Перейти до вмісту

Едвард Елмер Сміт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едвард Елмер Сміт
англ. Edward Elmer Smith
Ім'я при народженніангл. Edward Elmer Smith
ПсевдонімЕ.Е. "Док" Сміт (англ. E. E. "Doc" Smith)
Народився2 травня 1890(1890-05-02)
Шебойган, Вісконсин, США
Помер31 серпня 1965(1965-08-31) (75 років)
Сісайд, Клетсоп, Орегон, США
·інфаркт міокарда
ПохованняRiver View Cemeteryd
ГромадянствоСША
Національністьамериканець
Діяльністьпроза, харчова інженерія
Alma materУніверситет Айдахо
Мова творіванглійська
Роки активності1928—1965
Напрямокфантастика
Жанрнаукова фантастика (космічна опера)
Magnum opusСерії книг «Небесний жайворонок» (англ. «Skylark») і «Ленсмен» (англ. «Lensman»)
БатькоФред Джей Сміт (англ. Fred Jay Smith)
МатиКеролін Мілс Сміт (англ. Caroline Mills Smith)
У шлюбі зДжин Крейг МакДугл (англ. Jeanne Craig MacDougall)
ДітиРодерік (03.06.1918)
Верна Джін (25.08.1920)
Клариса (13.01.1921)
Нагороди
CMNS: Едвард Елмер Сміт у Вікісховищі

Едвард Елмер Сміт (англ. Edward Elmer Smith; нар. 2 травня 1890, Шебойген, Вісконсин — пом. 31 серпня 1965 Сісайд, Орегон) — американський письменник-фантаст, найбільш відомий за серіями книг «Небесний жайворонок» (англ. «Skylark») і «Ленсмен» (англ. «Lensman»), які номінувались на відомі літературні премії. Один з перших письменників в жанрі космічної опери. В 2004 році занесений до Зали слави наукової фантастики і фентезі. Окрім письменництва працював в харчовій галузі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Едвард Елмер Сміт народився в Шебойгені, штат Вісконсин, в родині Фреда і Керолін Сміт — пресвітеріанців англійського походження.[1][2] Мати була вчителькою, а батько моряком[3], зимою після народження Едварда вони переїхали в Спокен (Вашингтон)[4][5]. В 1902 році родина переїхала в Шонеквотін[6] (в окрузі Кутенай, штат Айдахо), а згодом в сусідній округ Боннер де займались фермерством.[7] Загалом в родини було п'ять дітей.[3]

Спочатку Сміт працював робочим, доки не пошкодив зап'ястя під час пожежі коли йому було 19. Згодом він почав вчитись в університеті Айдахо (В 1984 році його помістили в Зал слави випускників університету[8]) Спочатку він пішов на підготовчі курси університету в 1907, а в 1914 році закінчив з двома дипломами з хімічної інженерії. Він був президентом хімічного гуртка, шахового гуртка, грав на мандоліні і гітарі і грав в оперетах Гілбетра і Саллівана.[9]

5 жовтня 1915 року він одружився з Джин Крейг МакДугл в столиці штату — місті Бойсе[10]. Вони мали трьох дітей: Родерік (3 червня 1918, працював інженером в Lockheed Corporation), Верна Джин (25 серпня 1920, пізніше Верна Сміт Трестрейл) і Клариса (13 грудні 1921).[11]

Після коледжу Едвард працював молодшим хіміком в Національному інституті стандартів і технологій в Вашингтоні, розробляючи стандарти для масла і устриць.[12] Можливо він служив лейтенантом в армії протягом Першої Світової війни, але деталі невідомі.[13] Його послужна картка показує що він просив звільнення з служби через дружину з дітьми і можливість бути корисним як цивільний інженер.[14]

В 1915 році колишній одногрупник Карл Гербі запропонував Сміту записати свої ідеї про подорожі в космосі, які вони обговорювали. Сміт зацікавився, але боявся що для написання творів необхідно буде ще добавити романтичні елементи, в здатності писати які сам він сумнівався. Дружна Гербі запропонувала свою допомогу в цьому питанні і Сміт вирішив спробувати. Приблизно третина майбутнього роману «Небесний жайворонок в космосі» (англ. «The Skylark of Space») було написано до 1916 року коли Сміт і Гербі покинули цю справу.[15][16]

В 1917 році Едвард Сміт отримав ступінь магістра хімії в університеті Джорджа Вашингтона[6], а в 1918 захистив PhD в хімічній інженерії, по темі харчової промисловості. Його дисертація «The effect of bleaching with oxides of nitrogen upon the baking quality and commercial value of wheat flour»[17] була опублікована в 1919 році. В цьому році його запросили на посаду головного інженера в компанії F. W. Stock & Sons (Хілсдейл, Мічиган), яка працювала над виробництвом тіста для пончиків.[1]

Письменницька кар'єра

[ред. | ред. код]
«Небесний жайворонок Три» на обкладинці серпневого випуску «Amazing Stories»

Після переїзду до Мічигана, під час виховання дитини (мабуть Родеріка) за відсутності дружини він відновив роботу над «Небесний жайворонок в космосі» і завершив написання в 1920 році. Він намагався продати твір в багатьох видавців і журналів, витративши на пошту більше ніж згодом отримав в результаті видання. Боб Девіс, директор журналу Argosy, в листі-відмові написав, що хоча особисто йому твір сподобався, але це занадто для його читачів.[18] Сміт почав роботу над продовженням («Небесний жайворонок Три» (англ. «Skylark Three»)) ще до опублікування першого роману[19]. А аж в квітні 1927 році перший роман був куплений журналом Amazing Stories за $75, згодом сума зросла до $125. Роман був опублікований в трьох випусках (серпень-жовтень 1928) і мав великий успіх, і від Сміта відразу почали просити продовження. Місіс Гербі не була зацікавлена в продовженні співпраці і Сміт працював над романом «Небесний жайворонок Три» сам. Роман був опублікований в трьох частинах (серпень-жовтень 1930), і попав на обкладинку серпневого випуску. Цей роман теж мав успіх в читачів.[20]

Далі Сміт почав працювати над твором, який мав почати нову фантастичну серію, це був роман «Космічні гончі МПК» (англ. «Spacehounds of IPC»), який він завершив осінню 1930. В романі він уникав надто ненаукових ідей, які були присутні в романах про Жайворонка, і вважав твір справді науковим. Роман був опублікований з липневого по вересневий випуск Amazing Stories. Проте читачі скаржились на те що всі події роману відбуваються в Сонячній системі і редактор журналу з ними погоджувався. Тому коли Сміту робили пропозицію з журналу Astounding Stories на наступний його твір, її висунули з умовою що це не може бути продовження «Космічних гончих».[21]

Тому наступним романом став твір в новому всесвіті «Трипланетний» (англ. «Triplanetary»), який не був надто науковий і допускав багато неточностей. Твір мав публікуватися в березневому випуску «Astounding Stories», але через фінансові проблеми цього не сталося. В журналі Wonder Stories теж відмовились публікувати роман, проте згодом редактор жалкував про це.[22] Врешті роман був опублікований в Amazing Stories з лютневого випуску 1934 року. Після прийняття роману Сміту запропонували написати ще один роман по «Небесному жайворонку» для Astounding Stories. Тому зимою 1933—1934 Сміт працював над «Небесним жайворонком з Валерону» (англ. «The Skylark of Valeron»), і роман був успішно опублікований в Astounding Stories (випуски з серпня 1934 по лютий 1935).[23]

Ще в 1927 році Сміт почав розмірковувати над «космічним поліцейським романом», але тільки в 1936 він написав короткий опис майбутніх романів. Журнал Astounding Stories висловив зацікавлення в майбутній купівлі романів. В результаті був написаний твір «Галактичний патруль» (англ. «Galactic Patrol»), який видавався з вересня 1937 до лютого 1938. На відміну від перевидання роману в 1950, він відбувався в іншому всесвіті ніж «Трипланетний». В цей час він також писав деякі частини до останнього роману серії «Діти Ленс» (англ. «Children of the Lens»), проте він не був опублікований аж до 1947 року.[24][25]

«Сірий ленсмен» (англ. «Gray Lensman»)[26] опублікувався в Astounding Stories з жовтня 1939 року по грудень 1940. Цей роман був дуже добре сприйнятий, а Джон Вуд Кемпбелл в грудні 1939 навіть писав що жовтневий випуск «Astounding» був найкращим за весь час існування журналу.[27] Е. Е. Сміт був запрошений як почесний гість на другому всесвітньому конвенті любителів наукової (англ. World Science Fiction Convention) фантастики в Чикаго в 1940.

Під час Другої світової війни Сміт працював на армію США. В цей час він дещо переписав версію «Трипланетний», через свій досвід роботи на фабриці боєприпасів. Після війни Сміт працював на J. W. Allen Company (виробник тіста) аж до виходу на пенсію в 1957. Варто зазначити, що в цей час було перевидано весь цикл книг про Ленсмена в «правильному» порядку і з невеликими змінами.

Після звільнення з роботи Сміт разом з дружиною проживав в місті Клірвотер, штат Флорида, щоліта переїжджав в трейлері до Сісайду, штат Орегон, по дорозі часто заїжджаючи на різноманітні події для любителів фантастики. В 1963 році його внесли в зал слави фантастики Першого фендому на 21 WorldCon в Вашингтоні. Протягом цього часу він написав ще декілька окремих романів, а з червня по жовтень в журналі If вийшов «Небесний жайворонок Дюкесн» (англ. «Skylark DuQuesne») — четверта частина серії.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
«Трипланетний». Грудневий випуск Amazing Stories
«Прайми галактики». Березневий випуск Amazing Stories

Оскільки Едвард Елмер Сміт помер в 1965 році, його твори з'явилися в суспільному надбанні в країнах, де тривалість прав на твір 50 років після смерті. Це загалом не включає видані посмертно твори. В США в суспільному надбанні також опинилися твори видані до 1923 року і на які не було поновлено авторське право.

Серії творів

[ред. | ред. код]

Ленсмен (англ. Lensman)

  • «Трипланетний» (англ. «Triplanetary», 1948. Спочатку виданий в чотирьох частинах: січень-квітень 1934 Amazing Stories.)
  • «Перший ленсмен»(англ. «First Lensman», 1950.)
  • «Галактичний патруль»(англ. «Galactic Patrol» 1950. Спочатку виданий в шести частинах: вересень 1937 — лютий 1939 Astounding Stories.)
  • «Сірий ленсмен» (англ. «Gray Lensman», 1951. Спочатку виданий в чотирьох частинах: жовтень 1939 — січень 1940 Astounding Stories)
  • «Другорядний ленсмен»(англ. «Second Stage Lensmen», 1953. Спочатку виданий в чотирьох частинах: листопад 1941 — лютий 1942 Astounding Stories)
  • «Діти Ленс» (англ. «Children of the Lens», 1954. Спочатку виданий в чотирьох частинах: листопад 1947 — лютий 1948, Astounding Stories)
  • «Вортекс Бластер» (англ. «The Vortex Blaster», 1960.) На основі трьох повістей:
    • «Грозові хмари на Дека» (англ. «Storm Cloud on Deka», червень 1942 Astonishing Stories.)
    • «Вортекс Бластер» (англ. «The Vortex Blaster», липень 1942 Comet Stories.)
    • «Вортекс Бластер на війні» (англ. «The Vortex Blaster Makes War», жовтень 1942 Astonishing Stories.)

Небесний жайворонок (англ. Skylark)

  • «Небесний жайворонок в космосі» (англ. «The Skylark of Space», 1946. Спочатку виданий в трьох частинах: серпень-жовтень 1928 Amazing Stories.)
  • «Небесний жайворонок Три» (англ. «Skylark Three», 1948. Спочатку виданий в трьох частинах: серпень-жовтень 1930 Amazing Stories.)
  • «Небесним жайворонком з Валерону» (англ. «The Skylark of Valeron», 1949. Спочатку виданий в шести частинах: серпень 1934 — лютий 1935 Astounding Stories.)
  • «Небесний жайворонок Дюкесн» (англ. «Skylark DuQuesne», 1966. Спочатку виданий в чотирьох частинах: червень — жовтень 1965 Worlds of If.)

Підпростір (англ. Subspace)

Інші твори

[ред. | ред. код]
  • «Космічні гончі МПК» (англ. «Spacehounds of IPC», 1947. Спочатку виданий в трьох частинах: липень-вересень 1931 Amazing Stories)
  • «Прайми галактики» (англ. «The Galaxy Primes», 1947. Спочатку виданий в трьох частинах: березень-травень 1959 Amazing Stories)
  • Коротші твори:
    • «Роботична немезида» (англ. «Robot Nemesis», 1934, оповідання Сміта в серії творів «Cosmos».)
    • «Тедрік» (англ. «Tedric», 1953.)
    • «Лорд Тедрік» (англ. «Lord Tedric», 1954.)
    • «Імперська зірка» (англ. «The Imperial Stars», 1964.)

Вплив і визнання

[ред. | ред. код]
«Повелителі космосу» на обкладинці журналу «If»

Романи Едварда Сміта вважаються класичною космічною оперою, і а його самого Артур Кларк називав першою Нова наукової фантастики 20-того століття[28]. Роберт Гайнлайн говорив, що Сміт мав найбільший вплив на нього[29]. Серія романів «Ленсман» була одною з п'яти фіналістів на нагороду за найкращу науково-фантастичну серію всіх часів (WorldCon 1966), але тоді перемогла Фундація Айзека Азімова. В 1966 році роман «Небесний жайворонок Дюкесн» номінувався на премію Г'юго. А з вводом Ретроспективої премії Г'юго на неї номінувались ще чотири його романи («Галактичний патруль» — 2014, «Сірий ленсмен» — 2016, «Другорядний ленсмен» — 2018 і «Перший ленсмен» в 2001).

В 2004 році його ім'я було внесено в Залу слави наукової фантастики і фентезі.

Про вигадані світи Сміта писали і інші автори. Зокрема 14 липня 1965 року Сміт дав письмовий дозвіл Вільяму Еллерту продовжувати історію «Ленсменів», таким чином вийшли романи останнього «Місячний старатель» (англ. «Moon Prospector») в 1965 і «Новий ленсмен» (англ. «New Lensman») в 1976. Також дозвіл мав давній друг Сміта, Дейв Кайл, який написав ще три романи в серії про ленсменів не людей: «Драконячий ленсмен» (англ. «Dragon Lensman»); «Ленсмен з Рігелю» (англ. «Lensman from Rigel»); «Z-ленсмен» (англ. «Z-Lensman»).

Американський письменник-фантаст Стівен Голдін розширив повість «Імперська зірка» до роману, і написав ще дев'ять книг продовжень.[30] Гордон Еклунд теж розширив повість Сміта, «Тедрік», і три романи продовження.[31] Варто зазначити, що сам Сміт дописав роман «Повелителі космосу» (англ. «Masters of Space», 1961) за фантастом Еверетом Евансом який помер в 1958. Рендалл Гаррет написав пародію «Закулісний ленсмен» (англ. «Backstage Lensman»), яка в свій час сподобалась Сміту, також пародією на твори Сміта є твір Гаррі Гаррісона «Star Smashers of the Galaxy Rangers».

Творами Сміта також надихались Джордж Лукас і Майкл Стражинський (сценарист серіалу Вавилон-5)[32], останній міг навіть стати сценаристом фільму по мотивах творів Сміта, але його виробництво не було почате через малу фінансову вигоду.[33] Стів Рассел написав одну з перших комп'ютерних ігор Spacewar! надихаючись космічними битвами з Ленсмена і існує книга для настільної гри GURPS по мотивах Ленсмена.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Sanders, Joseph (1986). E.E. "Doc" Smith. San Bernardino, California: Wildside Press LLC. с. 97. ISBN 9780893709518.
  • Moskowitz, Sam (1966). Seekers of Tomorrow: Masters of Modern Science Fiction. Cleveland, Ohio: World Publishing Co. с. 450.
  • Smith, E. E. (1947). The Epic Of Space. Fantasy Press.
  • Edward E. Smith — A Biography [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] by Harry Warner

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Moskowitz, 1966, с. 11.
  2. ↑ Ці і наступні дати також можуть бути знайдені в Lucchetti сс. 31–35 і 113–47, а також в Sanders сс. 1–2.
  3. ↑ а б 1900 Census, House 1515, Residence 438, Family 371, 3rd Ward of Spokane County, Washington, recorded June 13, 1900, доступ через онлайн сервіс heritagequest.com
  4. ↑ Sanders, 1986, с. 1, 7.
  5. ↑ .Trestrail c. 2 стверджує, що їх родина відразу поїхала в Айдахо, але Moskowitz с. 11–12 і Eshbach с. 85 погоджуються з Sanders.
  6. ↑ а б Sanders, 1986, с. 1.
  7. ↑ 1910 Census, Residence 37, Family 37, Markham Precinct, Bonner County, Idaho, recorded April 25, 1910, доступ через heritagequest.com.
  8. ↑ Лист від Філіпа Клеффнера, директора зв'язків з випускниками, асоціації випускників університету Айдахо, до Верни Сміт Трестрейл, 27 лютого 1984.
  9. ↑ Sanders, 1986, с. 8.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 22 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Moskowitz, 1986, с. 22.
  12. ↑ Moskowitz, 1966, с. 13.
  13. ↑ Див. фотограію [Архівовано 30 квітня 2006 у Wayback Machine.] на Lens FAQ [Архівовано 30 квітня 2006 у Wayback Machine.] p. 0 [Архівовано 24 квітня 2006 у Wayback Machine.]. Згідно Warner [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.], Сміт неуспішно пробував стати авіатором. Інші біографії нічого не згадують про цей період.
  14. ↑ Послужна картка (частково втрачена). 5 червня, 1917. Отримано з Ancestry.com Липень 2007.
  15. ↑ Moskowitz, 1966, с. 14.
  16. ↑ Sanders, 1986, с. 8-9.
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ Sanders, 1986, с. 9.
  19. ↑ Edward E. Smith — A Biography [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] by Harry Warner
  20. ↑ Moskowitz, 1966, с. 15-16.
  21. ↑ Moskowitz, 1966, с. 16.
  22. ↑ «Stories We Reject» в журналі Fantasy Magazine, Грудень 1934
  23. ↑ Moskowitz, 1966, с. 17.
  24. ↑ Smith, с. 86.
  25. ↑ Moskowitz, 1966, с. 18-19.
  26. ↑ Частина роману була опублікована з неправильною назвою «Grey Lensman», і цю помилку деколи дублювали і в наступних виданнях.
  27. ↑ Astounding Stories, грудень 1939 сс. 6, 91
  28. ↑ Clarke, Sir Arthur C. Astounding Days. с. 102–120 ff..
  29. ↑ William H. Patterson. Robert A. Heinlein: In Dialogue with His Century. New York: Tor Books, 2014, p. 200
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 23 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 23 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  32. ↑ Plume, Kenneth (5 вересня 2000). Interview with J. Michael Straczynski (Part 1 of 4). IGN. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 30 грудня 2022. (англ.)
  33. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 23 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едвард_Елмер_Сміт&oldid=43855234