Перейти до вмісту

Громико Ольга Миколаївна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ольга Громико
Вольга Мікалаеўна Грамыка
Ольга Громико на фестивалі «Зоряний міст», 2010.
ПсевдонімVolha Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася13 вересня 1978(1978-09-13) (46 років)
Вінниця
ГромадянствоБілорусь Білорусь
Місце проживанняМінськ Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпрозаїк
Alma materБіологічний факультет БДУd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська
Роки активності2003 - до тепер
Жанрфантастика
Преміїмедаль ім. М.Гоголя
Сайт: volha.ru

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Громико (прізвище).

О́льга Микола́ївна Громи́ко (рос. Ольга Николаевна Громыко, біл. Вольга Мікалаеўна Грамыка *13 вересня 1978, Вінниця, Україна) — письменниця-фантаст з Білорусі. Пише російською мовою.

Народилась у ніч з 13 на 14 вересня 1978 року. Закінчила Білоруський державний університет за спеціальністю мікробіологія. Працює в одному з НДІ Мінська. Член Союзу письменників Білорусі.

Почала писати з 9 класу школи, для друзів[1].

Дебютувала у 2003 році із романом у жанрі гумористичного фентезі «Професія: відьма».

Твори Ольги Громико відрізняються іронічним стилем, який переходить у сарказм. Головними героями її книжок є персонажі, які у традиційній фентезі відносяться до негативних: відьми, вампіри, вовкулаки, дракони, тролі, мантікори та інші.

Роман "Професія: відьма" на міжнародному фестивалі "Зоряний міст-2003" (м. Харків) здобув приз "Видавництва Альфа-книга" ("Армада") - "Меч Без Імені" за найкращий дебютний роман у жанрі гумористичної та гостросюжетної фантастики[2].

В Інтернеті відома під псевдонімами Відьма або Volha. (Як стверджує авторка, це від англійської транскрипції білоруського ім'я - Ольга) Також фанати творчості Громико часто називають її ВБП, що означає - Велика Білоруська (або Білоруська - за місцем дії кількох її книг) Письменниця[3]. За даними опитування 2015 р., опинилася на другому місці за популярністю всередині країни серед сучасних білоруських письменників після Володимира Некляєва.

Особисті дані

[ред. | ред. код]

Одружена, має сина (2004 р.н)[4]. За даними «Білоруського розслідувальницького центру», чоловіком Ольги Громико є білоруський бізнесмен Олександр Зайцев[5].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Фантастичні твори

[ред. | ред. код]
Рік видання Збірник Оригінальна назва російською Назва Видання Примітки
2003 Світ Белорії Профессия: ведьма Професія: відьма Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2003 Ведьма-хранительница Відьма-хранителька Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2003 Ведьмины байки Відьмині байки Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2004 Верховная Ведьма Верховна Відьма Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2008 Белорские хроники Білорські хроніки Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2009 Рік Щура Год крысы. Видунья Рік щура. Відун'я Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2010 Год крысы. Путница Рік щура. Мандрівниця Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2008 Вірні вороги Капкан для некроманта Капкан для некроманта Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга ISBN: 978-5-9922-0121-5
2010 Верные враги Вірні вороги Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга ISBN: 978-5-9922-0668-5
2011 Космобіолухи Космобиолухи Космобіолухи Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга у співавторстві з Андрієм Улановим
2012 Космоэколухи Космоеколухи Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2014 Космопсихолухи Космопсихолухи Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга Роман, у двох томах
2019 Киборг и его лесник Кіборг і його лісник Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга ISBN: 978-5-9922-2826-7
2020 Встретимся на Кассандре Зустрінемося на Кассандрі Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2016 Космотехнолухи Космотехнолухи Космотехнолухи Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2016 Космоолухи: До, между, после. Космоолухи: До, між, після. Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга
2017 Космоолухи: Рядом Космоолухи: Поруч Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга Роман, у двох томах
2022 Карма Карма Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга Роман, у двох томах
2023 Киберканикулы Кіберканікули Москва, Армада: Видавництво Альфа-книга

Твори без збірок

[ред. | ред. код]
  • 2006 «Квітка Камалейника» (рос. Цветок Камалейника) М.:АРМАДА: «Видавництво Альфа-книга».
  • 2007 «Плюс на мінус» (рос. Плюс на минус) М.:АРМАДА: «Видавництво Альфа-книга». у співавторстві з Андрієм Улановим
  • 2011 «Щуренятка» (рос. Крысявки) М.:АРМАДА: «Видавництво Альфа-книга». (збірка документальних оповідань про декоративних щурів)[6][7]

Премії та нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2003 «Бронзовий кадуцей»: 3-є місце у номінації «Дебютні книги» на міжнародному фестивалі «Зоряний міст», роман «Професія: відьма»;
  • 2003 Премія Меч без імені від видавництва «Альфа-книга» за роман «Професія: відьма»;
  • 2005 «Срібний кадуцей»: 2-е місце у номінації «Велика форма» на міжнародному фестивалі «Зоряний міст», роман «Вірні вороги»;
  • 2006 «Срібний кадуцей»: 2-е місце у номінації «Велика форма» на міжнародному фестивалі «Зоряний міст», роман «Квітка Камалейника»;
  • 2008 «Бронзовий кадуцей»: 3-є місце у номінації «Велика форма» на міжнародному фестивалі «Зоряний міст», збірка «Білорські хроніки»;
  • 2009 Медаль імені М. В. Гоголя за вклад у розвиток фантастики;
  • 2009 «Золотий кадуцей»: 1-е місце у номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням» на міжнародному фестивалі «Зоряний міст», роман «Рік щура. Відун'я»;
  • 2010 «Золотий кадуцей»: 1-е місце у номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням» на міжнародному фестивалі «Зоряний міст», роман «Рік щура. Мандрівниця».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ольга Громыко представила свои новые книги в «Библио-Глобусе» (укр.), процитовано 9 травня 2023 [Архівовано 2023-05-09 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Ольга Громыко «Профессия: ведьма» (рос.).
  3. ↑ Мир фантастики и фэнтези | Кино, сериалы, книги, комиксы. Мир фантастики и фэнтези | Мир фантастики, фэнтези, фильмов и geek-культуры (рос.). Процитовано 23 квітня 2023. [Архівовано 2019-05-19 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Ведьмодром: F.A.Q. web.archive.org. 12 січня 2013. Архів оригіналу за 12 січня 2013. Процитовано 23 квітня 2023. [Архівовано 2013-01-12 у Wayback Machine.]
  5. ↑ «Саший» Зайцев (у него опять ФК в Бресте) обходит санкции фирмой ксендза с молитвой от «демона войны» и фиктивно развелся с украинской женой, считающей их свадьбу унылым говном. Трибуна (рос.). 22 квітня 2023. Процитовано 22 травня 2024. [Архівовано 2024-05-22 у Wayback Machine.]
  6. ↑ (рос.)Анонсування, запис у блозі письменниці [Архівовано 1 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  7. ↑ (рос.)Вихід книги, запис у блозі письменниці [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Громико_Ольга_Миколаївна&oldid=44394895