Гюнтер Кортен

Гюнтер Кортен
нім. Günther Korten
Народження	26 липня 1898(1898-07-26) Кельн
Смерть	22 липня 1944(1944-07-22) (45 років) Вольфшанце, біля Растенбурга, Східна Пруссія вибуховий пристрійd
Поховання	Мюнхен
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Люфтваффе
Рід військ	військово-повітряні сили
Роки служби	1914–1944
Звання	Генерал-полковник
Командування	Повітряне командування «Дон» 1-й повітряний флот Начальник Генерального штабу Люфтваффе
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден крові Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Великий офіцер ордена «Святий Олександр» Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина) Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина) Орден Михая Хороброго 3-го класу Орден «Доблесний авіатор» Великий офіцер ордена Зірки Румунії Орден Хреста Свободи 1-го класу із зіркою і мечами Орден Хреста Перемоги Нагрудний знак «За поранення» в золоті Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами Кримський щит Нарукавна стрічка «Крит»

Гюнтер Кортен (нім. Günther Korten; нар. 26 липня 1898, Кельн — пом. 22 липня 1944, Вольфсшанце, біля Растенбурга) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, начальник Генерального штабу ОКЛ (1943—1944), генерал-полковник Люфтваффе (1944, посмертно). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Помер від отриманих поранень від вибуху бомби під час заколоту 20 липня 1944 у Вольфшанце.

Біографія

Гюнтер Кортен народився 26 липня 1898 року в Кельні в сім'ї архітектора Хуго Кортена (1855—1931) і його дружини Марії (1866—1942). 2 вересня 1914 року добровольцем вступив до армії і був зарахований в 34-й польовий артилерійський полк (2-й Лотаринзький). 1 грудня 1914 був призначений фенрихом і 3 грудня переведений в 8-й саперний батальйон. 18 жовтня 1915 був проведений в лейтенанти. 28 жовтня 1916 батальйоні зв'язку 15-ї піхотної дивізії. З 26 січня по 31 травня 1919 командував саперною ротою Добровольчого корпусу.

1 червня 1919 був призначений командиром роти батальйону «Рейнланд» в складі рейхсверу. 9 вересня 1919 командир 10-го саперного батальйону, з 1 січня 1921 командир 6-го саперного батальйону. З 1 травня 1924 року ад'ютант і офіцер постачання 6-го саперного батальйону. 31 липня 1925 був проведений в обер-лейтенанти. 1 листопада 1927 був прикомандирований до 6-му артилерійському полку.

З листопада 1928 по жовтень 1929 року проходив підготовку на секретних льотних курсах в Липецькому авіацентрі. 1 листопада 1929 року в складі штабу 1-ї дивізії був прикомандирований до Берлінської службі аерофотозйомки (нім. Bildstelle Berlin), яка займалася підготовкою військової розвідки. З 1 жовтня 1933 офіцер для особливих доручень при головнокомандуючому Сухопутними військами. 1 квітня 1934 року перейшов до люфтваффе і перебував на штабній посаді.

З 1 жовтня 1934 офіцер Генерального штабу при статс-секретаря Імперського міністерства авіації Ерхарда Мільхе. З жовтня 1935 по вересень 1936 року проходив курс навчання штабного офіцера при Військовій академії. 1 жовтня 1936 був призначений командиром 122-ї розвідувальної групи і комендантом авіабази в Пренцлау. У серпні 1937 року був переведений в Імперське міністерство авіації. 1 жовтня 1937 призначений начальником 4-го відділу Управління особового складу ОКЛ. З 13 березня 1938 року начальник оперативного відділу (Ia) в штабі командувача люфтваффе в Австрії, а 1 квітня призначений начальником штабу. З лютого 1939 начальник штабу командування люфтваффе «Остмарк».

18 березня 1939 начальник штабу 4-го повітряного флоту, брав участь в Польській кампанії. 19 грудня 1939 начальник штабу 2-го авіакорпусу. 21 лютого 1940 переведений в штаб 3-го повітряного флоту, а 11 червня призначений начальником штабу. Брав участь у Французькій кампанії і Битві за Англію.

15 січня 1941 року був знову призначений начальником штабу 4-го повітряного флоту, бере участь в Балканської кампанії і вторгненні в СРСР. 24 серпня 1942 прийняв командування 1-го авіакорпусу, одночасно з 26 серпня очолював оперативну авіагрупу «Дон», що діяла в районі Сталінграда і підтримувала групу армій «Дон». З квітня 1943 1-й авіакорпус, очолюваний Кортеном, вів активні бойові дії в Криму. З 12 червня 1943 року — командувач 1-м повітряним флотом, який діяв на радянсько-німецькому фронті.

Після самогубства Ганс Єшоннек 19 серпня 1943 був терміново викликаний до Берліна і 25 серпня призначений начальником Генштабу люфтваффе (офіційно затверджений 3 вересня 1943). У вересні 1943 року заснував спеціальну інспекцію штурмової авіації (нім. Inspektion der Schlachtflieger), якій були підпорядковані всі групи пікіруючих бомбардувальників, групи безпосередньої підтримки військ, групи швидкісних бомбардувальників, а також всі підрозділи «винищувачів танків» (нім. Panzerjägerverbände)[3]. Після поразки під Курськом, перемоги союзників на Сицилії і в Південній Італії, і почастішали нальотами на Німеччину важких бомбардувальників ухвалив рішення про необхідність захищати Третій рейх від вторгнення і перекинути авіачастині зі Сходу і з області Середземномор'я в Німеччину[5].

20 липня 1944 року був присутній на нараді в ставці Гітлера в Растенбурзі, коли полковник Штауффенберг поставив під стіл портфель з бомбою. Під час вибуху отримав важкі поранення, від яких через два дні помер в госпіталі. Похоронна церемонія проходила 3 серпня 1944 року в Танненберзькому меморіалі.

Військова кар'єра

• 1 грудня 1914 — фанен-юнкер—єфрейтор
• 26 березня 1915 — фанен-юнкер—унтерофіцер
• 18 серпня 1915 — фенрих
• 18 жовтня 1915 — лейтенант
• 31 липня 1925 — оберлейтенант
• 1 жовтня 1931 — гауптман
• 1 грудня 1934 — майор
• 1 січня 1937 — оберстлейтенант
• 1 квітня 1939 — оберст
• 19 липня 1940 — генерал-майор
• 1 січня 1942 — генерал-лейтенант
• 30 січня 1943 — генерал авіації
• 22 липня 1944 — генерал-полковник (посмертно)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (11 жовтня 1915)
  • 1-го класу (14 вересня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (28 квітня 1918)
• Нагрудний знак спонсора Німецької академії повітроплавання в сріблі та золоті
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач з діамантами
  • знак (8 квітня 1935)
  • діаманти (1940)
• Орден крові (№11; 26 жовтня 1935)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (22 вересня 1939)
  • 1-го класу (13 жовтня 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста (3 травня 1941)
• Нарукавна стрічка «Крит»
• Кримський щит
• Нагрудний знак пілота (Італія)
• Нагрудний знак пілота (Угорщина)
• Нагрудний знак військового пілота (Болгарія)
• Нагрудний знак пілота (Румунія)
• Нагрудний знак пілота (Хорватія)
• Нагрудний знак пілота (Фінляндія)
• Авіаційна планка бомбардувальника в бронзі
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Королівство Румунія; 29 липня 1942)
• Великий офіцер ордена «Святий Олександр» з мечами (Третє Болгарське царство)
• Орден Хреста Перемоги 3-го і 2-го чи 1-го класу (Словаччина)
• Орден Заслуг (Угорщина)
  • командорський хрест із зіркою
  • великий хрест з мечами
• Орден Зірки Румунії, великий офіцерський хрест з мечами
• Командор ордена «Доблесний авіатор» із зіркою (Королівство Румунія; 30 липня 1942)
• Німецький хрест в золоті (29 грудня 1942)
• Відзначений у Вермахтберіхт (12 серпня 1943)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу із зіркою та мечами (Фінляндія; 7 січня 1944)
• Нагрудний знак «За поранення 20 липня 1944» в золоті (1944; посмертно)

Див. також

• Стратегічна повітряна оборона Рейху
• Ульріх Грауерт
• Альфред Бюловіус
• Вальтер фон Акстельм
• Альфред Келлер

Література

• Walther-Peer Fellgiebel. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. — Friedburg: Podzun-Pallas, 1986. — 472 p. — ISBN 3-790-90284-5
• Mitcham, Samuel W. Jr. (2007). Retreat to the Reich. Stackpole Books. ISBN 978-0-8117-3384-7.
• Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn, Berlin, S. 157
• Jörg Nimmergut: Deutsche Orden und Ehrenzeichen bis 1945. Band 4. Württemberg II — Deutsches Reich. Zentralstelle für wissenschaftliche Ordenskunde, München 2001, ISBN 3-00-00-1396-2
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

• Generaloberst Günther Korten. на geocities.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 16 грудня 2012.(англ.)
• Korten, Günther. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 16 грудня 2012. (нім.)
• Korten, Günther
• Korten, Günther — нагороди генерал-полковника Кортена (англ.)

Відео

• Burial of Luftwaffe General Oberst Gunther Korten. 1944