Горбоватий Василь Петрович

Горбоватий Василь Петрович
Горбоватий Василь Петрович
Народився	5 лютого 1942 (83 роки); Васильківці
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	науковець
	; ; ;

Василь Петрович Горбоватий (нар. 5 лютого 1942, с. Васильківці Гусятинського району (тепер Чортківського району) Тернопільської області) — лікар, історик, краєзнавець. Член НСЖУ, почесний член «Просвіти».

Життєпис

Народився 5 лютого 1942 року у селі Васильківці Гусятинського (тепер Чортківського) району Тернопільської області у селянській родині.

Батько — Горбоватий Петро Дмитрович (нар. 1915), освіта середня неповна. У 1944 році мобілізований до лав ЧА. Заарештований 20 вересня 1944 року ВРК СМЕРШ (ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР) за неправдивим наклепом односельця. Згідно постанови ОН при НКВС СРСР від 6 жовтня 1945 року ув'язнений на 8 років у ВТТ з конфіскацією майна і на 5 років позбавлений прав. Покарання відбував у м. Караганда (Казахстан). Звільнений 20 вересня 1952 року і висланий у м. Красноярськ (нині РФ). Звільнений 10 березня 1956 року, але залишився мешкати у Красноярську. Реабілітований 1991 року. Ці обставини суттєво вплинули на майбутню долю сина: Василь Петрович не зміг побудувати наукової кар'єри, про яку мріяв і до якої мав схильність; мав проблеми під час офіцерської служби як військовий медик тощо.

Мати — Горбовата (з дому — Дутка) Євгенія Олексіївна (нар. 1920), володіла прекрасним музичним слухом і сильним голосом, була багаторічною учасницею сільського церковного хору. В молоді роки брала участь у дівочому крилі місцевого осередку загально-молодіжного українського Пожежно-руханкового товариства «Сокіл». Наприкінці 1980-х була активною учасницею руху за відновлення УГКЦ у селі.

Одружений. Дружина: Горбовата Лідія Петрівна, лікар-терапевт, зараз на пенсії. У шлюбі мають доньку Оксану, двох онуків,одного правнука та дві правнучки.

1948—1958 роки — навчання у Васильковецькій середній школі.

1958—1964 роки — студент Станіславського медичного інституту (нині Івано-Франківський національний медичний університет)

Після завершення навчання за отриманим скеруванням поїхав на роботу в Іркутську область РСФСР.

Трудова діяльність

1966—1968 роки — лікар-хірург Тулунської ЦРЛ, м. Тулун, Іркутська область, РФ.

1968—1970 роки — викладач хірургії Чортківського медичного училища і травматолог Чортківської ЦРЛ (Тернопільська область)

З липня 1972 року — лікар-хірург, з жовтня 1984-го — лікар-травматолог Гусятинської центральної районної лікарні (Тернопільська область).

Багато років працював дитячим травматологом, членом призовної медичної комісії при Гусятинському райвійськкоматі. Залучався в суддівську колегію при проведенні змагань на звання кращої медичної сестри району, кращу медичну бригаду району, конкурсів серед санітарних дружин з працівників підприємств та організацій району, а також шкільних змагань юних санітарів тощо.

З 1 серпня 2019 року — на заслуженому відпочинку, маючи рівно 55 років трудового стажу.

Гусятинська Центральна районна лікарня

Вперше в Гусятинській ЦРЛ за безпосередньої участі Василя Горбоватого:

у листопаді 1972 року власними силами вперше зроблено операцію металоостеосинтезу при переломі стегна за німецькою методикою; оператор — Горбоватий В. П., асистент — Проскуровський П. А., операційна сестра (о/с) — Стойко Т. С., анестезіолог — Соцький К. І.;
у вересні 1974 року власними силами зроблено операцію виведення яєчка з черевної порожнини при його вродженій затримці; хірург — Козакевич М.О., асистент — Горбоватий В.П., о/с — Мацьопа М. С., анестезіолог — Соцький К. І.;
у 1977 році власними силами проведена операція апендектомії при правосторонньому розміщенні органів (апендикс знаходився зліва); хірург — Проскуровський П. А., асистент — Горбоватий В. П., о/с — Стойко Т. С., анестезіолог — Соцький К. І.;
на початку 1978 року зроблено високу ампутацію плеча при першому в Гусятинській ЦРЛ випадку газової гангрени (почалася після відкритого переламу плеча); оперував — Гаврилюк Г. З., асистент — Горбоватий В. П., о/с — Стойко Т. С., анестезіолог — Соцький К. І.;
у 1979 році перша операція з позаматкової вагітності поперечним (косметичним) розрізом; оперував акушер-гінеколог Стахіра П. К., асистент — Горбоватий В. П., о/с — Хорова Г. І., анестезіолог — Соцький К. І.;
у жовтні 1980 року власними силами проведено операцію торакотомії (розтин грудної порожнини, зашивання рани лівої легені та незначної рани перикарда); оперував — Горбоватий В.П., асистент — Стрийняк С. Т., о/с — Мацьопа М. С., анестезіолог — Соцький К. І., наркотизатор — Лихолат Д. Г.

Військова служба

Після закінчення медичного інституту та скерування на роботу в Іркутську область РСФСР направлений на військові офіцерські курси; 1965—1966 — курсант військового училища (м. Кемерово).

У січні 1970 року від Чортківської ЦРЛ був на 10-денних військових зборах у м. Теребовля. Навчання проводилися через напруження політичної ситуації, спричиненої подіями т. зв. Празької весни 1968—1969 років, після навчань був призваний до лав Радянської армії.

У 1970—1972 роках проходив службу в РА, в/ч 21187, м. Мукачево Закарпатської області. (Тоді ж силами армійських будівельних частин велося будівництво автодороги Стрий — Мукачево). Служив лейтенантом медичної служби — начальником медичного стаціонару військової частини у м. Мукачево.

Наказом Тернопільського облздороввідділу № 229 від 4 березня 1975 року направлений на один місяць у Київський радіо-онкологічний інститут за циклом «Онкохірургія» (у той час СРСР серйозно готувався до ядерної війни). Наказом командувача Прикарпатським військовим округом № 80 від 28 грудня 1977 року присвоєно звання капітана медичної служби.

З 4 по 29 березня 1986 року в рамках розгортання командуванням Прикарпатського військового округу проводилося вибіркова мобілізація особового складу та техніки, приписаних до Ярмолинецької мотострілецької дивізії в/ч 03543. Гусятинська, Копичинецька та номерні лікарні Гусятинського району разом із районними лікарнями Тернопільської області сформували медико-санітарний батальйон (МСБ). Командиром МСБ був майор Ню Ю.А. (кадровий офіцер), командиром медичної роти та ведучим хірургом дивізії — капітан медслужби В. П. Горбоватий. Навчанням було охоплено 8 тис. особового складу (половина розгорнутої дивізії); МСБ розгорнувся на 1/3 штату (не було медсестер, статистів, санітарок, прачок, телеграфісток).

Діяльність

Автор двох книг, понад 200 газетних публікацій, статей до регіонального річника «Тернопілля» та енциклопедії «Тернопільщина. Історія міст і сіл».

Ініціатор та учасник ряду просвітницьких заходів та виставок (календарів, листівок, книг тощо).

Консультант численних наукових робіт, у тому числі учасників проєкту Фонду сприяння наукових досліджень, у рамках якого доктор філософії Інсбруцького університету Лаура Коен привозила в Гусятин групу молодих науковців з Австрії. Вони мали своїм зацікавленням вивчення східних теренів колишньої Австро-Угорської імперії та прикордонних з Російською імперією поселень. Зокрема, учасником такої міждисциплінарної докторської програми «Галичина та її мультикультурна спадщина» у Віденському університеті був і Берріс Куцмані (Börries Kuzmany) — сучасний австрійський історик, котрий працює в Інституті східноєвропейської історії Віденського університету.

Багаторічний учасник лекторських груп, що виїжджали в села Гусятинського району з просвітницькою метою (теми: здоров'я та гігієна, краєзнавство й історія).

У березні 1995 року став головою «Просвіти» смт Гусятин. Багато років очолював районну Спілку ветеранів, був членом КУНу.

У жовтні 2002 року прийнятий у Національну Спілку журналістів України.

Творчий доробок

Книги

Горбоватий В. У містечку над Збручем. Історико-краєзнавчий нарис. — Львів: Тріада плюс, 2004. — 204 с.
Горбоватий В. Медицина Гусятина у плині літ (хроніка подій і фактів). — Тернопіль: ВАТ «ТВПК „Збруч“», 2008. — 143 с.
«Гусятин» (у співавторстві) — Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 2. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — 692 с.
«Гусятин» (у співавторстві) — Тернопільський енциклопедичний словник. В 3-х томах. — Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2004—2008.
«Там, за лісом, на Брикулі. Оповідка» — Тернопілля'96. Регіональний річник — Кн. 2. — Тернопіль: «Збруч», 1996. — 736 с.
«До 100-річчя „Просвіти“ Гусятина», № 50, листопад 1998 р., «Просвіта» (літературно-мистецький альманах — видання Гусятинської районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та районного відділу освіти Тернопільської області; щомісячне видання; свідоцтво про реєстрацію ТР № 188 видано 25 грудня 1995 р.)

Статті

Друкувався в газеті «Вісник Надзбруччя» впродовж 1997—2021 років. Серед відомих статей наступні:

«Гусятин часів Северина Наливайка», 04.04.1997 р.
«Несімо до свята пісні і квіти (до 7-ї річниці референдуму про незалежність України)», 27.11.1998 р.
«Ще раз про еліти», 18.03.2005 р.
«Пробудження українства. 160 років тому Галичина позбулася кріпацтва», квітень 2008 р.
«Ізраїльський генерал — з Сухоставу (Давид Даніель Маркус, 1901—1948)», 28.02.2014 р.
«Так воно було… (або 3 дні з історії Гусятина)», 06.07.2018 р.
«„Просвіта“ Гусятина: хроніка подій», 07.12.2018 р.
«Хто ж такий С. Наливайко?», 22.02.2019 р.
«Чортківська офензива овіяна славою», 07.06.2019 р.
«Прагнули відстояти свободу. До 100 річчя переходу УГА через Збруч», 12.07.2019 р.
«Від Нижборга до Нижбірка», 09.08.2019 р.
«До 100-річчя вступу українських армій в Київ», 30.08.2019 р.
«1 вересня 1939-го: початок глобального збройного конфлікту», 06.09.2019 р.
«80 років тому почався „Золотий Вересень“», 13.09.2019 р.
«100 років тому», 24.04.2019 р.
«100 років тому з'єднані війська взяли Київ», 08.05.2020 р.
«100 років тому», 14.08.2020 р.
«Рік бурхливий та кривавий», 11.09.2020 р.
«Хроніка минулого», 15.01.2021 р.
«Травень 1919 р. на Збручі».
«Так прийшли „визволителі“…».
«Заключний акорд УГА».
«Наші прізвища. Перша спроба дослідження».
«У перші дні війни німці у Гусятині живцем спалили 28 чоловік».
«З когорти мужніх (Ян-Самуель Хшановський)».

Джерела і література

Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 788. — ISBN 978-966-528-318-8.
Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 2. Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — 692 с. — С. 19, 41. — ISBN 978-966-457-228-3.
Тернопілля' 96. Регіональний річник — Кн. 2. — Тернопіль: Збруч, 1996. — 736 с. — С. 677. — ISBN 966-528-035-Х.
Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга друга / Упор. Бажан О. Г., Гасай Є. О., Гуцал П. З. / Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2012. — 864 с. — ISBN 978-966-457-134-7.
Börries Kuzmany, Brody: Eine galizische Grenzstadt im lagen 19. Jahrhundert. Wien 2011. — Куцмані Б. Броди: Прикордонне галицьке місто в довгому ХІХ столітті. Перекл. з німецької Володимир Кам'янець. — Львів: Літопис, 2019. — 444 с.
Н. Семків В. Горбоватий: У 14 років я купив першу книгу і відтоді «захворів» // Вісник Надзбруччя. — Рубрика «Гість четвертої сторінки»). — 2004. — 19 березня;
Де друкувалася книга // Вісник Надзбруччя. — Рубрика «Говори, історіє». — 2013. — 25 жовтня;
С. Сторжук Історія замку Калиновського в Гусятині // Вісник Надзбруччя. — Рубрика «Туристичними стежками району»);
Н. Семків Стара світлина повертає у минуле // Вісник Надзбруччя;
А. Гедзик Наші гості — випускники школи (зустріч учнів спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів с. Васильківці) // Вісник Надзбруччя. — 2014. — грудень.

Посилання