Перейти до вмісту

Ернст Триґґер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ернст Триґґер
Ernst Trygger
Ернст Триґґер
Ернст Триґґер
Прем'єр-міністр Швеції
19 квітня 1923 — 18 жовтня 1924
МонархГустав V
ПопередникКарл Брантінг
НаступникКарл Брантінг
Міністр закордонних справ Швеції
1928 — 1930
МонархОскар II
Прем'єр-міністрАрвід Ліндман
ПопередникЮнас Левгрен
НаступникФредрік Рамель
Народився27 жовтня 1857(1857-10-27)[1][2][3]
Skeppsholm church parishd, Швеція[4][1][3]
Помер23 вересня 1943(1943-09-23)[5][2][3] (85 років)
Оскар[d], Швеція[5][2][3]
ПохованийПівнічний цвинтар (Стокгольм)[6]
Відомий яксуддя, дипломат, канцлер, політик
Місце роботиУніверситет Уппсала
КраїнаШвеція
Alma materУніверситет Уппсала[2]
Політична партіяProtectionist Partyd (1909)[2], Q111103693? (1911)[2], individual applicantd (1912)[2], National Partyd (1934)[2] і The Conservative Party's parliamentary groupd (1937)[2]
БатькоCarl Oscar Alfred Tryggerd[2]
У шлюбі зSigne Tryggerd[2]
ДітиCarl Tryggerd[4][2]
Нагороди
орден Серафимів
Підпис
 Медіафайли у Вікісховищі

Ернст Триґґер (або Трюґґер швед. Ernst Trygger; 27 жовтня 1857(18571027); Стокгольм — 23 вересня 1943; Стокгольм) — шведський правник та політик консервативного спрямування, прем'єр-міністр Швеції з 1923 по 1924 рік[7]. Також обіймав посаду міністра закордонних справ Швеції у кабінеті Арвіда Ліндмана з 1928 по 1930 рік.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ернст Тіггер народився на острові Скеппхолмен в Стокгольмі. Його батьком був військовий офіцер Альфред Триґґер. Молодий Ернст зробив кар'єру в Уппсальському університеті, де став професором права в 1889 році.

У 1891 році Ернст Триґґер одружився з Сінье Седерстрьом, у пари було троє дітей[8]. У 1914 році вони мали велику приватну віллу, побудовану в Дипломатстаді, Стокгольм, де тепер знаходиться Шведська асоціація адвокатів.

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Після обрання до першої палати Риксдагу, Триґґер здобув репутацію хорошого дебатера з глибоко консервативними цінностями. Він був членом комітету 1895—1898 років, який був сформований для перегляду умов союзу з Норвегією. У 1909 році Триґґер став лідером консервативної групи в першій палаті. Коли в 1913 році праві об'єдналися для формування Національної партії першої палати, Триґґер став лідером об'єднаних правих сил в шведській політиці і як такий він виступав проти нових впливів демократії і парламентаризму в 1910-х[9]. Його суперником як консервативного лідера був Арвід Ліндман, головний у більш помірно консервативній правій партії другої палати парламенту Швеції.

Під час останньої демонстрації влади короля Густава V під час «Кризового дворику» 1914 року Ернст Триґґер був таємним королівським радником. Проте після конституційних реформ, що призвели до рівного виборчого права (вперше застосованого в 1921 році), Триґґер прийняв новий, більш демократичний, політичний ландшафт.

Прем'єр-міністр

[ред. | ред. код]

Коли кабінет Карла Брантінга пішов у відставку в 1923 році, король Густав уповноважив Триґґера очолити уряд[7]. Головною проблемою під час перебування на посаді Триґґера було питання оборони та угрупування. Керівник кабінету меншості, Триґґер намагався досягти рішення з широким визнанням через «інтелектуальне коригування» (швед. intelligent anpassning). Це не вдалося через відсутність підтримки як з боку соціал-демократів, так і з боку лібералів. Під час виборів 1924 року підтримка правих збільшилася, проте Брантінг почав формувати кабінет після ще вдаліших виборів для соціал-демократів. Іншою перевагою Брантінга була ймовірність вирішення питання оборони, через підтримку як лібералів, так і соціал-демократів.

Довіра до кабінету Триґґера щодо міжнародних питань також трохи постраждала після інциденту, який стався восени 1923 року. Міністр закордонних справ Карл Гедерштьерна[sv] відкрито виступив з промовою, у якій підтримав оборонний союз з Фінляндією. Це значно напружило російсько-шведські відносини. Хедершерна швидко був замінений графом Еріком фон Вюрттембергом[en].

У 1926 році нагороджений орденом Серафимів[10].

Згодом Триґґер працював міністром закордонних справ у кабінеті Ліндмана у 1928-30 роках[9]. Після цього Триґґер скоротив свою політичну діяльність і зосередився викладанні. Він відновився на посаді в Уппсальському університеті і був відомий як блискучий викладач.

Ернст Триґґер помер у 1943 році, у віці 85 років.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Skeppsholms kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/SSA/0014/C I/4 (1835-1860), bildid: C0055383_00105
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Two-Chamber Parliament 1867–1970. — 1985. — Т. 1. — С. 182.
  3. ↑ а б в г Sveriges dödbok 1815–2022 — 9 — Sveriges Släktforskarförbund, 2023.
  4. ↑ а б Swedish Census 1900 — Riksarkivet.
  5. ↑ а б Oscars kyrkoarkiv, Död- och begravningsböcker, SE/SSA/6025/F I/7 (1941-1946), bildid: 00030175_00111, sida 109
  6. ↑ Trygger, ERNST — Svenskagravar.se.
  7. ↑ а б Sweden. www.worldstatesmen.org. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 11 червня 2019.
  8. ↑ Jenny (4 листопада 2006). grus i maskineriet: Korta och långa. grus i maskineriet. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
  9. ↑ а б Ernst Trygger - Uppslagsverk - NE.se. www.ne.se. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 11 червня 2019.
  10. ↑ 7 (Sveriges statskalender / 1940. Bihang). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 11 червня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ернст_Триґґер&oldid=41171296