангелос Венізелос — колишній суперник Папандреу в боротьбі за посаду лідера «ПАСОК». Сам Папандреу обійняв посаду міністра закордонних справ. Заступником голови уряду став Теодорос Пангалос, його посада називається міністр конкуренції та морського флоту. Склад нового Кабінету міністрів до останнього залишався таємним навіть для ближчих соратників прем'єр-міністра.
7 вересня 2010 року Йоргос Папандреу здійснив масштабні перестановки в уряді країни. Склад уряду розширено з 36 до 48 осіб. Сап Папандреу відмовився від посади Міністра закордонних справ, ним призначено Дімітріса Друцаса. Головною структурною зміною стало створення міністерства торгового флоту та острівної політики Греції.[8][9]
15 червня 2011 року Йоргос Папандреу оголосив про намір здійснити чергові кадрові перестановки в Кабінеті міністрів Греції, зважаючи на тотальне невдоволення народу діями уряду, які призвели до масових протестів.[10] Новий склад Кабінету був оголошений 17 червня[11] та здобув підтримку в Грецькому парламенті 21 червня 2011 року.[12]
6 листопада 2011 року на тлі глибокої економічної та політичної кризи Йоргос Папандреу скликав екстрену нараду із лідерами опозиційних партій. Того самого дня він оголосив про намір добровільно скласти свої повноваження прем'єр-міністра країни[13]. Наприкінці дня Папандреу та Антоніс Самарас, лідер найбільшої опозиційної партії Нова демократія, узгодили створення коаліційного уряду національної єдності, який проведе програму порятунку країни від дефолту.[14]
Офіційно про свою відставку Папандреу оголосив 9 листопада.[15] Наступні позачергові парламентські вибори призначені на 19 лютого 2012 року.[16] Наступником Папандреу 11 листопада став Лукас Пападемос, колишній голова Центробанку Греції та віце-президент Європейського Центробанку.[17]
На конференції ПАСОК 12 березня 2012 року єдиним кандидатом на посаду лідера партії став тодішній віце-прем'єр-міністр та міністр фінансів Греції Евангелос Венізелос[18], оскільки тільки йому вдалося набрати необхідну кількість підписів. Таким чином Папандреу втратив посаду лідера партії, заснованої його батьком Андреасом Папандреу.
Двічі одружений. У першому шлюбі має сина Андреаса, у другому з Анною Папапану — дочку Маргариту-Єлену.[19]
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Георгиос Папандреу. Архів оригіналу за 30 березня 2009. Процитовано 11 квітня 2009.
- ↑ PM receives Quadriga award in Berlin
- ↑ PM awarded Quadriga Award — ana-mpa
- ↑ Germany Honors PM Papandreou for Strength of Truthfulness. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2010.
- ↑ National Elections 2009. Архів оригіналу за 10 червня 2009. Процитовано 28 квітня 2010.
- ↑ Лидер партии социалистов Йоргос Папандреу принес присягу как новый премьер-министр страны. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 квітня 2010.
- ↑ В правительстве Греции произошли масштабные перестановки. Архів оригіналу за 14 вересня 2010. Процитовано 10 вересня 2010.
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20120311174448/http://web.ana-mpa.gr/anarussian/articleview1.php?id=5326 Архівовано 11 березня 2012 у Wayback Machine.] Георгиос Папандреу изменил состав своего правительства — ana-mpa]
- ↑ Γ. Παπανδρέου: Αύριο θα σχηματίσω νέα κυβέρνηση (Greek) . Елефтеротіпія. 15 June 2011. Архів оригіналу за 18 червня 2011. Процитовано 17 June 2011.
- ↑ Ανακοινώθηκε το νέο υπουργικό σχήμα (Greek) . ANA-MPA. 17 June 2011. Архів оригіналу за 20 червня 2011. Процитовано 17 June 2011.
- ↑ Greek government survives confidence vote. BBC News. BBC. 22 червня 2011. Архів оригіналу за 22 червня 2011. Процитовано 22 червня 2011.
- ↑ «Greek PM 'will quit today' says his own party as coalition deal appears imminent» at dailymail.co.uk
- ↑ Kington, Tom; Smith, Helena (6 листопада 2011). Papandreou out as Greek leaders agree unity government deal. The Guardian. Архів оригіналу за 6 листопада 2011. Процитовано 6 листопада 2011.
- ↑ Георгиос Папандреу объявил о своей отставке, 09/11 18:13, euronews.net. Архів оригіналу за 13 листопада 2011. Процитовано 11 листопада 2011.
- ↑ Greek PM George Papandreou resigns; polls set for February. Business Today. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 7 листопада 2011.
- ↑ Переходное правительство Греции возглавил Лукас Пападемос, 11-11-11, euronews.net. Архів оригіналу за 15 листопада 2011. Процитовано 11 листопада 2011.
- ↑ Greek socialists vote for finance minister as new leader. Катимеріні. Athens. 18 березня 2012. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 18 березня 2012.
- ↑ __ / George A. Papandreou :: Personal Site \ __. web.archive.org. 16 січня 2013. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 10 лютого 2023.
- Грецию возглавит наследник политической династии Папандреу. Справка [Архівовано 8 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- Папандреу, Георгиос — Премьер-министр Греции [Архівовано 10 травня 2010 у Wayback Machine.]
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | CiNii: DA11792636 · FAST: 1500224 · Freebase: /m/01_0pj · GND: 1024632857 · GTAA: 140148 · ISNI: 0000000067516248 · KRNLK: KAC201428646, KAC201504756 · LCCN: n91061557 · MAK: 9810557354805606 · NDL: 001173928 · NLA: 1160124 · NLG: 41417 · NLP: a0000003003849 · SUDOC: 07634925X · VIAF: 4110791 |
 Керівники ОБСЄ | ||
|---|---|---|
| Генеральні секретарі |  Вільгельм Хьоїнк (1993—1996) •  Джанкарло Арагона (1996—1999) •  Ян Кубіш (1999—2005) •  Марк Перрен де Бришамбо (2005—2011) • Ламберто Заньєр (2011—2017) • .svg){kind=small} Томас Гремінгер (2017—2020) • Гельґа Шмід (з 2020) | |
| Виконавчі голови | Ганс-Дітріх Геншер (1991) •  Іржі Дінстбір (01.01.1992-02.07.1992) • Йозеф Моравчик (03.07.1992-31.12.1992) •  Маргарета Угглас (1993) • Беньяміно Андреатта (01.01.1994-11.05.1994) • Антоніо Мартіно (12.05.1994-31.12.1994) •  Ласло Ковач (1995) • Флавіо Котті (1996) •  Нільс Хельвег Петерсен (1997) •  Броніслав Геремек (1998) •  Кнут Воллебек (1999) •  Вольфганг Шюссель (01.01.2000-04.02.2000) • Беніта Ферреро-Вальднер (05.02.2000-31.12.2000) •  Мірче Дан Джоане (2001) •  Жайме Гама (01.01.2002-06.04.2002) • Антоніо Мартінс да Круз (07.04.2002-31.12.2002) •  Яап де Гооп Схеффер (01.01.2003-03.12.2003) • Бен Бот (04.12.2003-31.12.2003) •  Соломон Пасі (2004) •  Димитрій Рупель (2005) • .svg){kind=small} Карел де Гюхт (2006) •  Мігель Анхель Моратінос (2007) •  Ілкка Канерва (01.01.2008-04.04.2008) • Олександр Стубб (05.04.2008-31.12.2008) •  Дора Бакоянні (01.01.2009-05.10.2009) • Йоргос Папандреу (06.10.2009-31.12.2009) •  Канат Саудабаєв (2010) •  Аудронюс Ажубаліс (2011) •  Еймон Гілмор (2012) •  Леонід Кожара (2013) • Дідьє Буркгальтер (2014) •  Івіца Дачич (2015) • Франк-Вальтер Штайнмаєр (2016) • Себастьян Курц (2017) • Анджеліно Альфано (2018) • Мирослав Лайчак (2019) •  Еді Рама (2020) • Анн Лінде (2021) • Збіґнєв Рау (2022) •  Буяр Османі (2023) | |
| Президенти Парламентської асамблеї ОБСЄ | Ілкка Суомінен (1992—1994) • Френк Свелен (1994—1996) • Хав'єр Руперес (1996—1998) • Гелле Дайн (1998—2000) • Адріан Северин (2000—2002) • .svg){kind=small} Брюс Джордж (2002—2004) •  Елсі Гастінґс (2004—2006) • Ґоран Ленмаркер (2006—2008) • Жоао Соареш (2008—2010) • Петрос Ефтіміу (2010—2012) • Рикардо Мільйорі (2012—2013) • Вольфґанґ Ґроссрук (в.о., 2013) • Ранко Кривокапич (2013—2014) • Ілкка Канерва (2014—2016) • Крістін Муттонен (2016—2017) •  Гігі Церетелі (2017—2020) • Пітер Лорд Бовнесс (2020—2021) • Марґарета Седерфелт (з 2021) | |
| Представники ОБСЄ з питань свободи ЗМІ | Фраймут Дуве (1998—2004) • Міклош Гарасті (2004—2010) •  Дуня Міятович (2010—2017) • Арлем Дезір (2017—2020) • Тереза Рібейру (з 2020) | |
| Верховні комісари ОБСЄ у справах національних меншин | Макс ван дер Стул (1993—2001) • Рольф Ефекус (2001—2007) • Кнут Воллебек (2007—2013) • Астрід Турс (2013—2016) • Ламберто Заньєр (2017—2020) • Кайрат Абдрахманов (з 2020) | |
- Народились 16 червня
- Народились 1952
- Уродженці Сент-Пола
- Випускники Емгерстського коледжу
- Випускники Лондонської школи економіки
- Випускники Гарвардського університету
- Випускники Стокгольмського університету
- Кавалери Великого хреста ордена Пія IX
- Кавалери Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
- Прем'єр-міністри Греції
- Депутати Парламенту Греції
- Міністри освіти і релігії Греції
- Міністри закордонних справ Греції
- Члени ПАСОК
- Соціалістичний інтернаціонал