Дорогів
| село Дорогів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Галицький район |
| Тер. громада | Галицька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26040090080017291 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1450 |
| Населення | 570 |
| Площа | 14,974 км² |
| Густота населення | 48,82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77152 |
| Телефонний код | +380 03431 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°9′22″ пн. ш. 24°32′15″ сх. д. / 49.15611° пн. ш. 24.53750° сх. д. |
| Водойми | Сівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77101, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м.Галич, площа Волі. 1 |
| Карта | |
  Дорогів | |
 Дорогів | |
| Мапа | |
| |
До́рогів — село Івано-Франківському району Івано-Франківської області. Входить до складу Галицької міської громади.
Дорогів — село, яке розкинулося на правому березі річки Сівки, притоки Дністра, за 17 км від Галича, за 16 км від залізничної станції Мартинів. Село автошляхом з'єднане з Бурштином, Войниловом, Калушем. Населення — 1075 осіб.
Поблизу Колодієва в кілька стародавніх курганів.
Згадується 2 січня 1441 року у книгах галицького суду[1].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі[2].
У реєстрі церков Войнилівського деканату на 4.03.1733 в Дорогові значиться церква Воскресіння Господнього, нова, священиком був Гаврило Чарнига, було 23 парафіян.[3]
У 1906 році тут відбувся сільськогосподарський страйк.
В часи СРСР місцевий колгосп ім. Калініна спеціалізувався на виробництві молока.
В селі є середня школа, клуб, бібліотека, медпункт, магазин, ощадна каса. Згідно з затвердженим планом село перебудовується. Вже споруджено 260 житлових будинків. У 2019 р. збудовано амбулаторію.[4] До 2020 року було підпорядковане Галицькому районові. З 2020 входить в Івано-Франківський район.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 729 | 99.72% |
| російська | 1 | 0.14% |
| білоруська | 1 | 0.14% |
| Усього | 731 | 100% |
- Іван Павлович Синенко — сотник СБ[6]
- Козій Дмитро Федорович (1894—1978) — український есеїст, літературознавець, редактор. Член ОУП «Слово».
- Воронка Омелян Петрович «Варяг» (*1917 — †15.07.1947) — керівник суспільно-політичної референтури Калуського окружного проводу ОУН.[7]
- Марійчин Андрій — «Тютюнник» — сотенний сотні «Вітрогони».
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.90, № 880. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 24 грудня 2015.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 40 (довідка) - ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Василь Говгера. Організаційна структура Львівської епархії XVIII ст. (1700—1772). — с. 694, 1076 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 69 (довідка) - ↑ Амбулаторії Галицького району отримали нові автомобілі (фотофакт). Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ «Літопис УПА» Нова серія. Том 22. Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945-1951. — с. 1128 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2018. Процитовано 9 січня 2020.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 96 (довідка) - ↑ Іван ДРАБЧУК. Захоплення «Варяга». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2018.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
