Гіпоксантин
| Гіпоксантин | |
|---|---|
| |
| Назва за IUPAC | 1H-purin-6(9H)-one |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 68-94-0 |
| PubChem | 790 |
| Номер EINECS | 200-697-3 |
| DrugBank | DB04076 |
| KEGG | C00262 |
| Назва MeSH | Hypoxanthine |
| ChEBI | 17368 |
| SMILES | c1[nH]c2c(n1)[nH]cnc2=O |
| InChI | 1/C5H4N4O/c10-5-3-4(7-1-6-3)8-2-9-5/h1-2H,(H2,6,7,8,9,10) |
| Номер Бельштейна | 5811 |
| Номер Гмеліна | 464558 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C5H4N4O |
| Молярна маса | 136.112 |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Гіпоксантин (англ. hypoxanthine) — природна похідна азотистого основи пурину. Був випадково виявлений як компонент нуклеїнових кислот, де був представлений як антикодон тРНК у формі інозина. Також відомий як 6-гідроксипурін. [1]
Гіпоксантин утворюється відновленням ксантина ферментом ксантин оксидоредуктазою.
Гіпоксантин-гуанін фосфорибозилтрансфераза перетворює гіпоксантин у ІМФ. [2]
Гіпоксантин також є продуктом спонтанного дезамінування аденіну, з огляду на те, що гіпоксантин схожий за структурою на гуанін, таке дезамінування може призвести до помилки в транскрипції або реплікації.
- ↑ Кнорре Д. Г., Мизін С. Д. Біологічна хімія. — 3. — Москва : Вища школа, 2000. — 479 с. — 7000 прим. — ISBN 5060037207.
- ↑ David L. Nelson, Michael M. Cox. Lehninger Principles of Biochemistry. — 4. — W. H. Freeman, 2004. — 1100 с.