Горбунов-Посадов Іван Іванович
Горбунов-Посадов Іван Іванович | |
---|---|
Народився | 4 (16) квітня 1864[3] або 16 квітня 1864[3][4] Колпіне, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
Помер | 12 лютого 1940[1][2][…] (75 років) Москва, СРСР[1] |
Поховання | Ваганьковське кладовище |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | поет, письменник, видавець, Seraphic Doctor, педагог, редактор |
Знання мов | російська |
У шлюбі з | Q106873551?[5] |
Горбунов-Посадов[6] Іван Іванович (нар. 4 квітня 1864 — 12 лютого 1940) — російський видавець, публіцист, поет, педагог, гуманіст, послідовник і друг Л. Толстого[7]. Прихильник вільного виховання, переконаний пацифіст і вегетаріанець, ворог будь-якого насильства, борець зі смертною карою, народним пияцтвом, активний захисник прав жінок, негрів, тварин. Все життя «протестував проти жорстокостей людини, проповідував вегетаріанство, почуття братерства і рівноправності тварин з людиною, протиставлення хижакові-винищувачу друга-спостерігача», писав про нього І. О. Перпер[8].
Народився Іван Горбунов 4 (16) квітня 1864 р., у посаді Колпіно під Петербургом в сім'ї інженера-механіка Іжорського заводу. Після 6-го класу комерційного училища почав займатися самоосвітою. Познайомився з Л. Толстим, став проповідувати погляди великого письменника. З 1897 по 1925 р. очолює видавництво «Посредник», створене за ініціативи Л. Толстого. Видавництво спеціалізувалося з випуску дешевої за ціною літератури для бідних верств населення, всього було випущено кілька мільйонів книг. Крім цього І. І. Горбунов-Посадов в перші десятиліття ХХ століття редагує журнал «Свободное воспитание».
У царський час за випуск «політично сумнівної» літератури І. І. Горбунов-Посадов не раз притягувався до суду, його видання конфісковували, а сам він за випуск «Круга чтения Л. Толстого» в 1913 р. був засуджений на один рік ув'язнення в фортеці. «Мене судять безперервно, нескінченно… А я все випускаю такі ж нові книги, — і немає кінця моїм злочинам. І мені думається часом, що, ймовірно, мене судитимуть до самої моєї смерті, поки наше видавництво буде працювати для пробудження людської свідомості», — писав І. І. Горбунов-Посадов у своїй статті «Мои преступления»[9].
І. І. Горбунов-Посадов активно виступає проти участі Росії в Першій світовій війні, в 1921 р. працює в Полтаві, де разом з В. Г. Короленком організовує боротьбу з голодом.
Як і його друг, інший відомий російський видавець і послідовник Льва Толстого — В. Г. Чертков, він також опинився в немилості і у радянської влади. «Переконаний послідовник Л. М. Толстого, пацифіст і непротивленець злу насильством, Горбунов в роки після Жовтневої революції став осторонь від реальної боротьби пролетаріату, від радянської педагогіки з її політичною позицією, антирелігійної, бойової класової установкою і матеріалізмом», — писала про нього в 1930 р. Большая советская энциклопедия[10]. (Хоча багато діячів революційного руху І. І. Горбунова-Посадова особисто дуже поважали — в 1925 р., до 40-річчя громадської діяльності І. І. Горбунова-Посадова, вітальні телеграми надіслали Н. К. Крупська, А. І. Єлізарова-Ульянова (сестра В. Леніна) і П. О. Кропоткін)[8].
Будучи активістом вегетаріанського руху (вегетаріанцем він став в 1889 р.), одним з організаторів 1 Всеросійського вегетаріанського з'їзду (Москва, квітень 1913 р.) і створеного в 1909 р. Московського вегетаріанського товариства, І. І. Горбунов-Посадов стає активним популяризатором ідеї милосердя і співчуття до тварин в Росії. Ще в 1890 р. він опублікував вірш «Нам жизнь дана», в якому заявив[11]:
Нам жизнь дана, чтобы любить, Любить без меры, без предела |
Під страдниками автор розумів не тільки людей, але і тварин.
У 1905 р. він опублікував вірш «Счастлив кто любит все живое».
Счастлив тот, кто любит все живое,
Жизни всей трепещущий поток, |
Счастлив тот, кто с юных дней прекрасных |
Одна з сучасниць згадує: "Вірш цей так яскраво і глибоко висловив сутність вегетаріанської ідеї, що він став вегетаріанським гімном. На вегетаріанських з'їздах, святах та урочистих зборах він постійно читається і співається. Музику на цей вірш написали А. К. Черткова і М. Г. Ерденко[8].
У 1905 р. І. І. Горбунов-Посадов спільно зі своєю співробітницею В. Лук'янською склали і видали в Москві збірку «Друг животных. Книга о внимании, сострадании и воспитании любви к животным. Гуманитарно-зоологическая хрестоматия» (ч. 1), куди увійшли вірші та проза різних авторів, які виховують доброту і милосердя до тварин. В 1914 р. у видавництві «Посредник» вийшла друга частина «Друга животных», складена В. Лук'янською. Крім цих збірок «Друг животных» І. І. Горбунов-Посадов задумав також видання хрестоматій «Друг растений» і «Друг человека». Крім цього, в своєму видавництві «Посредник» І. І. Горбунов-Посадов видав книгу X. Вільямса «Этика пищи или нравственные основы безубойного питания» з передмовою Л. Толстого «Первая ступень», роботи М. Бресса «Как птицы строят гнезда», «Как ухаживают птицы за своими птенцами», збірник Р. та С. Ніколаєвих "Как привлечь птиц в наши сады и парки"і багато інших книг про природу.
Етичним ставленням до тварин пройняті не тільки статті І. І. Горбунова-Посадова, а й проза: розповіді «Рох и его собака», «Оборвавшаяся дружба», «Народные легенды о святых и их друзьях животных», «Ночь с волком» та ін. Так, в оповіданні «Ночь с волком» автор писав: «Я і вовк сиділи тут пліч-о-пліч в цю довгу, довгу ніч, укриті від страшної негоди. Вовк притулився до мене своїм волохатим тілом. Кожен відчував в цій бурхливій пітьмі, що людина і вовк — брати»[12].
Однак найважливішим екоетичним твором, що обігнав час, є есе І. І. Горбунова-Посадова «Сострадание к животным и воспитание наших детей», в 1909 р. опубліковане в журналі «Свободное воспитание», і в 1910 р. випущене видавництвом «Посредник» окремою брошурою в «Библиотеке нового воспитания и образования и защиты детей». Цю працю, слідом за працями А. Семенова-Тян-Шанського, Г. Кожевникова, Д. Андрєєва, В. Черткова, П. Безобразова, А. Єльського, М. Лісовського, С. Фішера можна сміливо віднести до золотої скарбниці екоетичної думки. У цьому есе, одним з перших у Росії, І. І. Горбунов-Посадов піднімає питання про права всіх живих істот[13]:
Кожна з цих істот, кожна з найменших з них, має всі, абсолютно рівні з іншими створіннями, права на світло, повітря, їжу, на світло любові і тепло дружби, на загальну увагу і участь, на все те, для чого дано йому буття. |
Іван Іванович справедливо зазначав[13]:
Неповага до прав тварин на життя, до права їх на хоч якусь частку свободи, на увагу, на милосердне ставлення до них, неповагу цим людям прищеплюють з дитинства, вбираючи це з ранніх днів з навколишнього їх атмосфери, привчаючись дивитися на тварин спочатку як на іграшку, потім як на машину, створену лише для зручності і для задоволення примх людини, як на річ, з якою людина в праві робити все, що їй заманеться (...) Коли серед людей все посилюється рух на захист прав слабких і малих, в області відносини людей до тварин панує в масах одне лише первісне право сильного і хитрого, і в свідомості цього права виховуються покоління за поколіннями. |
Приклад дорослих, які вбивають тварин на свою потребу, морально розбещує дітей. І. І. Горбунов-Посадов пише: «Ця свідомість з самого початку перешкоджає розвитку у дитини поваги до прав інших істот на своє життя, зміцненню в її свідомості того, що ніхто не має права на чуже життя, створене для нього лише самого»[13].
У своєму есе автор гнівно критикує сфери людської діяльності, в яких порушуються права тварин — вівісекція, різні видовища, спортивна риболовля, і, звичайно, спортивне полювання.
Особливо я не міг зрозуміти, як могли це робити такі навіть, наприклад, люди, як Тургенєв, Толстой і подібні до них мисливці. Як це могли робити вони, великі художники, які, здавалося б, повинні були свято шанувати (якщо навіть людяність завмирала в них на цей час) хоча б цю красу світу? Коли я запитав про це Толстого, по його обличчю пробігла тінь важких тепер для нього спогадів. |
«Що робити для пробудження в людях свідомості їх безмежної несправедливості і злочинності по відношенню до тварин, свідомості рівності прав усіх живих істот на життя і щастя?», — запитує автор[13]. Головним засобом, на його думку, є виховання дітей в дусі милосердя і співчуття до тварин.
"Коли ми побачимо, що діти, вирушаючи в захоплюючі походи на звірків і птахів, з палицями, камінням, силками, луками, рушницями, будуть уявляти себе героями, сміливцями, ми скажемо їм: «Ви не герої, а боягузи. Той, хто ображає, тисне, ґвалтує слабкого, той — жалюгідний боягуз, а не герой. Герой рятує життя, а не губить його. Мужність не в насильстві, а у праці і допомозі. Давлячи слабкого, ти — боягуз і негідник», — підсумовує І. І. Горбунов-Посадов[13].
Помер Іван Іванович Горбунов-Посадов 12 лютого 1940 р. в Москві.
- Горбунов-Посадов И. В Христову ночь и другие стихотворения. — М., 1909. — С. 28.
- Друг животных. Книга о внимании, сострадании и любви к животным. Гуманитарно-зоологическая хрестоматия / Сост. И. Горбунов-Посадов, В. Лукьянская. — М., 1905. — 254 с.
- Горбунов-Посадов И. И. Счастлив тот // Вегет. обозр. — 1914. — № 1. — С. 33.
- Горбунов-Посадов И. И. Сострадание к животным и воспитание наших детей // Гуманитарный экол. журн. — 2007. — В. 4. — С. 2-15.
- Горбунов-Посадов И. И. Нам жизнь дана… // Ibid. — С. 69-70.
- Горбунов-Посадов И. И. Ночь с волком // Ibid. — С. 72.
- Горбунов-Посадов И. И. Счастлив тот (гимн русских вегетарианцев) // Ibid. — С. 75.
- Борейко В. Е. Иван Иванович Горбунов-Посадов, как апостол экологической этики // Гуманитарный экол. журн. — 2007. — В. 4. — С. 25-28
- Сорок лет служения людям. Сб. ст., посвящ. деятельности И. И. Горбунова-Посадова. — М., 1926.
- Булгаков В. Ф. И. И. Горбунов-Посадов // О Толстом. Воспоминания и рассказы. Составление, вступ. статья и прим. А. И. Шифмана. — Тула: Приок. кн. изд-во, 1978. — 479+8 п.
- Горбунов-Посадов М. И. Воспоминания (Ч. 1). — М.: Гос. лит. музей, 1995 г.
- Страница И. И. Горбунова-Посадова в проекте «Генеалогия Горбуновых» [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Произведения И. И. Горбунова-Посадова в проекте «Классика» [Архівовано 20 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Произведения И. И. Горбунова-Посадова на сайте Центра защиты прав животных «ВИТА»
- Война. Стихотворения (1914—1917 гг.) [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.], 1917.
- Опомнитесь, братья! Стихотворения (1900—1917) [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.], 1917.
- Война войне! [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.], 1917.
- Что такое война [Архівовано 21 січня 2014 у Wayback Machine.], 1917.
- Святая ночь [Архівовано 21 січня 2014 у Wayback Machine.], 1917.
- Корабль дьявола [Архівовано 21 січня 2014 у Wayback Machine.], 1917.
- Мы, мертвые, говорим вам [Архівовано 21 січня 2014 у Wayback Machine.], 1917.
- Девять в минуту [Архівовано 21 січня 2014 у Wayback Machine.], 1918.
- Освобождение человека [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.], 1918.
- Речь на вечере памяти В. Г. Короленко [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.], 1922.
- Речь при прощании с В. Ф. Булгаковым, высылаемым за границу, 1923.
- Уничтожьте же, наконец, смертную казнь [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.], 1925.
- Толстой и судьбы человечества [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.], 1928.
- ↑ а б в Горбунов-Посадов Иван Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ Педагоги и психологи мира — 2012.
- ↑ Русские писатели 1800—1917: Биографический словарь (русский) / за ред. Н. П. Олексійович — Москва: Большая Российская энциклопедия, 1989. — Т. 1. — 672 с.
- ↑ Справжнє прізвище — Горбунов
- ↑ Борейко В. Е. Философы зоозащиты и природоохраны. — К.: КЭКЦ, 2012. — 179 с.
- ↑ а б в Перпер И. О. И. И. Горбунов-Посадов как деятель вегетарианского движения // Сорок лет службы людям. — М., 1925. — С. 88-91.
- ↑ Горбунов-Посадов И. Мои преступления // Горбунов-Посадов И. Песни братства и свободы и наброски в прозе. — М.: Изд. автора, 1928.
- ↑ Горбунов-Посадов И. И. // Бол. сов. энциклопедия. — М.: Сов. энциклопедия, 1930. — Т. 17. — С. 688—689.
- ↑ Горбунов-Посадов. Нам жизнь дана… // Горбунов-Посадов И. И. Песни братства и свободы и наброски в прозе. — М.: Изд. автора, 1928. — С. 48.
- ↑ Горбунов-Посадов. Ночь с волком // Горбунов-Посадов И. И. Песни братства и свободы и наброски в прозе. — М.: Изд. автора, 1928. — С. 227—228.
- ↑ а б в г д Горбунов-Посадов. Сострадание к животным и воспитание наших детей. — М., 1910. — 60 с.