Германова Євдокія Олексіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Германова Євдокія Олексіївна
Ім'я при народженнірос. Евдокия Алексеевна Германова
Народилася8 листопада 1959(1959-11-08)[1] (64 роки)
Москва, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
Діяльністьакторка, театральна режисерка, освітянка
Alma materРосійський університет театрального мистецтва
IMDbnm0314568
Нагороди та премії
заслужений артист Росії
CMNS: Германова Євдокія Олексіївна у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Германова.

Євдокія Олексіївна Германова (нар. 8 листопада 1959, Москва, СРСР) — радянська і російська акторка театру і кіно, режисерка, педагогиня.[2] Заслужена артистка Росії (1995).[3] Лауреатка ряду вітчизняних і зарубіжних фестивалів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 1959 року в Москві, в родині професора, доктора геологічних наук.

Дітей не має. Раніше виховувала хлопчика Колю з дитячого будинку, однак через кілька років відмовилася від нього, оголосивши психічно хворим.[5] Багато років потому Коля в ефірі програми «Нехай говорять» спростував звинувачення колишньої прийомної матері, розповівши свою версію скасування усиновлення — вона просто не впоралася з вихованням дитини, оскільки майже не приділяла йому часу.[6]

  • У 1972—1974 роках співала в хорі Ансамблю імені Локтєва Московського Палацу Піонерів і школярів
  • У 1976 році закінчила середню школу № 5 міста Москви
  • Займалася в незалежних театральних студіях
  • 1979 р. в одному з самодіяльних спектаклів її побачив головний режисер Московського театру на Таганці Юрій Любимов і запросив вчорашню школярку до свого колективу.
  • 1981—1986 рр. — навчалася на акторському факультеті в ГІТІСі (курс О. Табакова і А. Леонтьєва). Через рік була прийнята до трупи театру-студії під керівництвом Олега Табакова.
  • Грає у виставах МХТ імені А. П. Чехова і незалежних театральних проектах.
  • У кіно дебютувала в 1975 році. Зіграла більше 70 ролей у фільмах та серіалах. Знімалася в картинах українських кіностудій.
  • Лауреатка престижних кінофестивалів і премій. Яскрава драматична, характерна і комедійна акторка.
  • Педагогиня.[7] У 2000 -х рр. працювала викладачкою в Школі-студії МХАТ, майстерня Костянтина Райкіна і в Міжнародному слов'янському інституті
  • З 2012 року — керівниця майстерні театрального факультету Московського інституту телебачення і радіомовлення «Останкіно» і Вищої Школи Кіно і Телебачення «Останкіно».[8]
  • У 2016 році була запрошеною викладачкою в Гарварді (Акторська Школа Станіславського)
  • Має диплом психолога і міжнародний сертифікат НЛП-практик.
  • З 2017 року Євдокія Германова керує майстернею Театрального факультету Університету Синергія[9]
  • З 2018 року завідувачка кафедрою театральної майстерності факультету театру, кіно та телебачення Університету Синергія

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Театр на Таганці [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.]

  • 1979 — «Година Пік» Єжи Ставінський. Режисер А. Буров — Ева
  • 1979 — «Ромео і Джульєтта», Вільям Шекспір. Режисер А. Демидов — Бенволіо
  • 1980 — «Будинок на набережній» Юрій Трифонов. Режисер Юрій Любимов

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова

[ред. | ред. код]
  • 1984 — «Прищучив» Баррі Кифф. Режисер Олег Табаков — Лінн
  • 1987 — «Жайворонок» Жана Ануя. Режисер Олег Табаков— маленька королева Жанна д'Арк[10]
  • 1987— «Крісло» Юрій Поляков. Режисер Олександр Марін — Мілочка[11]
  • 1987 — «Дві стріли» — Люди племені
  • 1987 — «Алі-Баба та інші» — Фатіма, дружина Касима
  • 1987 — «Прощайте… і рукоплещите» Олексій Богданович Режисер Олег Табаков — Теодора Медебак, актриса [Архівовано 20 березня 2019 у Wayback Machine.]
  • 1987 — «Білоксі-Блюз» Ніла Саймона. Режисер Олег Табаков — Дезі
  • 1987 — «Віра. Любов. Надія» Едена фон Хорвата — Елізабетт
  • 1988 — «Дірка» Режисер Олександр Галін — Пардо[12]
  • 1989 — «Затоварена бочкотара» В. П. Аксьонов. Режисер Е. Каменькович — Степанида Юхимівна
  • 1991 — «Ревізор» Миколи Гоголя. Режисер Сергій Газаров — Ганна Андріївна[13]
  • 1995 — «Псих» А. Мінчін. Режисер Андрій Житинкін — Ліна Дмитрівна[14]
  • 1995 — «Останні» Максима Горького. Режисер А. Шапіро — Пані Соколова[15]
  • 2000 — «Сто йен за послугу» Мінору Бецуяку. Режисер Олена Невежина — Вона[16]
  • 2000 — «На дні» М. Горького. Режисер А. Шапіро — Анастасія[17]
  • 2000 — «Ще Ван Гог». Режисер В. Фокін — мати[18]
  • 2002 — «Місто». Євген Гришковц. Режисер Олександр Назаров — Тетяна
  • 2004 — «Коли я вмирала» У. Фолкнер. Режисер Міндаугас Карбаускіс - Адді Бандрен[19]
  • 2005 — «Болеро» П. Когоут. Режисер Володимир Петров — Герміна
  • 2007 — «Процес» Ф. Кафка. Режисер Костянтин Богомолов — Фрау Груба, Директорка канцелярії[20]
  • 2007 — «Затоваренная бочкотара» В. П. Аксьонов. Режисер Євген Каменькович — Степанида Юхимівна[21]
  • 2017 — «Ночі Кабірії». Режисери Олена Лаптєва та Яніна Колесніченка — Бомба[22]

Московський художній театр імені А. П. Чехова

[ред. | ред. код]
  • 2004 — «Вишневий сад» А. П. Чехов. Режисер Адольф Шапіро — Шарлотта Іванівна, гувернантка[23]
  • 2006 — «Остання помилка Моцарта» Д. Мінчек. Режисер Ю. В. Єрьомін — Констанція[24]

Антрепризні вистави

  • 1992 — «Титул» Олександр Галін (Італія).
  • 1993 — «Mystery» — вистава англійською мовою
  • 1994 — «Тачка у плоті» (Петро Гладилін). Режисер Євген Каменькович. Російсько-французький театральний центр «Сафо», автосалон «Нью-Йорк моторс») —[25]
  • 1997 — «Мертва мавпа» Режисер А. В. Парра
  • 1999 — "Афінські вечори"Петро Гладилін. Режисер Микола Чіндяйкін.
  • 2012 — «Я Едмон Дантес» Мюзикл. Режисер Єгор Дружинін. Музика Лора Квінт. — Елоїза Вільфор [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.]
  • 2014 — «Фаїна. Птах, ширяюча в клітці». Режисер Станіслав Євстигнєєв — Любов Орлова[26]
  • 2014 — «Гра уяви» Еміль Брагінський. Режисер В'ячеслав Невинний - Рита[27]
  • 2017 — «Тріумфальна Арка» Еріх Марія Ремарк. Режисер Лев Рахлін — Ежені
  • 2018 — «Учитель Танців». Лопе Де Вега. Режисер Лев Рахлін[28]

Режисерські роботи

[ред. | ред. код]
  • 2014 — «Скок в ліжко» Марселя Мітуа. Студія «25-й ряд»[29]
  • 2015 — «Несвяті». Студія «25-й ряд»[30]
  • 2016 — "Експрес «Каліфорнія»[26] Джозефіна Лоуренс. Вистава компанії ФІТ
  • 2017 — «Розбуди себе»[31]. (МІТРО)

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1975 — В очікуванні дива — донька Сидоркіна
  2. 1976 — Неповнолітні — Віра
  3. 1976 — Розіграш — Даша Розанова
  4. 1976 — Стажер — подруга Каті Савельєвої
  5. 1977 — Повернення сина — Тоня
  6. 1977 — Подарунок долі — ткаля (Одеська кіностудія)
  7. 1977 — Портрет з дощем — Марина Куликова
  8. 1978 — На дні (короткометражний) — Наташа (в титрах — Д. Германова)
  9. 1979 — Сцени з сімейного життя — Ліля, подруга Каті
  10. 1980 — Накажи собі — Надя Ромашкіна
  11. 1980 — Дивна відпустка (Кіностудія ім. О. Довженка)
  12. 1982 — Пічники — Льоля, дружина Олексія Трофимовича
  13. 1982 — Весільний подарунок — Оксана (Одеська кіностудія)
  14. 1985 — Нам не дано передбачити… (новела «Манька») — Таня Агєєва
  15. 1987 — Крісло / Kreslo (фільм-спектакль) — Мілочка
  16. 1987 — Чи ми це? — Вона
  17. 1987 — Чоловічі портрети — Алла Осенєва, актриса театру
  18. 1988 — Коментар до прохання про помилування — Рижа
  19. 1988 — Нові пригоди янкі при дворі короля Артура — Сенді (Кіностудія ім. О. Довженка)
  20. 1988 — Казки про Італію
  21. 1988 — Подія в Утіноозьорську — Альбіна Василівна
  22. 1989 — Ось вона — воля! / Itt a szabadság! (Угорщина) — Дуся
  23. 1989 — Маракута (к/м)
  24. 1989 — Життя за лімітом — Свєтка
  25. 1989 — Крейзі (к/м) — Віра
  26. 1991 — Ближнє коло — вихователька в дитячому будинку
  27. 1991 — Кікс — Жанна Плавська
  28. 1991 — Мертві без поховання, або Полювання на щурів
  29. 1991 — Ніагара — Лариса («Ніагара») (Кіностудія ім. О. Довженка)
  30. 1991 — Стару-ха-рмса — дама
  31. 1991 — Ревізор (фільм-спектакль) — Ганна Андріївна, дружина городничого
  32. 1992 — Божевільні макарони, або Помилка професора Буггенсберга — «Сонька — Золота ручка»
  33. 1993 — Вишневий сад — Шарлотта
  34. 1993 — Спосіб вбивства — Вірджинія Додж (Кіностудія ім. О. Довженка)
  35. 1994 — Серп і молот — Віра Раєвська
  36. 1995 — Мусульманин — Вірка
  37. 1995 — Це — ми! —
  38. 1997 — «Смугла леді сонетів» (фільм-спектакль) — королева Єлизавета
  39. 1998 — Падіння вгору (Білорусь)
  40. 2000 — Власна тінь — Рита
  41. 2000 — Щоб пам'ятали (документальний)
  42. 2001 — Сищики — Дар'я
  43. 2001 — Емігрантка, або Борода в окулярах і бородавочник — Тузік
  44. 2001 — 2004 — Ростов-папа — Варвара, клієнтка поета
  45. 2002 — Головні ролі — Руссо
  46. 2003 — Варвар (США) — Barbarian Witch, відьма
  47. 2003 — Даша Васильєва. Любителька приватного розшуку — Жаклін
  48. 2003 — Найкраще місто Землі — Чусова
  49. 2003 — Подаруй мені життя — Наташа, мати Ольги
  50. 2003 — Спас під берестами — Тамара Сугробова («Любов Орлова»)
  51. 2004 — Моє велике вірменське весілля — Ліля
  52. 2004 — Російське — Раїса Федорівна, мати Їжа
  53. 2004 — Вузький міст — епізод
  54. 2004—2005 — Обережно, Задов! — сестра
  55. 2004 — Останні (фільм-спектакль)
  56. 2005 — Час збирати каміння — Нюра
  57. 2005 — Псих — Ліна Дмитрівна, лікар-убивця
  58. 2006 — Мисливець — Валентина, відьма в минулому, співробітниця редакції
  59. 2006 — Колір неба — жінка зі шпилькою
  60. 2007 — Іванко — директор будинку дитини
  61. 2007 — Гілка бузку — Сатіна
  62. 2007 — 2009 — Вогонь любові — Клавдія / тітка Катя
  63. 2008 — І світить, і гріє (режисерська курсова робота Ольги Кормухіної)[32] — головна роль
  64. 2008 — Дівчинка — Ірина Вадимівна Ярцева, мати Олени
  65. 2008 — Спадщина — Валентина Семенівна, мати Сергія
  66. 2008 — Новорічна сімейка — Наталя Степанівна Старгородська (Україна)
  67. 2008 — Розіграш — мати Таї
  68. 2009 — Барвиха — Жанетт, прибиральниця
  69. 2009 — Журов (фільм № 7 «Смертельний номер», серії 13-14) — Амалія Берулава (до шлюбу — Данилова), артистка цирку, донька відомого клоуна Олега Данилова
  70. 2009 — Сорок третій номер — мати Андрія
  71. 2009 — Дах — баба Нюра
  72. 2010 — Дівич-вечір — Альбіна Матвіївна
  73. 2010 — Будинок сонця — керівник туристичної групи
  74. 2010 — Одружити мільйонера! — Клара Степанівна, мати Семена
  75. 2010 — Олег Табаков. Запалює зірки (документальний)
  76. 2010 — У кожного своя війна — тітка Катя, мати Гавроша
  77. 2010 — Смерть в пенсне, або Наш Чехов — Шарлотта
  78. 2010 — Сорок третій номер — мати Андрія
  79. 2010 — Квіти від Лізи — Маргарита Миколаївна
  80. 2010 — Жила-була одна баба — Феклуша
  81. 2011 — На все життя — Люся
  82. 2012 — Злочин у спадок — Рина мати Пашки
  83. 2012 — Петрович — Раїса Степанівна Нікітіна / Тамара Степанівна Нікітіна, вчителька старших класів, сестра-близнюк Раїси
  84. 2012 — Вишневий сад (фільм-спектакль) — Шарлотта Іванівна, гувернантка
  85. 2013 — Секс, кава, сигарети — Флора Варфоломіївна, професорка
  86. 2013 — Дві зими і три літа — Софія
  87. 2015 — Леді зникають опівночі — Рената Немирівська, подруга Геннадія
  88. 2017 — Анна Кареніна. Історія Вронського — графиня Картасова
  89. 2017 — Анна Кареніна — Графиня Картасова
  90. 2017 — А. Л. Ж. И. Р. — # 2018 — Свєта з того світу — Олена, мати Світлани та ін.

Визнання і нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1986 — V Всесоюзний фестиваль молодих кінематографістів: Гран-Прі за найкращу жіночу роль у фільмі «Нам не дано передбачити…» (1985) реж. О. Наруцькой
  • 1991 — Київський Міжнародний кінофестиваль «Молодість»: Приз глядацьких симпатій і Приз журі за найкращу жіночу роль у фільмі «Ніагара» (1991) реж. А. Візиря
  • 1992 — МКФ у Карлових Варах: Гран-Прі «Кришталевий глобус» за найкращу жіночу роль у фільмі «Кікс» (1991) реж Сергій Лівнєв
  • 1992 — Кінофестиваль «Сузір'я»: Головний приз за найкращу жіночу роль у фільмі «Кікс»
  • 1994 — МКФ у Салоніках: Спеціальна згадка журі (фільм Серп і молот)
  • 1995 — Заслужена артистка Росії[3]
  • 2000 — Лауреатка Міжнародної премії Станіславського за роль Насті у виставі «На дні» Максима Горького
  • 2002 — Приз Віри Холодної, як самій граціозній актрисі
  • 2005 — Приз «Найкраща жіноча роль другого плану» на Третьому міжнародному фестивалі воєнного кіно імені Ю. Озерова (фільм «Час збирати каміння» 2005).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ evdokiyagermanova.com — Evdokiya Germanova (рос.). evdakiyagermanova.com. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.
  3. ↑ а б Почётное звание присвоено указом Президента России № 411 от 25 апреля 1995 года. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 3 квітня 2019.
  4. ↑ Евдокия Германова в передаче «Диферамб». echo.msk.ru. 8 липня 2006. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
  5. ↑ Євдокія Германова: «Я раптом стала втрачати Колю…». Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
  6. ↑ Микола Єрохін: «Я ці 8 років не міг зрозуміти, чому від мене відмовилися… Мені було прикро…». Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
  7. ↑ Ksusha Kachenko (22 травня 2017). Профессия: человек.Евдокия Германова (документальный фильм). Процитовано 24 травня 2017.
  8. ↑ МИТРО Московский Институт Телевидения и Радиовещания Останкино — Институт Телевидения — Актерское искусство — Мастерская Евдокии Германовой. www.mitro-tv.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 11 травня 2017.
  9. ↑ Университет Синергия (2001-2015). Курс Е.А. Германовой в музее-квартире Мейерхольда – Университет СИНЕРГИЯ (рос.). synergy.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
  10. ↑ Московский театр п/р О. Табакова — Жаворонок. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  11. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова — Кресло. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 24 травня 2017.
  12. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова — Дыра. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  13. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова — Ревизор. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  14. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова — Псих. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 24 травня 2017.
  15. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова — Последние. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  16. ↑ 100 йен за услугу. www.smotr.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 24 травня 2017.
  17. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова — На дне. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 24 травня 2017.
  18. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова — Еще Ван Гог…. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  19. ↑ Когда я умирала. Театр п/р Олега Табакова.  Пресса о спектакле. www.smotr.ru. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 24 травня 2017.
  20. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова — Процесс. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  21. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова — Затоваренная бочкотара. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  22. ↑ Московский театр під керівництвом О. Табакова" — Официальный сайт театра. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 2 квітня 2018.
  23. ↑ МХТ им. А. П. Чехова: Вишневый сад. www.mxat.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  24. ↑ МХТ им. А. П. Чехова: Последняя ошибка Моцарта. www.mxat.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  25. ↑ Театральная премьера в автосалоне. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 29 травня 2017.
  26. ↑ а б В Москве поставили спектакль про великую Раневскую (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  27. ↑ Игра воображения. www.afisha.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  28. ↑ Moscow Show (рос.). moscowshow.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 22 вересня 2018.
  29. ↑ Скок в постель / DeBosh (рос.). debosh.net. Архів оригіналу за 6 листопада 2017. Процитовано 24 травня 2017.
  30. ↑ «Пять вечеров» пролетели как миг. www.pafnuty-abbey.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  31. ↑ Новости Института МИТРО - MEDIA NEWS. www.mitro-tv.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  32. ↑ Официальный сайт Ольги Кормухиной: Съемки фильма «И светит и греет», 2008 (фото). Архів оригіналу за 17 грудня 2011. Процитовано 3 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Германова_Євдокія_Олексіївна&oldid=42899210