Перейти до вмісту

Гніздичне

Координати: 49°48′39″ пн. ш. 25°38′41″ сх. д. / 49.81083° пн. ш. 25.64472° сх. д. / 49.81083; 25.64472
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Гніздичне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Збаразька міська громада
Код КАТОТТГ UA61040150080027296 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1463
Населення 1 277
Територія 3.250 км²
Густота населення 392.92 осіб/км²
Поштовий індекс 47332
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°48′39″ пн. ш. 25°38′41″ сх. д. / 49.81083° пн. ш. 25.64472° сх. д. / 49.81083; 25.64472
Водойми річка Гніздична
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Збараж
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Гніздичне. Карта розташування: Україна
Гніздичне
Гніздичне
Гніздичне. Карта розташування: Тернопільська область
Гніздичне
Гніздичне
Мапа
Мапа

CMNS: Гніздичне у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гнізди́чне — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. До 2020 року - центр сільради, якій були підпорядковані села Хоми та Чеснівський Раковець.

До села приєднано хутори Галатава, Ломаки та Салабай.

Населення — 1757 осіб (2003).

Географія

[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Гніздична.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка - 9 липня 1463 року. У Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл, що відійшли князям.

Зокрема, Семену Васильовичу – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубичок та інші села. Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53).

У 1518 році, після смерті Марії Семенівни Несвицької-Рівненської, дружини тоді вже покійного Семена Васильовича, його внучка, Анна-Тетяна Гольшанська, вносить Гніздичне разом з іншими селами до власності свого чоловіка, князя Костянтина Івановича Острозького. За даними «Словника географічного Королівства Польського» («СГКП»), 4 травня 1518 року король Сигізмунд I Старий підтвердив права князя Костянтина Острозького на володіння Гніздичним та іншими селами, отриманими як спадок бабці його першої дружини.

У 1583 році належало князю Василю Костянтину Острозькому, Олені Потоцькій в 1760 році та Ользі Грохольській в 1890-х роках.

Напередодні Берестейської битви у червні 1651 р. козацько-селянська армія на чолі Богдана Хмельницького проклала свій шлях в околицях села Гніздичне.

У 1855 році місцева парафіяльна школа започаткувала освіту для селян.

У 1890 році тут був зручний магазин, один клас школи та мотель. Діяло відділення товариства «Просвіта» та осередок кооперативного об'єднання.

У 1931 році в селі проживало 1975 чоловік, діяла двокласна загальноосвітня школа, промислові підприємства заключали угоди, дев'ять торгових закладів мали свій ринок продажу.

Протягом 1934 та 1939 років село складало територіальну одиницю Колодненської гміни.

У період з 3 липня 1941 р. до 5 березня 1944 р. село знаходилось під німецькою окупацією.

67 жителів села в роки війни загинули або пропали безвісти під час служби в Радянській Армії.

22 травня 1947 р. підрозділ українських повстанців роззброїв каральний батальйон «Станиця» і спалив будівлю, де вони знаходились.

У 1948 році в селі примусово був створений колгосп.

У 1965 Гніздично перейменовано на Гніздичне.

Офіцер Української Народної Армії, згодом священик Микита Петлюк, жив у 1898—1960 роках.

13 січня 2019 року церковна громада Преображення Господнього перейшла з колишньої УПЦ МП до об'єднаної Помісної Української Православної Церкви[1].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району[3].

10 червня 2021 року звершили чин освячення нового храму на честь Вознесіння Господнього[4].

В 2021 році в селі відбувалися зйомки чотирисерійного циклу телепередач «Жива УПА.Тернопільщина»[5] про уродженку села Петлюк Галину Микитівну.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Є церква Вознесіння Господнього (2021 рік)[6] та Преображення Господнього (1832; мурована).

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1973; скульптор М. Фурманов).

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Уродженці

[ред. | ред. код]

Кравчук (Петлюк) Галина Микитівна - зв"язкова УПА. Почесна мешканка Ланівець

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Громада села Гніздичне на Збаражчині приєдналася до Української Церкви. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 20 січня 2019.
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. У Гніздичному освятили храм УПЦ, побудований замість захопленого ПЦУ. spzh.news (ua) . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
  5. Тернопіль сьогодні: Як мало потрібно для щастя. Тернопіль сьогодні. вівторок, 10 серпня 2021 р. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  6. Митрополит Сергій звершив чин освячення храму у с. Гніздичне, побудованого замість захопленого "ПЦУ". Українська Православна Церква (укр.). 10 червня 2021. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.

Література

[ред. | ред. код]