Перейти до вмісту

Глибочок (Новогуйвинська селищна громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Глибочок
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Новогуйвинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040350080055141 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Глибочок 
Основні дані
Перша згадка 1650
Населення 570 (2001)
Площа 1,714 км²
Густота населення 332,56 осіб/км²
Поштовий індекс 12461
Географічні дані
Географічні координати 50°05′53″ пн. ш. 28°19′53″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Водойми р. Глибочок
Місцева влада
Адреса ради вул. Дружби Народів, 5, с-ще Новогуйвинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12441
Карта
Глибочок. Карта розташування: Україна
Глибочок
Глибочок
Глибочок. Карта розташування: Житомирська область
Глибочок
Глибочок
Мапа
Мапа

Глибочо́к — село в Україні, у Новогуйвинській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 570 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Розташоване за 45 км від обласного та районного центру міста Житомир і залізничної станції Житомир[1].

Населення

[ред. | ред. код]

За довідником 1885 року в селі мешкала 271 особа, налічувалося 36 дворових господарств[2], наприкінці 19 століття — 404 жителі, дворів — 61[3].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 496 осіб, з них: православних — 450, чоловіків — 239, жінок — 237[4].

У 1906 році в селі проживало 516 мешканців, дворів — 96[5], у 1923 році — 1 297 мешканців, дворів — 264[6].

На початок 1970-х років село мало 282 двори із населенням 870 осіб[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 605 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 570 осіб[7].

Історія

[ред. | ред. код]

На території села виявлено залишки поселення та кургани «бронзової доби». Село вперше згадується у 1650 році[1]. Засноване на троянівських землях, у 1650 році належало Станіславові Скажинському, який сплачував від 5 димів. Згодом володіли Вороничі, від яких село забрав князь Заславський, власник П'ятки після Острозьких. Внаслідок «кольбушівської трансакції», у 1753 році село дісталося Вікторові Іллінському[3]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, перебувало в посесії Ґарлінського, який вносив подимне від 42 дворів[8]. Близько 1820 року належало Фрайбінгові, зять котрого переселив сюди 60 розкольників із Каліської губернії. Згодом володіли Обермани, потім Еразм Потоцький, який збудував тут будинок, започаткував город і парк[3].

За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, заїзд[2].

Наприкінці 19 століття — село П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Розміщувалося на річці Глибочок, за 35 верст від Житомира, за 18 верст від найближчої поштової станції в Чуднові, за 15 верст від найближчих залізничних станцій Вільшанка та Демчин, за 10 верст від волосного центру с. П'ятка. Маєток вдови відставного корнета Варвари Буратової. Дерев'яну церкву на кам'яному підмурівку, з такою ж дзвіницею, збудовано у 1865 році за кошти скарбниці. Землі при церкві близько 58 десятин, піщана. З 1884 року в с. Крута діяла церковно-парафіяльна школа. Парафія належала до 3 благочинного округу Житомирського повіту. Дворів 73, вірян 523 особи обох статей, старообрядців 36 осіб, римокатоликів 56 осіб. Сусідні парафії: П'ятка (10 верст), Турчинівка (10 верст)[9][3].

У 1906 році — село П'ятківської волості (3-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського центру, м. Житомир, становила 35 верст, до волосного центру містечка П'ятка — 12 верст. Поштове відділення — Чуднів-Волинський[5].

У 1923 році включене до складу новоствореної Глибочанської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Троянівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[10]. Розміщувалося за 15 верст від районного центру міст. Троянів[6].

Село постраждало внаслідок Голодомору в Україні 1932—1933[11].

На фронтах Другої світової війни воювало 213 селян, 207 з них нагороджені орденами й медалями, 115 загинули. На їх честь встановлено пам'ятник.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1,7 тис. га земель, в тому числі 1 тис. га — рілля. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, цукрові буряки, льон, розвивали м'ясо-молочне тваринництво. 34 колгоспники нагороджені орденами й медалями СРСР.

У селі були восьмирічна школа, будинок культури, дві бібліотеки, медпункт, відділення зв'язку[1].

28 листопада 1957 року, в складі сільської ради, передане до Житомирського району, 30 грудня 1962 року — до складу Бердичівського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району Житомирської області[10].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Глибочанської сільської ради включено до складу Новогуйвинської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[12].

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Люлька Валерій Петрович (1962—2022) — український громадський діяч, військовослужбовець, учасник російсько-української війни.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Глибочок, Житомирський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  2. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 206. (рос. дореф.)
  3. а б в г Hłuboczek 7.) H., wś nad rzeką t. n.… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 561. (пол.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. а б Глубочекъ // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 28 грудня 2024.
  6. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 151. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 28 грудня 2024.
  7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 28 грудня 2024.
  8. Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 128. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 28 грудня 2024.
  9. Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 123. Процитовано 27 грудня 2024.
  10. а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 244. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 28 грудня 2024.
  11. Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА
  12. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 2 травня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]