Гірчак почечуйний
| Гірчак почечуйний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гречкові (Polygonaceae) |
| Рід: | Persicaria |
| Вид: | Гірчак почечуйний (P. maculosa)
|
| Біноміальна назва | |
| Persicaria maculosa Gray, 1821
| |
| Синоніми | |
|
Persicaria dolichopoda (Ohki) Nakai | |
Гірчак почечуйний (Persicaria maculosa Gray; синонім — Polygonum persicaria L.). Народні назви: сорочі лапки, гусячі лапки, жаблір, гусяче зілля, баранячі хвостики, блошник, дрезен плямистий, гусятник, почечуйник, стільчики.
Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло пряме, червонуватого відтінку, заввишки 30—100 см. Листки ланцетоподібні, чергові, яскраво-зелені, нижні — на черешках, довгастозагострені, з верхнього боку — з червоно-бурою плямою. Квітки дрібні, рожеві, зібрані на верхівці стебла і гілок у густі колосоподібні суцвіття. Плід — чорний блискучий горішок.. Цвіте у червні-серпні.
- Помірна Азія
- Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя
- Китай — Аньхой, Фуцзянь, Ганьсу, Гуансі, Гуйчжоу, Хебей, Хейлунцзян, Хенань, Хубей, Хунань, Цзянсі, Цзілінь, Ляонін, Внутрішня Монголія, Нінся, Цинхай, Шеньсі, Шаньдун, Шаньсі, Сичуань, Синьцзян, Чжецзян
- Східна Азія: Японія — Хоккайдо, Хонсю, Кюсю, Сікоку; Корея; Тайвань
- Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан
- Далекий Схід Росії: Курили, Примор'я, Сахалін
- Тропічна Азія
- Європа
Росте по берегах річок, у різних вологих місцях по всій території України.
Для виготовлення ліків використовують траву гірчака почечуйного (Herba Polygoni persicariae).
Збирають під час цвітіння у червні-серпні, зрізуючи всю надземну частину рослини (вкриті листям квітконосні стебла завдовжки 35—40 см), і сушать на відкритому повітрі або у приміщенні, що провітрюється, та на горищі.
Трава рослини містить флавоноїди, дубильні речовини, антраглікозиди, вітаміни (рутин, аскорбінову кислоту), органічні кислоти, слиз, β-ситостерин, флобафени, ефірну олію, цукри тощо.
Рослина виявляє ніжну послаблюючу (за рахунок активізації перистальтики кишківника), кровоспинну (за рахунок підвищення зсідання та в'язкості крові), сечогінну, протизапальну, болетамувальну та судиннозвужувальну дію, тонізує м'язи матки, посилює діяльність серця, виявляє гіпотензивний ефект. При звуженні судин підвищення артеріального тиску не спостерігається.
У народній медицині відвар трави використовують для лікування ран, виразок, лишаїв і висипів на шкірі. Ним полощуть горло при ангіні та ларингіті. Свіжу потовчену траву прикладають до потилиці при головному болі. Для лікування ран використовують і свіжий сік рослини.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Від. ред. А. М. Гродзінський.- К.: Голов. ред. УРЕ, 1991. — 544 с. — ISBN 5-88500-006-9
- [[https://web.archive.org/web/20160815012649/https://npgsweb.ars-grin.gov/gringlobal/taxonomydetail.aspx?id=409768 Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] Persicaria maculosa Gray на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США] (англ.)
