Глуховський Дмитро Олексійович
Глуховський Дмитро Олексійович | |
---|---|
рос. Дмитрий Алексеевич Глуховский | |
Ім'я при народженні | рос. Дмитрий Алексеевич Глуховский |
Народився | 12 червня 1979[1][2] (45 років) Москва, РРФСР, СРСР |
Країна | Росія Ізраїль |
Діяльність | письменник, журналіст, прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики, сценарист, новеліст |
Галузь | література[3] і журналістика[3] |
Alma mater | Єврейський університет |
Знання мов | російська[4][5], англійська, французька, німецька, іврит і іспанська |
Роки активності | 2002 — тепер. час |
Напрямок | магічний реалізм |
Жанр | дистопія[d], постапокаліпсис і наукова фантастика |
Magnum opus | Метро 2033, Метро 2034 і Метро 2035 |
Автограф | |
IMDb | ID 3963513 |
Сайт | glukhovsky.ru |
Дмитро Олексійович Глуховський (народ. 12 червня 1979, Москва) — російський письменник і журналіст, автор романів-антиутопій «Метро 2033», «Метро 2034», «Метро 2035», «Майбутнє», «Сутінки», «Розповіді про Батьківщину». Творець книжкової серії «Всесвіт Метро 2033». Військовий кореспондент, радіоведучий. Здійснив перший у світі прямий телерепортаж із Північного полюса у липні 2007 року.[6]
Народився і виріс у Москві (батько — поет Олексій Глуховський), де закінчив школу №1231 на Арбаті, з поглибленим вивченням французької мови. Вищу освіту (за спеціальностями журналістика і міжнародні відносини) отримав у Єрусалимському університеті.
2002—2005 — працював на телеканалі EuroNews у французькому Ліоні, після чого повернувся до Російської федерації і продовжив кар'єру телекорреспондента на новоствореному Russia Today. За три роки об'їздив багато країн, входив до «кремлівського пулу», побував на космодромі Байконур, в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, на Північному полюсі, звідки в липні 2007 року здійснив перший у світі прямий телерепортаж. Співпрацював з європейськими ЗМІ — німецькою радіостанцією Deutsche Welle і британським телеканалом Sky News. З 2007 по 2009 рік працював ведучим Радіо «Маяк». Зараз є колумністом видань «Сноб» та GQ.
У червні 2022 року оголошений МВС Російської федерації в розшук, заочно арештований. Письменнику інкримінують скоєння злочину, передбаченого статтею 280.3 карного кодексу («Публічні дії, спрямовані на дискредитацію використання Збройних сил Російської Федерації»). Глуховський має активну антивоєнну позицію, зокрема у своїх заявах у соцмережах: «Як обтяжливі обставини — звинувачення Президента РФ у розв'язуванні війни з Україною. Я готовий повторити все сказане: «Зупиніть війну! Визнайте, що це війна проти цілого народу, і припиніть її!»[7] 6 жовтня 2022 року міністерство юстиції Росії додало його до реєстру ЗМІ-іноагентів[8].
Свій перший роман «Метро 2033», який приніс йому популярність, Глуховський задумав у старших класах школи і почав писати вже на перших курсах університету. Перша версія була готова в 2002 році. Отримавши відмову від усіх видавців, яким був відправлений рукопис, Дмитро опублікував її в Інтернеті — безкоштовно і цілком — на спеціально створеному сайті. У 2002 році це було новаторством. У 2005 році книга була випущена видавництвом «Ексмо», потім у 2007 році видавництвом «Популярна література»; надалі - у видавництві «АСТ». Роман став одним з російських бестселерів 2000-х років, його наклад перевищує мільйон примірників. Книга перекладена 37 іноземними мовами, стала основою для двох культових відеоігор, а права на її екранізацію були викуплені голлівудською кіностудією MGM.
Наступні книги Глуховського — «Сутінки» (2007), «Метро 2034»[9] (2009), «Розповіді про Батьківщину» (2010) та «Майбутнє» (2013) також стали національними бестселерами і перекладалися на європейські та азійські мови. Дмитро продовжує експериментувати з форматами: роман «Майбутнє», наприклад, був безкоштовно опубліковано в соцмережі «ВКонтакті», а його розділи супроводжувалися треками спеціально створеної звукової доріжки і ілюстраціями. На у 2014 році Глуховський написав роман «Метро 2035»[10][11][12] і працює над лібрето американської опери «Троє астронавтів» за мотивами однойменного твору Умберто Еко.
- 2005 — Метро 2033
- 2007 — Сутінки
- 2009 — Метро 2034
- 2013 — Майбутнє
- 2015 — Метро 2035[11]
- 2017 — Текст
- Ніч (збірка оповідань) (1998)
- Ніч
- Коли ти один
- Лети
- Вісім хвилин
- Розповіді про тварин (збірка оповідань) (1998)
- Історія однієї собаки
- Випадок у зоопарку
- Розповіді про батьківщину (2010)
- Том 1 (2008—2010):
- Чо почому
- From Hell
- Протез
- Перед штилем
- Добру справу
- Кожному своє
- Головне новини
- Іноді вони повертаються
- Utopia
- Одна на всіх
- Явище
- На дні
- Deus Ex Machina
- До і після
- Том 2 (2011—2012):
- Заклик
- Куди подітися
- Годування тайських сомиків
- Телефонне право
- Оппенгеймер
- Рік за три
- Одкровення
- Том 1 (2008—2010):
- Infinita Tristessa (2005)
- Кінець дороги (2006)
- Похолодання (2008)
- Відлига (2008)
- Еволюція (2008)
- Повернення до Кордови (2010)
- Причастя (2010)
- Євангеліє від Артема (2011)
- Ліфт (2011)
- Придушення і витіснення (2012)
- Поки стоїть (2012)
- Щоденник науковця. Передісторія до мультфільму 9 (2009)
- Eurocon (ESFS Awards) / Encouragement Awards / Найкращий дебют (2007)
- Дмитро Ґлуховський. Метро 2033 : роман. Переклад з рос.: Борис Щавурський. Тернопіль: НК Богдан. 2020. 616 стор. ISBN 978-966-10-6112-4[13][14]
- Дмитро Ґлуховський. Метро 2034 : роман. Переклад з рос.: Борис Щавурський. Тернопіль: НК Богдан. 2020. 616 стор. ISBN 978-966-10-6112-4[15]
- Дмитро Ґлуховський. Метро 2035 : роман. Переклад з рос.: Борис Щавурський. Тернопіль: НК Богдан. 2021. TBA стор. ISBN TBA (очікується з друку)
- ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Біографія. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 30 січня 2017.
- ↑ Locus. Glukhovsky On Russia's Wanted List. June 7, 2022 [1] [Архівовано 8 червня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Писатель Глуховский и рэпер Оксимирон внесены в реестры иноагентов. 7 октября 2022 [2] (рос.)
- ↑ Метро 2034 [Архівовано 30 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Полярные Сумерки. Журнал Дмитрия Глуховского
- ↑ Ломыкина, Наталья (30 січня 2013). 15 самых ожидаемых книг 2014 года. Forbes. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.
- ↑ а б Online с Дмитрием Глуховским (рос.). YouTube. 18 грудня 2013. Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 18 грудня 2013.
- ↑ Дмитрий Глуховский в Молодой гвардии 18 августа 2014 года (рос.). В Контакте. 21 серпня 2014. Процитовано 3 вересня 2014.
- ↑ Видавництво НК Богдан вирішило видати «Метро 2033». UA GEEK. 05.03.2020. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
- ↑ Дмитро Ґлуховський - Метро 2033 (українською). bohdan-books.com. 2020
- ↑ Дмитро Ґлуховський - Метро 2034 (українською). bohdan-books.com. 2020
- Сайт книги «Метро 2033» [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Сайт книги «Сутінки» [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Народились 12 червня
- Народились 1979
- Уродженці Москви
- Випускники Єврейського університету в Єрусалимі
- Наукові фантасти Росії
- Автори фентезі Росії
- Критики-фантастикознавці Росії
- Російські письменники-романісти
- Російськомовні письменники-фантасти
- Російськомовні письменники XX століття
- Письменники Росії XXI століття
- Військові кореспонденти
- Дмитро Глуховський
- Критики Путінського режиму
- Діячі російської культури, що підтримали Україну