Перейти до вмісту

Довбиш

Координати: 50°22′24″ пн. ш. 27°59′5″ сх. д. / 50.37333° пн. ш. 27.98472° сх. д. / 50.37333; 27.98472
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Довбиш (значення).
селище Довбиш
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Довбиська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18080090010071852 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засновано 1569
Колишня назва Долбище Ставок, Мархлевськ
Статус із 2024 року
Площа 6,61 км²
Населення ▼ 4 071 (01.01.2022)[1]
Густота 648,7 осіб/км²;
Поштовий індекс 12724
Телефонний код +380 4144
Географічні координати 50°22′24″ пн. ш. 27°59′5″ сх. д. / 50.37333° пн. ш. 27.98472° сх. д. / 50.37333; 27.98472
Висота над рівнем моря 240 [2] м


Відстань
Найближча залізнична станція: Великий луг
До станції: 9 км
До райцентру:
 - залізницею: 40 км
 - автошляхами: 45 км
Селищна влада
Адреса 12724, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, смт Довбиш, вул. Поліська, 20
Голова селищної ради Хом'як Олег Михайлович [3]
Вебсторінка Довбиська селищна рада
Карта
Довбиш. Карта розташування: Україна
Довбиш
Довбиш
Довбиш. Карта розташування: Житомирська область
Довбиш
Довбиш
Мапа

Довбиш у Вікісховищі

Довбиш
Довбиш

Довбиш (у 1926—1944 — Мархлевськ) — селище, центр Довбиської селищної громади в Звягельському районі, Житомирської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Колишня назва Долбище Ставок.[4] У 1906 році колонія Курненської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.

За польським переказом, назва походить від довбити, руйнувати  — «бити в барабан». За іншим переказом, назва пов'язується з іменем Довбиша, який самотньо жив у лісі над ставком і ходив у козацькому одязі.[5]

Околиці сучасного Довбиша заселялися українцями, які жили під гнітом вихідців з центральних районів Польщі з початку XIX століття (передусім це були представники збіднілої шляхти). Основою ж сьогоднішнього селища стали розкидані на відстані 1 — 2 км хутори, штучно звезені докупи тракторами у ХХ ст.

На 1911 рік у Довбиші було 156 дворів, з них 154 польські, два українські.

У 1925 році Довбиш став місцем здійснення експерименту — з довколишніх польських сіл засновано перший у СРСР польський національний район. Поміж сільрад району 30 було польських, дві українські й одна німецька[6]. У 1927 році Довбиш був перейменований в Мархлевськ (на честь польського комуніста Юліана Мархлевського) і став центром Мархлевського польського національного району, де більшість населення становили поляки. Мархлевськ став символом польськості регіону, і навіть після повернення історичної назви Довбиш між старими поляками дотепер побутує ця назва. А в період національного району місцева польськомовна газета «Marchlewszczyzna Radziecka» виходила накладом 25 тис. примірників. До початку комуністичних гонінь у 1930-х рр. у районі діяли три костели, дві каплиці, чотири парохи, зареєстровано 15 римо-католицьких громад.

У 1930-х роках Мархлевський район та його населення, в першу чергу духівництво, свідомі поляки та міцні господарники зазнали репресій. Колективізація у польському нацрайоні йшла мляво — якщо в Україні станом на 1932 рік було примусом колективізовано вже 61,5 % господарств, то тут лише 16,9 %. У 1935 році національний район поляків узагалі був ліквідований, а більшу частину поляків було депортовано до Казахстану.

Під час нацистськоі окупації містечко мало назву Довбиш[7]. У 1944 році радянською владою селищу повернули історичну назву[8]. У 1957 році район був скасований як такий, з приєднанням до Баранівського.

Уже в наш час багато жителів повернулись до своєї польської самоідентифікації — у селищі відновлено римо-католицьку парафію (1990), працює троє священиків, у 2000-х збудовано величний костел в ім'я Фатімської Богоматері, діє орден паллотинів. На храмове свято до Довбиша з'їжджаються поляки з усієї Житомирщини — до 3,5 тис. осіб. Цьому не мало, зокрема коштами і організаційно (людьми, організація курсів польської мови, запрошення священиків), сприяє безпосередньо Польща.

Понад 150 осіб — жителів Довбиша мають карту закордонного поляка, чимало молоді звідси (навіть української), завдяки сприянню польської держави, навчається, живе і працює в Польщі. Довбиський католицький осередок входить до Федерації польських організацій, де у статуті записана тісна співпраця з римо-католицькою церквою.

В Довбиші проживають багато поляків, які спільно з українцями боролись проти російської комуністичної окупації України та Польщі, за що були засуджені на довгорічні каторжні роботи в сибірських таборах.[9]

Зі слів мешканців, до третини мають «карту поляка», половина сповідує римокатолицький обряд, а до трьох четвертей має польське коріння[10].

Економіка

[ред. | ред. код]
  • Довбиський порцеляновий завод
  • Довбиський промисловий комбінат «Явір». Один з напрямків діяльності: виробництво твердопаливних котлів BRICK. Газогенераторні котли (піролізного типу) в якості палива дозволяють використовувати сировину вологістю до 70 % (тирса з пилорами, тріска, лузга зернових культур). Ефективно спалюють відходи меблевого виробництва (ламіноване ДСП, MDF).

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 1939 року в Мархлевську проживало 4294 особи: українців — 44,6 % або 1915 осіб, поляків — 36,3 % або 1557 осіб, євреїв — 12 % або 513 осіб, інших національностей — 7,2 % або 309 осіб[11].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:

Мова Кількість Відсоток
українська 4664 98.21%
російська 70 1.47%
білоруська 4 0.08%
польська 4 0.08%
інші/не вказали 7 0.16%
Усього 4749 100%

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  2. ↑ Погода в смт. Довбиш. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2008.
  3. ↑ Селищний голова. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  4. ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 25 березня 2021.
  5. ↑ Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. Київ. Наукова думка. 1978.
  6. ↑ Кабачій Роман Польське у поліському [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.] // «Український тиждень» № 21 (82) за 29 травня — 4 червня 2009 року
  7. ↑ Постанова Житомирського обласного управління від 14 серпня 1941 р. «Про перейменування м. Мархлевськ на м. Довбиш та Мархлевського району на Довбишанський район» // Українське слово: газета. — Житомир, 1941. — Ч. 5. — 17 серпня. — С. 4.
  8. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15 серпня 1944 «Про перейменування, уточнення та внесення змін в найменування деяких міст, районних центрів і районів Української РСР»
  9. ↑ | ФРАНЦІШЕК ЯКОВЧИК: «СВОБОДА АБО СМЕРТЬ!». Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 2 серпня 2012.
  10. ↑ Балакир, Анна (16 лютого 2018). "Польща - наче й своє, але не своє" - близько третини мешканців Довбиша мають "карту поляка". Gazeta.ua. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
  11. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Демоскоп (рос.). Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  12. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Список населених місць  Волинської губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Географія Житомирської області Це незавершена стаття з географії Житомирської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Довбиш&oldid=44405769