Дует для флейти та контрабасу (Джонстон)
| Дует для флейти та контрабасу | ||||
|---|---|---|---|---|
| Duo for Flute and String Bass | ||||
| Композитор | Бен Джонстон | |||
| Створено | 1963 (?) | |||
| Частин | 3 | |||
|
| ||||
Дует для флейти та контрабасу (англ. Duo for Flute and String Bass) — музичний твір американського композитора Бена Джонстона, написаний 1963 року[1].
Дует для флейти та контрабасу було написано у квітні 1963 року на замовлення Бертрама Турецкі, який виконав його разом із дружиною Ненсі. Твір написано із використанням технік серіалізму, яким в той час захоплювався Джонстон. В кожній з трьох частин твору — «Prelude (I)», «Interim (II)» та «Flight (III)» — використовуються різні комбінації звуків основної серії з 12 нот, які не повторюються, створені за допомогою комбінаторних засобів. Перша частина твору містить поліритми, друга — ноти із пропорційною тривалістю, а третя поєднує різні малюнки за допомогою метричних модуляцій. Хоча на цей момент Бен Джонстон вже почав писати твори в чистому строї, Дует для флейти та контрабасу написано в рівномірно-темперованому строї[2].
Базова серія та серія для першої частини Дуету для флейти та контрабасу, побудовані за допомогою технік серіалізму. У двох інших частинах використовуються інші серії з 12 нот, побудовані за схожим принципом, із перевикористанням трихордів (серій з трьох нот), взятих з базової серії, спільної для всього твору[2]. |
Перші два такти твору складаються з 12 нот з серії, створеної для першої частини твору (див. попередню схему): E♭ A♭ D E A F D♭ B♭ G B F♯ C (позначка «O-0»). Потім використовується інверсія ряду, тобто перевернуті інтервали, відстань яких від оригінальної серії складає 9 півтонів (позначка «I-9»)[2]. |
На думку музикознавиці Хайді фон Гунден, в Дуеті для флейти та контрабасу Бен Джонстон більш суворо дотримувався технік серіалізму, ніж у своїх попередніх роботах: він вживав лише ті звуки, що містилися у серіях з 12 нот, в той час, як раніше використовував серії як необов'язковий орієнтир, якого необов'язково було дотримуватися жорстко. Також фон Гунден зауважила, що попри назву твору «Дует», більша частина мелодії виконується на флейті; можливо, це було зроблено для того, щоб краще продемонструвати кожну з серій[2].
- Дует для флейти та контрабасу
виконують Бертрам та Ненсі Турецкі.
Альбом In a Recital of New Music (1964):
Дует для флейти та контрабасу увійшов до музичного альбому Бертрама Турецкі In a Recital of New Music, що вийшов 1964 року на лейблі Advance Recordings[3]. Надалі композиція неодноразово перевидавалася у виконанні інших музикантів, зокрема, на збірці American Contemporary Music from the University of Illinois (1979) її зіграли Джон Фонвілл (флейта) та Томас Фредріксон (контрабас)[4], а на альбомі Uncommon Voices: Chamber Music by Levy, Yannay, Johnston, & Matirano (2007) — Ліза Гете-Макгінн (флейта) та Майкл Кемерон (контрабас)[5].
- ↑ Johnston, Gilmore, 2006, с. xxxi.
- ↑ а б в г Von Gunden, 1986, с. 53-58.
- ↑ Bertram Turetzky – In A Recital Of New Music. Discogs.
- ↑ Fredrickson* / Johnston* / London* / Zonn* – Music From The University Of Illinois. Discogs.
- ↑ Burt Levy, Yehuda Yannay, Ben Johnston, Salvatore Martirano – Uncommon Voices: Chamber Music By Levy, Yannay, Johnston, & Martirano. Discogs.
- Heidi Von Gunden. The music of Ben Johnston. — Scarecrow Press, 1986. — 204 с. — ISBN 0-8108-1907-4.
- Ben Johnston, Bob Gilmore. «Maximum Clarity» and Other Writings on Music. — University of Illinois Press, 2006. — 328 с. — ISBN 978-0252030987.