Гуревич Любов Яківна

Гуревич Любов Яківна
Псевдонім	Л. Горев, Эльгур і Эль-Гур
Народилася	1 листопада 1866(1866-11-01) або 20 жовтня (1 листопада) 1866  Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла	17 жовтня 1940(1940-10-17) (73 роки)  Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	мовознавиця, журналістка, театральна критикиня, літературний критик, письменниця, активістка за права жінок, перекладачка, редакторка, публіцистка, авторка оповідань
Сфера роботи	література, театр, літературна критика і театральна критикаd
Alma mater	Бестужевські курси
Жанр	оповідання, повість, роман і драма
Батько	Гуревич Яків Григорович
Брати, сестри	Yakov Gurevichd
Автограф
Гуревич Любов Яківна у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Любо́в Я́ківна Гуре́вич (20 жовтня [1 листопада] 1866, Санкт-Петербург — 17 жовтня 1940, Москва) — російська письменниця, театральна і літературна критикиня, перекладачка, феміністка, громадська діячка.

Біографія

Дочка Якова Григоровича Гуревича, директора петербурзького приватного навчального закладу «Гімназія і реальне училище Гуревича». Сестра письменника Якова Яковича Гуревича і професора медицини Григорія Яковича Гуревича-Ільїна, педагогині та літераторки Анни Яківни Гуревич, племінниця перекладачки Катерини Іванівни Ільїної (в шлюбі Жуковська, псевдонім Д. Торохов, 1841—1913) і публіциста Юлія Галактіоновича Жуковського (1822—1907). Тітка літературознавця І. Л. Андронікова. Двоюрідна сестра і кореспондентка філософа І. О. Ільїна і письменниці Наталії Юліївни Жуковської-Лисенко (1874—1940).

Закінчила гімназію княгині О. О. Оболенської (1884) та історико-філологічне відділення Вищих жіночих (Бестужевських) курсів (1888).

Дебютувала у пресі в 1887 році. У тому ж році познайомилася з М. М. Мінським, Д. С. Мережковським, А. Волинським.

У 1891 році стала редакторкою і видавчинею журналу «Северный вестник». Залучила до участі в журналі М. С. Лєскова, Л. М. Толстого, А. П. Чехова, Максима Горького, В. В. Стасова, Мережковського, Мінського, Гіппіус, пізніше — Федора Сологуба, К. Д. Бальмонта. Журнал через фінансові та цензурні ускладнення був закритий в 1898 році.

Могила Л. Я. Гуревич на Новодівичому кладовищі Москви.

Після 1905 року стала активною феміністкою. Брала участь у боротьбі за жіночу рівноправність, була однією з активісток «Всеросійського союзу рівноправності жінок». Брала участь у діяльності ліберального "Союзу визволення" і в діяльності «Зібрання російських фабрично-заводських робітників м. Санкт-Петербурга». Делегатка Першого Всеросійського жіночого з'їзду (1908).

9 січня 1905 року стала свідком подій "Кривавої неділі" у Петербурзі. На підставі своїх вражень і опитувань інших свідків склала бюлетень з описом трагічних подій, який нелегально поширювався в Росії разом із текстом Робочої петиції та відозвами Георгія Гапона. Згодом на підставі понад 300 письмових свідчень написала нарис «Народний рух в Петербурзі 9-го січня 1905 року», який став класичним описом подій цього історичного дня.

Співпрацювала в багатьох періодичних виданнях. Після 1917 року співпрацювала в театральних установах Петрограда, потім Москви, куди переїхала в 1920 році.

Померла в Москві 17 жовтня 1940 року. Похована на Новодівичому кладовищі.

Творчість

Дебютувала у пресі статтями про М. К. Башкирцеву у газеті «Новости и Биржевая газета»1887) і в журналі «Русское богатство» (1888). У журналі «Северный вестник» друкувала свої розповіді («Шурочка», 1893, № 2; «Доручення», 1893, № 10; «Дивна історія», 1894, № 11; «Туга», 1897, № 10) і роман («Плоскогір'я», 1896—1897), а також бібліографічні огляди та огляди провінційної преси (під псевдонімом Л. Горєв).

Друкувалася в щомісячному журналі «Союз женщин».

Борги, що залишилися після закриття журналу «Северный вестник», змусили займатися перекладами. Друкувалася в таких журналах і газетах як: «Жизнь» (статті, розповіді), «Русская мысль» (із 1913 року — завідувачка літературного відділу), «Мир Божий», «Освобождение», «Наша жизнь», «Слово», «Речь» (в 1911—1916 роках — постійна рецензентка вистав і завідувачка театрального відділу; псевдоніми: Ельгур, Ель-Гур), «Русские ведомости», «Русская молва».

Із середини 1900-х років займалася переважно театральною критикою. Дружила з К. С. Станіславським, про якого написала книгу «К. С. Станіславський» (1929).

Твори

• Плоскогорье (роман). — СПб. : тип. М. Меркушева, 1897. — 171 с.
• «Седок» и другие рассказы. — СПб. : Изд. М. В. Пирожкова, 1904.
• Возрождение театра (по поводу спектаклей Московского художественного театра) // Образование. — СПб., 1904. — № 4. — Отд. III. — С. 75—96.
• Почему нужно дать женщинам все права и свободу. — СПб. : Верный путь, 1906.; Почему нужно дать женщинам такие же права, как мужчинам. — Пг., 1917.
• Народное движение в Петербурге 9-го января 1905 г. // Былое. — СПб., 1906. — № 1 (26 лютого). — С. 195—223.
• Народное движение в Петербурге 9-го января 1905 г. — Берлин: Изд. Гуго Штейнца, [1906]. — 88 с. — (Собрание лучших русских произведений; ч. 126).
• 9-е января: По данным анкетной комиссии. — СПб. : Изд. О. Н. Поповой, 1906.
• Автобиография // Первые литературные шаги. Автобиографии современных писателей : сборник под ред. Ф. Ф. Фидлера. — М., 1911. — 26 лютого.
• Литература и эстетика. Критические опыты и этюды. — М. : Изд. «Русской мысли», 1912.
• История «Северного Вестника» // Русская литература XX века : сборник под ред. С. А. Венгерова. — М., 1914. — Т. 1 (26 лютого).
• Обзор деятельности городских попечительств о бедных за первый год войны 1914—1915 / Сост. Л. Я. Гуревич. — Петроград: Сов. по призрению семей лиц, призв. на войну, 1915. — 107 с., 1 л. табл.: табл., диагр.
• Вопрос о равноправии женщин в Первой Государственной думе: Из стеногр. отчётов о заседаниях Гос. думы. — Пг., 1917.
• Девятое января. — Харьков : Пролетарий, 1926. — 90 с.
• Творчество актера: О природе художественных переживаний актера на сцене: Опыт разрешения векового спора. — М. : ГАХН, 1927. — 62 с.; М.: ГИТИС, 2002; М.: Либроком, 2011.
• К. С. Станиславский. — М. : Теакинопечать, 1929. — 32 с.
• История русского театрального быта. — М.; Л. : Искусство, 1939. — Т. 1. — 304 с.; М.: Либроком, 2011.
• [Воспоминания] // О Станиславском: Сборник воспоминаний: 1863—1938 / [сост., ред. Л. Я. Гуревич; пересмотр. и доп. Н. Д. Волковым; коммент. Е. Н. Семяновской]. — М.: ВТО, 1948. — VII, [1], 658, [1] с., [47] л. ил.

Переклад

• Переписка Бенедикта де Спинозы: С портр. и факс. Спинозы: С прил. жизнеописания Спинозы И. Колеруса / Пер. с латин. Л. Я. Гуревич под ред. и с примеч. А. Л. Волынского. — Санкт-Петербург: тип. М. М. Стасюлевича, 1891. — VIII, XIII, [3], 432, [1] с.
• Стендаль Ф. Проповедник = (La chartreuse de Parme): Роман: В 2 ч. / Пер. Л. Я. Гуревич. — Санкт-Петербург: А. С. Суворин, 1905. — [4], 288, [2], 320 с.
• Ренан Э. Марк Аврелий и конец античного мира / Пер. с фр. Л. Я. Гуревич. — Санкт-Петербург: тип. М. Меркушева, 1906. — [2], II, 468 с.
• Гауптман Г. Ткачи: Драма / Пер. с нем. Л. Я. Гуревич. — Москва: Труд и книга, 1925 (Л.: типо-лит. «Красный печатник»). — 132 с.
• Филипп, Шарль Луи. Собрание сочинений. Т. 3: Мари Донадье] / Пер. с фр. Л. Я. Гуревич. — Ленинград: Время, 1935. — 263 с.

Література

• Гуревич, Любовь Яковлевна // Писатели современной эпохи: Био-библиогр. слов. рус. писателей XX века / Гос. акад. худож. наук; Ред. Б. П. Козьмин — М.: Гос. акад. худож. наук, 1928. — Т. 1. — С. 112—114. — (Труды Государственной академии художественных наук / Социол. отд-ние).
• Л. Я. Гуревич // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
• Гуревич, Любовь Яковлевна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Русские писатели. 1800—1917. Биографический словарь. — Т. 2: Г—К. — М.: Большая российская энциклопедия, 1992. — С. 58—59.
• Гуревич// Литературная энциклопедия. Т. 3. — М.: Изд-во Ком. Акад., 1930. — Стб. 92—93.

Посилання

• Л. Я. Гуревич у Великому Енциклопедичному словнику(рос.)