Перейти до вмісту

Електроакустична музика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Електроакустична музика
Стилістичні походження
Походження
Середина XX ст.,
США, Європа
Типові інструменти
Піджанри
Комп'ютерна музика, магнітофонна музика
Споріднені жанри
Акусматична музика

Електроакусти́чна му́зика (англ. Electroacoustic music) — вид електронної музики, що створюється шляхом маніпуляцій з попередньо записаними або генерованими звуками[1]. Зазвичай зберігається на електронних носіях інформації та відтворюється за допомогою гучномовців, без безпосередньої участі людини-виконавця. Поняття «електроакустична музика» традиційно асоціюється з тими академічними формами «технічної музики»[2], які мають виражену експериментальну специфіку та альтернативну спрямованість[3]. У середовищі музикантів, поле професійної діяльності яких містить у собі різні жанри та форми електронної музики, електроакустичну музику зарахо́вують до одного з напрямів академічної електронної музики[4].

Специфіка

[ред. | ред. код]

Електроакустична музика виділяється всередині XX століття як природне продовження конкретної музики в загальному контексті посилення ролі і значення сонорики, алеаторики, стохастики, серіальної техніки (включаючи додекафонію), серіалізму (структуралізму), пуантилізму і т. д.[5]

Важливе значення в електроакустичній музиці має робота над звуковим матеріалом: над створенням за допомогою різних електронних пристроїв і сучасних комп'ютерних технологій нових, «штучних» музичних звуків, сонорних комплексів, складних звукових текстур і т.д.[6]. До того ж «музичними» в електроакустичній музиці можуть вважатися звуки будь-якої природи і будь-якого походження[7].

Еволюціонування

[ред. | ред. код]

У середині 70-х років XX століття до електроакустичної музики, поряд з конкретною, долучилася також і «комп'ютерна музика» (англ. Computer music)[8].

Певною мірою до естетичної концепції, що характеризується терміном «електроакустика», наблизилися також і деякі експериментальні та альтернативні напрями «молодіжної» музики («індастріал», «саундскейп» і т. ін.), які розвивалися в контексті різних авангардних рухів (футуризм, дадаїзм та сюрреалізм) і спиралися передусім на роботу з шумами і тембрами[8].

Різновиди

[ред. | ред. код]

Значною мірою (з деякими застереженнями) синонімом терміна «електроакустична музика» є широко поширений в академічних колах[9][10] термін «акусматична музика» — музика, джерело звуку якої приховане для слухача[9][11]. Серед музикантів існують деякі розбіжності, пов'язані з тим, чи відносити даний термін до стилю музичної композиції, чи до виду сприйняття музики[12].

Різновидом електроакустичної музики, що отримав найбільше поширення в США, є «магнітофонна музика» або «музика для плівки» (англ. tape music)[13].

Представники

[ред. | ред. код]

До найвідоміших композиторів, які працювали в ца́рині електроакустичної музики, з тим або іншим ступенем творчої причетності до неї, належать: Едгар Варез, Лучано Беріо, Джон Кейдж, Карлгайнц Штокгаузен, Яніс Ксенакіс, Бруно Мадерна, Луїджі Ноно, Дьордь Лігеті, Макс Метьюс, Мілтон Бебіт, Анрі Пуссер, Дітер Кауфман, П'єр Булез, Едісон Денисов, Едуард Артем'єв, Алла Загайкевич, Святослав Луньов, Данило Перцов та інші.

Організації

[ред. | ред. код]

Фестивалі

[ред. | ред. код]

Великі міжнародні фестивалі електроакустичної музики:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Клепиков М. Интервью с Артемием Артемьевым [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.] // electroshock.ru
    А. Артемьев: «…одним из наиболее активно развивающихся направлений сейчас является электроакустическая музыка. Она подразумевает не только искусственные электронные тембры, но также и звук, извлекаемый из акустических инструментов, различные шумы как естественного, так и искусственного происхождения. Затем все это многократно обрабатывается в студии». (рос.)
  2. ↑ Термин «техническая музыка» ввёл в музыковедческое употребление чешский композитор и музыкальный теоретик Цтирад Когоутек в своей книге: Техника композиции в музыке ХХ века.— М.: Музыка, 1976. (Предисловие: К. Иванов, Ю. Рагс, Ю. Холопов). В данном своём фундаментальном исследовании к «технической» Ц.Когоутек относит все те виды музыки, которые образовали в своей совокупности понятие «электроакустика»: музыку электронную, конкретную, магнитофонную, компьютерную («кибернетическую») (рос.)
  3. ↑ Это следует из книги Ц. Когоутека «Техника композиции в музыке ХХ века».— М.: Музыка, 1976. стр. 185—280 (рос.)
  4. ↑ Див статтю Артем'єв Е. Від Технологій Конкретної Музики до Музиці Комп'ютерної [Архівовано 15 березня 2012 у Wayback Machine.] // e-music.ru, 2006.
  5. ↑ Це випливає з книги Ц. Когоутека «Техніка композиції в музиці ХХ століття».-М.: Музика, 1976.стр. 22-185
  6. ↑ Галанте Ф. Спочатку створите звук і лише потім приступайте до створення твору [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Столлер П. Електроакустика [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б Це випливає з лекцій Андрія Смирнова, прочитаних в Московської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського.
  9. ↑ а б Dufour D. «Peu importe le son», ' 'Le Son des musiques, Symposium Ina-GRM and France-Culture, Paris: Ina-GRM/Buchet-Chastel, 1989
  10. ↑ Dhomont F. «Is there a Quebec sound»,Organised Sound, 1 (1), Cambridge University Press, 1996
  11. ↑ Schaeffer P. Traité des objets musicaux. Le Seuil, Paris, 1966
  12. ↑ McFarlane M.W. The Development of Acousmatics in Montréal,eContact! , 6.2, Journal of the Canadian Electroacoustic Community, Montreal, 2001.
  13. ↑ Це випливає з книги Ц. Когоутека «Техніка композиції в музиці ХХ століття». — М.: Музика, 1976. — С. 185—191

Література

[ред. | ред. код]
  • Денис Колокол. Сучасна електроакустика в постатях. Лейбл Erstwhile // «Гуркіт». — № 1 (2007). — Стор. 41-59.
  • Денис Колокол. For 4 Ears, Cut, Erstwhile. Сучасна електроакустика в обличчях // «Аутсайдер» (Київ). — № 5 (2005). — Стор. 96-111.
  • Роман Піщалов. Історія електронної музики. Спроба хронологізації // «Аутсайдер» (Київ). — № 4 (2004). — Стор. 46-51.
  • Віктор Пушкар. Сон, керований у ручному режимі. Спроба пояснення певних явищ сучасної музики // «Аутсайдер» (Київ). — № 4 (2004). — Стор. 40-45.

Посилання

[ред. | ред. код]
музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Електроакустична_музика