Гіпоеліптичний оператор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіпоеліптичний оператор — диференціальний оператор у частинних похідних, фундаментальний розв'язок якого належить класу у всіх точках простору, крім початку координат.

Визначення

[ред. | ред. код]

Нехай  — дійсний поліном від змінних

де і .

Узагальнена функція називається фундаментальним розв'язком диференціального оператора , якщо вона є розв'язком рівняння де  — дельта-функція Дірака. Оператор називають гіпоеліптичним, якщо належить класу за всіх [1][2].

Визначимо відповідний диференціальний оператор:

де

Властивості

[ред. | ред. код]

Як визначення гіпоеліптичного оператора часто використовують такий критерій гіпоеліптичності[1]:

Теорема 1. Оператор є гіпоеліптичним тоді й лише тоді, коли для будь-якої відкритої ділянки будь-який розв'язок (узагальнена функція) рівняння

з будь-якою правою частиною також належить класу

Також Германдер встановив такий алгебричний критерій гіпоеліптичності[1]:

Теорема 2. Оператор є гіпоеліптичним тоді й лише тоді, коли

для всіх де  — уявна одиниця.

Приклади

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Хёрмандер Л. Анализ линейных дифференциальных операторов с частными производными. — Москва : Мир, 1986—1988.
  2. а б в г Владимиров В.С.[ru]. Обобщённые функции в математической физике. — Москва : Наука, 1979.

Література

[ред. | ред. код]