Перейти до вмісту

Стефан Левен

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стефан Левен
швед. Stefan Löfven
Стефан Левен
Стефан Левен
Левен 2017 року
Президент Партії європейських соціалістів
Нині на посаді
На посаді з14 жовтня 2022
ПопередникСергій Станішев
43-й Прем'єр-міністр Швеції
3 жовтня 2014 — 30 листопада 2021
ПопередникФредрік Рейнфельдт
НаступникМагдалена Андерссон
Голова Соціал-демократичної партії Швеції
27 січня 2012 — 4 листопада 2021
ПопередникГокан Югольт
НаступникМагдалена Андерссон
Лідер опозиції
27 січня 2012 — 3 жовтня 2014
Прем'єр-міністрФредрік Райнфельдт
ПопередникГокан Югольт
НаступникФредрік Райнфельдт
Депутат парламенту Швеції
Нині на посаді
На посаді з2014
Народився2 липня 1957(1957-07-02) (67 років)
Аспудден, Стокгольм (комуна), Стокгольм (лен) Швеція
Відомий якполітик
Місце роботиHägglund & Sönerd
ГромадянствоШвеція Швеція
Alma materУніверситет Умео
Політична партіяСоціал-демократична партія Швеції
БатькоKarl Hedbergd
У шлюбі зУлла Левен
Професіязварювальник
Релігіялютеранство
Нагороди
Підпис
socialdemokraterna.se/vart-parti/politiker/stefan-lofven/
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Челль Стефан Левен (швед. Kjell Stefan Löfven; нар. 21 липня 1957(19570721), Стокгольм) — шведський політик і активіст, що належить до Соціал-демократичної робітничої партії, з 27 січня 2012 до 4 листопада 2021 року був її лідером. 43-й прем'єр-міністр Швеції з 3 жовтня 2014 до 30 листопада 2021. Президент Партії європейських соціалістів з 14 жовтня 2022 року[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Молоді роки і освіта

[ред. | ред. код]

Шелл Стефан Левен народився 21 липня 1957 в стокгольмському районі Аспудден[2] і за десять місяців потрапив до дитячого будинку, коли його мати Маргарет (пом. 2000) не змогла прогодувати двох дітей. Його батьком був Карл Альвар Хедберг[3]. Пізніше Стефана взяли до родини з Суннерсти в Соллефтео, і його біологічна мати мала можливість взяти опіку над ним, коли була готова до цього, але цього не сталося. Після зустрічі з братом-близнюком Стефан дізнався, що його прізвище пишеться Löfven, хоча він полюбляє варіант Löfvén, як це записано в шведському реєстрі населення[4]. Його названий батько Туре Меландер (1926—2003) був лісорубом і працював на заводі, названа мати Ірис Меландер допомагала в будинку інвалідам та людям похилого віку[5]. У названій сім'ї було двоє своїх дітей[6]: Моніка і Роланд[7].

Стефан провчився 9 років в середній школі в Соллефтео, після чого закінчив дворічний курс гімназії за фахом економіка. Потім він пройшов 48-ми тижневі курси зварників при Державному управлінні ринку праці в Крамфорс. Пізніше Стефан вступив до Інституту соціальних наук в Умео, але був відрахований після півтора років навчання[4]. Прийомні батьки розповідали Стефану, що його мати живе в Стокгольмі, вони листувалися з нею і братом, а мати регулярно надсилала синові подарунки. Коли Стефану було 22 роки, він розшукав свою біологічну матір і брата[8]. Натхненний прикладом Улофа Пальме, він заснував Об'єднання молодих соціал-демократів у Суннерсте, ставши його головою[9]. Протягом 11 місяців з 1976 до 1977 Стефан проходив військову службу в Емтландській авіаційній флотилії[10].

Робота в профспілках

[ред. | ред. код]

1979 року Левен почав працювати зварником на заводі Хегглундс в Ерншельдсвік. За два роки він був обраний представником профспілкової групи і почав захищати права робітників. У 1995 він зайняв пост омбудсмена в Союзі шведських металістів, спеціалізуючись на таких областях, як переговори за контрактами і міжнародні відносини. 2001 року він був обраний віцеголовою Спілки і в листопаді 2005 був обраний першим головою новоутвореного профспілки робітників металургійної промисловості «IF Metall», пропрацювавши на цій посаді до 2012[11][12].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

2006 року Левен був обраний до виконавчого комітету Соціал-демократичної партії Швеції[13][14][15]. У січні 2012 , після відставки Хокана Юхольт з посади голови партії, повідомили, що Левена розглядають як його наступника. 27 січня він був одноголосно обраний головою соціал-демократів, таким чином ставши лідером опозиції[16][17], готовим вести свою партію до парламентських виборів 2014 року[18]. Рішення правління партії було підтримано конгресом 4 квітня 2013[19].

Левен відразу зробив акцент на промисловій та інноваційній політиці соціал-демократів, зокрема на активному сприянні розвитку бізнесу[20][21][22]. 1 травня 2013, під час свого першого виступу як голови партії, він озвучив ідею створення Ради з інноваційної політики[23][24]. На перших для Левена виборах до Європейського парламенту 2014 соціал-демократи отримали 24,19 % голосів[25], що стало незначним зниженням у порівнянні з виборами 2009 року, оскільки було втрачено лише одне місце в Європарламенті[26]. Водночас цей результат став найнижчим для соціал-демократів з часів запровадження загального виборчого права у Швеції[27].

14 вересня 2014 «червоно-зелена коаліція», що включає в себе власне самих соціал-демократів, а також Ліву та Партію зелених, здобула перемогу над панівною правою коаліцією «Альянс за Швецію» прем'єр-міністра Фредріка Райнфельдта, отримавши 43,8 % голосів і претендуючи на 159 місць до Риксдагу.

Проте, пізніше Левен відмовився від співпраці і з Лівою партією[28].

На посаді прем'єр-міністра

[ред. | ред. код]

2 жовтня 2014 спікер Риксдагу Урбан Алін на засіданні запропонував кандидатуру Левена на посаду прем'єр-міністра Швеції. З 349 депутатів, «за» 132, «проти»  — 49 (всі «Демократи Швеції»), утрималися— 154 («Альянс за Швецію»: Помірна коаліційна партія, Народна партія — ліберали, Партія Центру, Християнські демократи; Ліва партія), було відсутнє — 14 депутатів[29][30][31][32] (у Швеції існує система негативного парламентаризму[33], і тому кандидатура на посаду прем'єра не обов'язково повинна набрати більшість голосів 349 депутатів, то є принаймні не більш 175 голосів «проти»)[34][35].

Правове визнання Палестини

[ред. | ред. код]

3 жовтня 2014 року, виступаючи в Риксдагу, Левен оголосив склад уряду і сказав, що «шведський народ проголосував за зміни в уряді і новий напрямок в політиці. Кабінет міністрів, що складається з членів Соціал-демократичної партії і Партії зелених, готовий сьогодні взяти на себе цю задачу», зазначивши, що" Швеція не буде шукати членства в НАТО", а майбутній курс уряду включить в себе зменшення шкідливих викидів викопного палива, інвестиції в інфраструктуру і поліпшення громадського транспорту, збільшення обсягів будівництва житла, боротьбу з бідністю і безробіттям, розвиток демократії та рівності всіх людей, зміцнення оборони, співробітництво з країнами Скандинавського півострова, підтримку боротьби ООН з ІДІЛ і продовження допомоги уряду Афганістану, сприяння припиненню війни в Сирії і «російської анексії Криму» як злочину проти міжнародного права, а також визнання Держави Палестина відповідно до принципу двох держав для двох народів[36]. Якщо цей план здійсниться, то Швеція стане першою країною-членом Європейського союзу, яка визнала Державу Палестину[37] (Держава Палестина визнана 134 державами-членами ООН[38], де-факто резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, в 2013 році Швеція підняла статус дипломатичної місії Палестини до рівня посольства)[38].

Після цього президент Держави Палестина Махмуд Аббас назвав наміри Левена «відмінними і почесними», висловивши надію, що за Швецією підуть і інші країни[39]. У відповідь на промову Левена, представник Державного департаменту США Джен Дженніфер Псакі сказала, що «ми вважаємо, що міжнародне визнання Палестини державою передчасне», зазначивши, що США «підтримують палестинську державність», але впевнені, що «цей процес повинен бути вироблений шляхом згоди всіх сторін про умови, за якими дві держави будуть співіснувати в майбутньому»[40]. У той же час в міністерстві закордонних справ Ізраїлю повідомили про виклик посла Швеції Карла Магнуса Нессер для роз'яснень[41], а сам міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман заявив, що «якщо вже близькосхідна тема хвилює нового шведського прем'єра до такої міри, що він вважав за потрібне приділити їй місце в своїй промові перед присягою, то на Близькому Сході вистачає більш насущних проблем, включаючи щоденну масову загибель в Сирії, Іраку та інших гарячих точках регіону»[42].

30 жовтня, на пресконференції в палаці Росенбад після засідання уряду, міністр закордонних справ Швеції Маргот Валльстрем оголосила про те, що «сьогодні уряд вирішив визнати Державу Палестина. Це важливий крок, який підтверджує право палестинців на самовизначення»[43][44][45]. Заступник прем'єр-міністра Ізабелла Льовін зазначила, що «мета визнання Палестинської держави Швецією — сприяння майбутньому, в якому Ізраїль і Палестина зможуть жити пліч-о-пліч у мирі та безпеці. Ми хочемо підтримати віру і надію на мирне майбутнє серед молодих палестинців і ізраїльтян, які інакше можуть вирішити, що з нинішньої ситуації немає виходу»[46][47]. Після цього, міністерство закордонних справ Ізраїлю відкликало свого посла в Швеції для консультації[48], а сам міністр Авігдор Ліберман заявив, що «близькосхідна політика набагато складніше складання меблів з IKEA»[49].

Інцидент з іноземною субмариною

[ред. | ред. код]

Після оприлюднення міністерством оборони даних про те, в територіальних водах зафіксовано ведення іноземної підводної діяльності, 14 листопада на пресконференції в Стокгольмі, командувач збройними силами Швеції генерал Сверкер Йорансон заявив, що «військові підтверджують, що малий підводний човен порушив територіальні води Швеції. Ми виключаємо всі альтернативні пояснення», а Левен зазначив, що «наші Збройні сили не змогли визначити, яка країна за цим стоїть, але ясно одне — це серйозний інцидент, хтось проник в наші територіальні води нелегально», додавши, що «ми захистимо шведську територіальну цілісність усіма наявними засобами»[50][51][51][52].

25 вересня 2018 Парламент Швеції оголосив вотум недовіри і відправив у відставку прем'єр-міністра і лідера Соціал-демократичної партії Стефана Левена.[53]

Дострокові вибори

[ред. | ред. код]

3 грудня, після того як правоцентристські партії відхилили проєкт бюджету, представлений чинним урядом[54], і після безрезультатних спроб домовитися з чотирма основними правими партіями Риксдагу[55] з їх бажанням перемогти чинний уряд[56], Стефан Левен на пресконференції оголосив про призначення проведення дострокових виборів на 22 березня 2015 року[57][58].

18 січня 2019 роки після 4 місяців урядової кризи Стефан Левен обраний на новий термін до 2022 року як прем'єр-міністр Швеції (швед. Sveriges statsminister) проголосували «за» — 115 депутатів. Проти були 153, утрималися — 77.

Відставка і повернення на посаду

[ред. | ред. код]

17 червня 2021 партія «Шведські демократи» оголосила вимогу провести голосування щодо довіри Левену через пропозиції уряду про введення ринкових цін на оренду житла в нових будинках. 21 червня більшість парламентаріїв (181 із 349) висловили недовіру Левену, який після цього попросив спікера парламенту країни звільнити його з посади голови уряду. Як прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен мав можливість організувати дострокові вибори, однак він заявив, що через епідеміологічну ситуацію в країні наступні вибори пройдуть у 2022 році[59]. Допоки триватимуть переговори між спікером парламенту і його політсилами для формування нового уряду, уряд Левена продовжуватиме виконувати обов'язки, однак вже в стасусі «виконувачів обов'язків». Якщо ж уряд не сформують, у країні проводитимуть дострокові вибори[60].

У липні 2021 року Левену запропонували повторно очолити уряд країни[61]. Спікер парламенту Андреас Норлен спочатку пропонував цю посалу керівнику правих Ульфу Крістерссону, але він не зміг отримати достатньої підтримки, після чого Норлен звернувся до Левена[62]. 7 липня Левена було переобрано парламентом на посаду прем'єр-міністра[63][64].

10 листопада 2021 року подав у відставку з посади прем'єр-міністра. За кілька днів до цього пішов з посади лідера Соціал-демократичної партії. Цю посаду обійняла Магдалена Андерссон[65].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дружина — Улла Левен (нар. 1951).[67]. Спільних дітей не мають[68]. Стефан любить читати книги і слухати оперу[69], а також він активно займається спортом[70].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Stefan Löfven elected President of the Party of European Socialists. Партія європейських соціалістів (англійською) . 14 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  2. ↑ Hennel, Lena & Olsson, Lova (2013). Humlan som flyger — Berättelsen om Stefan Löfven. ISBN 978-91-1-304871-0
  3. ↑ Fick mejl - från okänd halvsyster. Aftonbladet. 18 августа 2013. Процитовано 15 сентября 2014.
  4. ↑ а б Holmberg, Elin (26 января 2012). Stefan Löfven: "Sörvåge är hemma". allehanda.se (Swedish) . Процитовано 15 сентября 2014.
  5. ↑ Sveriges dödbok 1901-2009 [Swedish death index 1901-2009] (Swedish) (вид. Version 5.0). Solna: Sveriges släktforskarförbund. 2010. ISBN 978-91-87676-59-8.
  6. ↑ En motvillig partiledare. allehanda.se. 9 октября 2013. Процитовано 15 сентября 2014.
  7. ↑ Partiledaren Stefan Löfvén kan få sossarna på fast mark... Passagen.se. 27 января 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 октября 2014.
  8. ↑ Лидер социал-демократов Стефан Лёвен. Радио Швеция. 12 сентября 2014. Процитовано 15 сентября 2014.
  9. ↑ Vår intervju med Stefan Löfven. Dagens Arena. 11 февраля 2013. Процитовано 15 сентября 2014.
  10. ↑ Stefan Löfven (PDF). IF Metall. Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2014. Процитовано 15 сентября 2014. [Архівовано 2014-09-14 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Ordförandens sida (Swedish) . IF Metall. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 15 сентября 2014. [Архівовано 2014-10-06 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Trade Union leader new chairman of the Social Democrats - Stockholm News. 26 января 2012. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 15 сентября 2014.
  13. ↑ Stenberg, Ewa (26 января 2012). Jag kommer att vara jätteglad att fortsätta bygga. Dagens Nyheter (Swedish) . Процитовано 15 сентября 2014.
  14. ↑ Källor till SvD: Löfven ny S-ledare. Svenska Dagbladet (Swedish) . 26 января 2012. Процитовано 15 сентября 2014.
  15. ↑ Election hopeful Stefan Löfven aims to return Sweden to the left - FT.com. Financial Times. 21 августа 2014. Процитовано 15 сентября 2014.
  16. ↑ Positiva reaktioner på Löfven. Dagens Nyheter (Swedish) . 27 января 2012. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 15 сентября 2014. [Архівовано 2012-01-28 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Richard Orange (13 июля 2013). Tough on finance, tough on migrants: how Stefan Löfven brought Sweden's left in from the cold. The Guardian. Процитовано 15 сентября 2014.
  18. ↑ Sweden Social Democrats will end tax cuts if they win election. Reuters. 7 мая 2014. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 15 сентября 2014.
  19. ↑ Stefan Löfven vald av kongressen. socialdemokraterna.se. 4 апреля 2013. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 15 сентября 2014. [Архівовано 2013-04-28 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Löfven vill ha riktig näringspolitik. Dagens Nyheter. 27 января 2012. Процитовано 15 сентября 2014.
  21. ↑ Det våras för näringspolitiken. IVA Aktuellt. 11 февраля 2013. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 15 сентября 2014. [Архівовано 2013-01-22 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Stefan Löfven vill se fler idéer bli produkter. Svenska Dagbladet. 11 февраля 2013. Процитовано 15 сентября 2014.
  23. ↑ Stefan Löfven förstamajtalade i Göteborg. Радио Швеция. 1 мая 2013. Процитовано 15 сентября 2014.
  24. ↑ Jobben tema i S-ledarens tal. Göteborgsposten. 11 февраля 2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 15 сентября 2014.
  25. ↑ Val till Europaparlamentet - Röster. Valmyndigheten. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 15 сентября 2014.
  26. ↑ Val till Europaparlamentet - Valda. Valmyndigheten. Архів оригіналу за 28 травня 2014. Процитовано 15 сентября 2014.
  27. ↑ Peter Wolodarski: Applåder dämpar inte skalvet från en jordbävning. Dagens Nyheter. 1 июня 2014. Процитовано 15 сентября 2014.
  28. ↑ "Löfven gör ett stort misstag" - Se hela presskonferensen med Sjöstedt efter nobben från S. Tv4. 15 сентября 2014. Процитовано 4 октября 2014.[недоступне посилання з травня 2019]
  29. ↑ Stefan Löfven är ny statsminister. Expressen. 2 октября 2014. Процитовано 3 октября 2014.
  30. ↑ Riksdagen valde Stefan Löfven. Sveriges Radio. 2 октября 2014. Процитовано 3 октября 2014.
  31. ↑ Новый премьер-министр Швеции. Радио Швеция. 2 октября 2014. Процитовано 3 октября 2014.
  32. ↑ Шведский парламент утвердил Стефана Лёвена на пост премьер-министра. ТАСС. 2 октября 2014. Процитовано 3 октября 2014.
  33. ↑ Stefan Löfven voted in as new Prime Minister. The Local.se. 2 октября 2014. Процитовано 3 октября 2014.
  34. ↑ Election of prime minister, statement of government policy and presentation of ministers. Риксдаг. 2 октября 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 3 октября 2014.
  35. ↑ SD: Nej till Löfven. DN.SE. 2 октября 2014. Процитовано 3 октября 2014.
  36. ↑ Regeringsförklaringen den 3 oktober 2014. web.archive.org. 6 жовтня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 22 червня 2019.
  37. ↑ Швеция объявила о намерении признать Палестину. lenta.ru. Процитовано 22 червня 2019.
  38. ↑ а б Швеция признает Палестину. euronews (рос.). 4 жовтня 2014. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019. [Архівовано 2019-06-22 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Обещание Швеции признать Палестину возмутило Израиль. lenta.ru. Процитовано 22 червня 2019.
  40. ↑ Госдеп: Швеция спешит с признанием Палестины суверенным государством. РИА Новости (рос.). 20141004T0158+0400Z. Процитовано 22 червня 2019.
  41. ↑ Израиль недоволен тем, что Швеция признала Палестину. РИА Новости (рос.). 20141005T1032+0400Z. Процитовано 22 червня 2019.
  42. ↑ Шведского посла вызывают в Иерусалим - "на ковер". Девятый канал. 5 жовтня 2014. Процитовано 22 червня 2019.
  43. ↑ Regeringskansliet, Regeringen och (30 жовтня 2014). Därför erkänner Sverige i dag Staten Palestina. Regeringskansliet (швед.). Процитовано 22 червня 2019.
  44. ↑ ”Därför erkänner Sverige i dag staten Palestina”. DN.SE (швед.). 30 жовтня 2014. Процитовано 22 червня 2019.
  45. ↑ Швеция официально признала Палестину. lenta.ru. Процитовано 22 червня 2019.
  46. ↑ Regeringskansliet, Regeringen och (30 жовтня 2014). Sverige erkänner Palestina och ökar biståndet. Regeringskansliet (швед.). Процитовано 22 червня 2019.
  47. ↑ Документ дня: первая страна ЕС, признавшая Палестину. lenta.ru. Процитовано 22 червня 2019.
  48. ↑ Израиль отозвал посла из Швеции из-за Палестины. BBC News Русская служба (рос.). Процитовано 22 червня 2019.
  49. ↑ Израиль принял решение отозвать посла из Швеции. lenta.ru. Процитовано 22 червня 2019.
  50. ↑ Radio, Sveriges. Foreign mini sub found in Swedish waters - confirmed - Radio Sweden. sverigesradio.se (англ.). Процитовано 22 червня 2019.
  51. ↑ а б Press, Associated (14 листопада 2014). Sweden confirms submarine violation. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 22 червня 2019.
  52. ↑ Швеция: а субмарина все-таки была!. euronews (рос.). 14 листопада 2014. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019. [Архівовано 2019-06-22 у Wayback Machine.]
  53. ↑ Swedish Prime Minister Stefan Löfven ousted in no-confidence vote (англ.). 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
  54. ↑ Stefan Löfven utlyser extra val. Svenska Dagbladet. 3 декабря 2014. Процитовано 3 декабря 2014.
  55. ↑ Sweden's coalition on verge of collapse. The Local. 3 декабря 2014. Процитовано 3 декабря 2014.
  56. ↑ PM calls crisis talks as budget poised to fail. The Local. 2 декабря 2014. Процитовано 3 декабря 2014.
  57. ↑ В Швеции провал бюджета привел к досрочным выборам. BBC Russian. 3 декабря 2014. Процитовано 3 декабря 2014.
  58. ↑ Löfven utlyser nyval. Veckans Affärer. 3 декабря 2014. Процитовано 3 декабря 2014.
  59. ↑ Bloomberg - Are you a robot?. www.bloomberg.com. Процитовано 28 червня 2021.
  60. ↑ Прем’єр Швеції після вотуму недовіри пішов у відставку. Європейська правда (українською) . 28 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  61. ↑ Swedish Social Democrat Lofven is asked to return as PM. Reuters. 5 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
  62. ↑ Прем'єру Швеції, який пішов у відставку, запропонували знову очолити уряд. РБК-Украина (рос.). Процитовано 5 липня 2021.
  63. ↑ Прем'єра Швеції, що пішов у відставку, переобрали. РБК-Украина (рос.). Процитовано 7 липня 2021.
  64. ↑ Sweden's Lofven re-elected PM but budget blockage may force him to quit anew. Reuters. 7 липня 2021. Процитовано 7 липня 2021.
  65. ↑ Прем'єр-міністр Швеції подав у відставку. Європейська правда (українською) . 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  66. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 400/2021 «Про нагородження С.Льовена орденом князя Ярослава Мудрого»
  67. ↑ Stefan Löfven: "Hon är mitt livs kärlek". Expressen. 27 грудня 2013. Процитовано 11 червня 2019.
  68. ↑ Stefan Löfven: "Hon är mitt livs kärlek" | Nyheter | Expressen. www.expressen.se (швед.). Процитовано 22 червня 2019.
  69. ↑ Kulturredaktionen. "Både Ulla och jag tycker om opera" | Kultur | Expressen. www.expressen.se (швед.). Процитовано 22 червня 2019.
  70. ↑ Löfven bjuder på ansvar och skratt - GP plus - Göteborgs-Posten. web.archive.org. 6 жовтня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 22 червня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Партійно-політичні посади
Попередник:
Гокан Югольт 		Очільник Соціал-демократичної партії Швеції
2012–2021 		Наступник:
Магдалена Андерссон
Попередник:
Фредрік Рейнфельдт 		прем'єр-міністр Швеції
2014–2021 		Наступник:
Магдалена Андерссон
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефан_Левен&oldid=44119511