Джо Голдеман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Джо Голдмен)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джо Голдеман
Joe Haldeman
ПсевдонімRobert Graham
Народився9 червня 1943(1943-06-09) (81 рік)
Оклахома-Сіті
ГромадянствоСША США
Місце проживанняОклахома
Оклагома-Сіті
Ґейнсвілл
Діяльністьписьменник
Alma materBethesda-Chevy Chase High Schoold і Університет Айови
ЗакладМассачусетський технологічний інститут
Мова творіванглійська
Роки активностіз 1972
Жанрвоєнна фантастика
Magnum opus«Нескінченна війна»
Конфесіяюдаїзм
Брати, сестриJack C. Haldeman IId
У шлюбі зGay Haldemand
Нагороди

Премія Неб'юла за найкращий роман (1975)

премія «Г'юґо» за найкращий роман (1976)

премія «Локус» за найкращий роман (1976)

Премія Г'юґо за найкраще оповідання (1977, 1977)

Премія «Локус» за найкраще оповіданняd (1977)

Премія «Фенікс» (1983)

премія Неб'юла за найкращу повість (1990)

Премія Г'юґо за найкращу повість (1991)

Всесвітня премія фентезі за найкраще оповідання (1993)

Премія Неб'юла за найкраще оповідання (1993)

Премія Г'юґо за найкраще оповідання (1995)

Премія «Локус» за найкраще оповіданняd (1995)

Меморіальна премія імені Едварда Е. Сміта «Небесний жайворонок» (1997)

Меморіальна премія імені Джона Кемпбелла (1998)

премія «Г'юґо» за найкращий роман (1998)

Премія Неб'юла за найкращий роман (1998)

премія Джеймса Тіптрі-молодшого (2004)

Премія Неб'юла за найкращий роман (2005)

Премія імені Роберта Гайнлайна (2009)

Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта (2010)

Зала слави наукової фантастики і фентезіd (2012)

Премія «Ігнотус» за найкращий іноземний романd (1999)

Премія «Інкпот» (1991)

Ditmar Awardd

Премія «Райслінг»

Сайт: joehaldeman.com
CMNS: Джо Голдеман у Вікісховищі

Джо Го́лдеман (Хо́лдеман; англ. Joe Haldeman, 9 червня 1943, Оклахома-Сіті) — американський прозаїк, один з помітних авторів сучасної наукової фантастики США, писав також детективи. Лауреат премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2010).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Оклахома-Сіті (штат Оклахома).[1] Закінчив Університет штату Меріленд у Коледж-Парку з дипломами фізика й астронома, там же закінчив аспірантуру, після чого був призваний до армії.[2] Був важко поранений у В'єтнамі, нагороджений орденом «Пурпурне Серце»;[3] в'єтнамські враження описані в реалістичному романі «Рік війни» (War Year) (1972). Після демобілізації захистив дисертацію за фахом «вільні мистецтва» в Університеті штату Айова (в Айова-Сіті)[4]; викладав у цьому ж університеті, працював редактором у видавництві науково-популярної літератури; вів семестрові творчі курси з наукової фантастики у Масачусетському технологічному інституті (в Кембриджі);[5] з 1970 року — професійний письменник. Перша науково-фантастична публікація — «Поза фазою» (1969). Мешкає в Гейнесвіллі (штат Флорида). На початку 1980-х років відвідав Київ, описавши свою подорож до СРСР у критичній статті.

В'єтнамський досвід наклав відбиток на усю творчість Голдемана — одного з головних представників «лівого», пацифістського напрямку сучасної американської фантастики; постійно полемізуючи з письменниками-колегами з іншого табору (Р. Гайнлайном, Дж. Пурнеллом тощо), Голдеман не втомлюється підкреслювати абсурдність і нелюдяність війни — цьому, зокрема, присвячена зібрана ним антологія «Годі вчитися війні» (Study War No More) (1977). Успіх письменникові повість «Герой» (1972), переписана пізніше в найвідоміший роман Голдемана — «Нескінченна війна» (Forever War)[6](1974; премія «Неб'юла», 1974; премія «Г'юґо», 1975). Роман є різкою полемікою із «Зоряним десантом» Р. Гайнлайна і прозорою метафорою війни у В'єтнамі. Герої роману — космічні ландскнехти далекого майбутнього, завербовані невідомими зоряними стратегами, за допомогою миттєвих переміщень через зорі-колапсари найманці постійно переносяться в далеке майбутнє, поступово втрачаючи будь-яке уявлення, за що і проти кого вони воюють, а крім того, ризикують прибути на нове поле бою із застарілою зброєю.

Експериментальний (у дусі Джона Дос Пассоса і «Зупинки на Занзібарі» Джона Браннера) роман «Міст думки» (Mindbridge) (1976) виявився стилістично цікавим, але занадто заплутаним; мова в романі йде про майбутнє, де телепортація і телепатія створюють для живучих у ньому додаткові проблеми. Також у хаотичному близькому майбутньому розгортається дія роману «Згадаються мої гріхи» (All My Sins Remembered) (1977); фрагмент якого — повість «Відповідно до злочину» (1971) і трилогія: «Світи» (Worlds) (1981), «Світи розділені» (Worlds Apart) (1983), «Досить світів і часу» (Worlds Enough and Time) (1992).

У першому романі особистість є іграшкою в руках політичних еліт; у трилогії — земна цивілізація балансує на грані ядерної війни, яка і відбувається, після чого вся надія покладається на орбітальні космічні поселення.

Наступні романи Голдемана — «Інструмент торгівлі» (Tool of the Trade) (1987), «Купуючи час» (Buying Time) (1989), і написаний у співавторстві з братом, Джеком Голдеманом (також письменником-фантастом), роман «Пітьми немає» (There Is No Darkness) (1983) — виявилися менш успішними. Оповідання і повісті Голдемана склали збірники — «Нескінченні сни» (Infinite Dreams) (1979), «Маючи справу з майбутнім» (Dealing With Future) (1985); варто відзначити оповідання: «Трьохсотріччя» (1976; «Х'юго» — 1977) і «Образ» (1991), а також повість «Жарт Гемінгвея» (1990; «Х'юго»-1991; «Небюла»-1990).[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2005 — премія «Неб'юла» за роман «Камуфляж» (Camouflage)[8]
  • Керівництво та колишні президенти Американської спілки письменників-фантастів обрали Голдемана 27-м Великим магістром SFWA у 2009 році, і він отримав відповідну нагороду Великого магістра Меморіалу Деймона Найта за життєві досягнення як письменника під час церемонії вручення премії «Неб'юла» у 2010 році.[9] До Зали слави наукової фантастики його було включено в червні 2012 року.[10]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Summary Bibliography: Joe Haldeman. www.isfdb.org.
  2. ↑ According to the author's note (page 278) in the SF-novel The Accidental Time Machine
  3. ↑ Joe Haldeman |. www.joehaldeman.com.
  4. ↑ Macmillan entry for author. Процитовано 22 жовтня 2013.
  5. ↑ Whitacre, Andrew (16 вересня 2014). Slideshow: Joe Haldeman's retirement party. MIT Comparative Media Studies/Writing. MIT. Процитовано 15 червня 2021.
  6. ↑ Autobiographical ramble [Архівовано 31 грудня 2017 у Wayback Machine.] by Joe Haldeman
  7. ↑ Robot Jox. IMDB. Процитовано 31 грудня 2008.
  8. ↑ Pegasus Awards - Ballad of Stan Long. www.ovff.org.
  9. ↑ The Locus Index to SF Awards: Index of Literary Nominees. web.archive.org. 22 серпня 2007. Архів оригіналу за 22 серпня 2007. Процитовано 21 листопада 2023.
  10. ↑ empmuseum.org - EXHIBITIONS - Science Fiction Hall of Fame. web.archive.org. 19 травня 2011. Архів оригіналу за 19 травня 2011. Процитовано 21 листопада 2023.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джо_Голдеман&oldid=43390945