Перейти до вмісту

Есме Вейджун Ван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Есме Вейджун Ван
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСтенфордський університет, Єльський університет і Університет Мічигану Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: esmewang.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Есме Вейджун Ван у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Есме Вейджун Ван (англ. Esmé Weijun Wang) — американська письменниця тайванського походження. Авторка книг Межа раю (2016) та Зібрання шизофреній (2019). Лауреатка «Премії Вайтінґа»[en], у 2017 році включена до щорічного списку найкращих молодих американських прозаїків журналу «Granta».

Освіта

[ред. | ред. код]

Ван спочатку навчалася в Єльському університеті, перевелася до Стенфордського університету, який закінчила у 2006 році.[1] Здобула ступінь магістра закордонних справ у університеті Мічигану, а її дисертація стала основою для розділу в її першому романі.[2]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Перша книга Ван, роман Межа раю, вийшла у видавництві «Unnamed Press»[en] 2016 року.[3] Це готична сімейна драма про сім'ю, батько якої наклав на себе руки, залишивши матір виховувати двох дітей самотужки. Вона «впроваджує власну версію tong yang xi[en] — старомодної китайської традиції, коли сім'ї вдочеряють бідних дівчат, щоб вони могли рости з їх синами та врешті одружитися з ними», заохочуючи свого сина та падчерку до стосунків між собою.[4] «Chicago Review of Books» відзначив обережне поводження з психічними розладами кожного з персонажів, дійшовши висновку, що «роман порушує цікаві питання про виховання дітей, культуру та ізоляцію».[5]

У 2017 році Ван була названа найкращою молодою американською прозаїкинею за версією «Granta», у списку який складається раз на десятиліття.[6] Наступного року Ван отримала «премію Вайтінґа»[en].[7] Її оповідання «Яка жахлива річ це була», опубліковане в «Granta» 2017 року,[8] увійшло до антології «Найкращі американські оповідання 2018 року».[9]

У 2019 році у видавництві «Graywolf Press»[en] вийшла збірка есеїв Ван Зібрання шизофреній. Есеї зосереджені на різному життєвому досвіді під час її боротьби з шизоафективним розладом. Перед виходом у світ Зібрання шизофреній отримала зірку в рецензії Publishers Weekly.[10] Пізніше Кетрін Колдірон у «Los Angeles Review of Books»[en] зауважила, що збірка «не є особливо соковитою чи гротескною» і має «відчуття незавершеності», хоча й зробила висновок, що «проза настільки прекрасна, а спогади та описи настільки яскраві, що навіть якби вона не була переважно про маловивчений стан, її можна було б легко рекомендувати». Есме Вейджун Ван готова стати великою письменницею, і це її історія походження".[11] Ілана Масад, яка пише для «NPR», зробила висновок, що книга «захоплива, чесна і сміливо допускає складнощі в реальності того, що таке життя з хворобою».[12] У «Нью-Йорк таймс» Рейчел Комб похвалила книгу і поставила під сумнів правдивість розповіді Ван, зазначивши, що «образи та ідеї, які Ван викликає з цих уламків, іноді розчаровують, але часто сліпучі і варті реконструктивної роботи».[13] Зібрання шизофреній увійшла до списку бестселерів «Нью-Йорк таймс» серед нехудожньої літератури невдовзі після її виходу.[14]

У 2019 році Ван підписала «гучну» угоду на дві книги з видавництвом Riverhead[en] на новий роман і другу збірку есеїв.[15]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Ван — американка тайванського походження у другому поколінні, народилася на Середньому Заході США.[16] 2013 року Ван пережила синдром Котара, хворобу, яка змушує людей вірити, що вони вже померли.[17] Мешкає у Сан-Франциско.[18]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2016: «Премія нон-фікшн Graywolf»[19]
  • 2017: «Granta найкращих молодих американських прозаїків»[20]
  • 2018: «Премія Вайтінґа»[en][21]
  • 2020: «39-та Книжкова премія Північної Каліфорнії: Креативний нон-фікшн»[22]
  • 2020: «Advocates Award»[23]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Liu, Fan (9 квітня 2018). Q&A with Esmé Weijun Wang '06, Whiting Award recipient. The Stanford Daily. Процитовано 7 січня 2019.
  2. ↑ Baxter, Hannah (4 листопада 2016). The Rumpus Interview with Esmé Weijun Wang. The Rumpus. Процитовано 7 січня 2019.
  3. ↑ The Border Of Paradise. Unnamed Press (англ.). Процитовано 20 травня 2020.
  4. ↑ Machado, Carmen Maria (14 квітня 2016). Gothic Family Drama At 'The Border Of Paradise'. NPR (англ.). Процитовано 9 грудня 2018.
  5. ↑ Léon, Rachel (15 квітня 2016). 'The Border of Paradise' Explores the Dark Side of Inheritance. Chicago Review of Books. Процитовано 7 січня 2019.
  6. ↑ Granta's list of the best young American novelists. The Guardian. 26 квітня 2017. Процитовано 7 січня 2019.
  7. ↑ L'Heureux, Catie (21 березня 2018). Meet 10 Emerging Writers Who Just Won the Whiting Award. The Cut. Процитовано 7 січня 2019.
  8. ↑ What Terrible Thing It Was. Granta. Процитовано 20 травня 2020.
  9. ↑ Pitlor, Heidi and Gay, Roxane (editors), The Best American Short Stories 2018 Houghton Mifflin, New York, 2018.
  10. ↑ The Collected Schizophrenias: Essays by Esmé Weijun Wang. Publishers Weekly. 15 жовтня 2018. Процитовано 9 грудня 2018.
  11. ↑ Coldiron, Katherine (5 лютого 2019). Fractured Origins in Esmé Weijun Wang's 'The Collected Schizophrenias'. Los Angeles Review of Books. Процитовано 6 лютого 2019.
  12. ↑ Masad, Ilana (6 лютого 2019). 'The Collected Schizophrenias' Conveys What It's Like To Live With A 'Hidden' Illness. NPR. Процитовано 6 лютого 2019.
  13. ↑ Combe, Rachael (15 лютого 2019). Exploring Her Own Experience of Psychosis. The New York Times. Процитовано 27 лютого 2019.
  14. ↑ Paperback Nonfiction. The New York Times. 24 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  15. ↑ Collected Schizophrenias author Esmé Weijun Wang lands splashy 2-book deal. Entertainment Weekly. Процитовано 25 червня 2021.
  16. ↑ Goode, Laura (11 січня 2019). Esmé Weijun Wang Writes Through the Story. Publishers Weekly. Процитовано 2 серпня 2019.
  17. ↑ Kim, Meeri (2 листопада 2015). This rare illness makes people think they're dead. The Washington Post. Процитовано 7 січня 2019.
  18. ↑ Esmé Weijun Wang '. Whiting Awards. Процитовано 20 травня 2020.
  19. ↑ Esme Weijun Wang Wins Graywolf Nonfiction Prize. Publishers Weekly. Процитовано 6 лютого 2021.
  20. ↑ Granta 139: Best of Young American Novelists 3. Granta Magazine (амер.). Процитовано 9 грудня 2018.
  21. ↑ Esmé Weijun Wang. Whiting Foundation. Процитовано 9 грудня 2018.
  22. ↑ 39th Northern California Book Awards. 39th Northern California Book Awards. Процитовано 12 січня 2020.
  23. ↑ Mental Health Advocacy Services. MHAS. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Есме_Вейджун_Ван&oldid=43315006