Перейти до вмісту

Етьєн Балібар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Етьєн Балібар
фр. Étienne Balibar Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 квітня 1942(1942-04-23)[1][2][3] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Аваллон Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілософ Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфілософія, історія філософії[4] і політична філософія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВища нормальна школа Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіЖорж Канґієм Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[5][4][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПаризький університет, Університет Каліфорнії в Ірвайні і Кінгстонський університет[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокмарксизм[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusЧитати «Капітал»d Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяФранцузька комуністична партія (1981) Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоJean Balibard Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиRenée Balibard Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриSébastien Balibard Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зФрансуаза Балібарd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЖанна Балібар Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Етьєн Балібар (фр. Étienne Balibar, нар. 23 квітня 1942) — французький філософ, професор політичної філософії Університету Париж X — Нантер (а також Каліфорнійського університету в Ірвайні), викладач французької та англійської мов і сучасної літератури.

Творчість

[ред. | ред. код]

У 1960-х роках Балібар, який навчався у Вищій нормальній школі, проявив себе як здібний учень і співробітник філософа Луї Альтюссера. Спільно з іншими студентами Альтюссера (зокрема, Жаком Рансьєром) він брав участь у семінарі, присвяченому «Капіталу» Карла Маркса, і подальшому виданні збірки «Читати Капітал». У виданій в 1976 році книзі «Про диктатуру пролетаріату» Балібар критикував керівництво Французької комуністичної партії за відмову від концепції революційної диктатури пролетаріату, вбачаючи коріння цього відходу в 1936 році, коли Сталін проголосив кінець класової боротьби і «загальнонародну держава» в СРСР. У 1985 році виступив з дослідженням «Спіноза і політика». У 1989 році спільно з Іммануїлом Валлерстайном опублікував збірку «Раса, нація, клас. Двозначні ідентичності». У «Масах, класах та ідеях» Балібар стверджував, що в «Капіталі» історичний матеріалізм Маркса входить в протиріччя з його критичною теорією, особливо у вивченні категорії праці. Відповідно, він робить висновок, що форми революційної суб'єктності не можуть постійно залишатися незмінними (такі форми організації робітничого класу, як політична партія і профспілка, також будуть рано чи пізно вичерпані).

Донька філософа — актриса і співачка Жанна Балібар.

Публікації

[ред. | ред. код]
перекладені українською

Примітки

[ред. | ред. код]