Ешлі Блумфілд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ешлі Блумфілд
Народився1966
Нейпір, Нова Зеландія[1]
Країна Нова Зеландія[2]
Місце проживанняЛовер-Гатт[2]
Діяльністьдержавний службовець, викладач університету
Alma materUniversity of Auckland, Faculty of Medical and Health Sciencesd (1990) і Scots Colleged
ЗакладMinistry of Healthd[3] і Університет Оклендуd[3]
Роки активності1996 — тепер. час
Посадапрофесор[d][4]
Нагороди
Knight Companion of the New Zealand Order of Merit‎
IMDbID 11660373

Сер Ешлі Робін Блумфілд (англ. Ashley Robin Bloomfield, березень 1966, Нейпір) — новозеландський лікар та державний службовець. Він обіймав посаду виконавчого директора міністерства охорони здоров'я та генерального директора служби охорони здоров'я країни з 2018 по 2022 рік. Він був фахівцем із громадської охорони здоров'я, який підтримував зв'язок із засобами масової інформації під час епідемії COVID-19 у Новій Зеландії від імені уряду з першої прес-конференції 27 січня 2020 року.

Ранні роки життя і родина

[ред. | ред. код]

Ешлі Блумфілд народився в Нейпірі[5] в березні 1966 року[6], та був одним із трьох дітей Аллана Олафа Блумфілда та Мірейн Еліс Блумфілд (уроджена Осборн).[7][8][9] Його мати була шкільною вчителькою, а його батько був підполковником у Королівському новозеландському піхотному полку (територіальні сили) і менеджером у «Mitsubishi Motors» у Поріруа, і був відзначений Орденом Британської імперії в новорічних відзнаках 1974 року.[7][8][10] Ешлі Блумфілд виріс у передмісті Веллінгтона Тава, і здобув освіту в Шотландському коледжі, де він був головним префектом[7], дуксом, грав у регбі 1-го з 15[11], і був членом акторського складу коледжу в постановці «Оклахома!».[12]

Блумфілд отримав ступінь бакалавра медицини і бакалавра хірургії в Університеті Окленда в 1990 році.[7][13] Приблизно в той же час він одружився зі своєю дружиною Ліббі, також лікарем, і у пари народилося троє дітей.[7]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Блумфілд кілька років займався клінічною роботою, та з 1996 року[14] спеціалізувався на медицині громадського здоров'я[15], зосереджуючись на неінфекційних захворюваннях.[16][17] У 1997 році він закінчив Університет Окленда зі ступенем магістра громадського здоров'я з відзнакою.[18]

З 2004 по 2006 рік Блумфілд був виконувачем обов'язків директора відділу громадської охорони здоров'я міністерства охорони здоров'я.[19][20] З 2006 по 2010 рік він був головним радником міністерства з громадської охорони здоров'я.[14]

З кінця 2010 до кінця 2011 року, працюючи у Всесвітній організації охорони здоров'я в Женеві, Блумфілд займався профілактикою та контролем неінфекційних захворювань із глобальним фокусом.[16] З 2012 по 2015 рік він обіймав керівні посади в низці районних рад охорони здоров'я. З 2015 по 2018 рік Блумфілд був виконавчим директором Окружної ради охорони здоров'я Гатт-Веллі.[21] У першій половині 2018 року Блумфілд був відряджений до ради охорони здоров'я округу Кепітал-енд-Кост, де він був тимчасовим виконавчим директором. 11 червня 2018 року він став виконавчим директором міністерства охорони здоров'я країни та генеральним директором служби охорони здоров'я країни.[13][7][16] Після того, як він обійняв посаду виконавчого директора міністерства, він відвідав програму лідерства в «Saïd Business School» при Оксфордському університеті.

Колеги описують Блумфілда як «розваженого, методичного, спокійного та розсудливого».[14] Колишня журналістка Тесс Нікол, яка писала для американського онлайн-журналу «Slate», описала його як «сучасну одержимість Нової Зеландії, неймовірного серцеїда, м'якого героя охорони здоров'я».[22] Колишній прем'єр-міністр Джеффрі Палмер зауважив про Блумфілда: «Пройшло багато часу з тих пір, як державний службовець став настільки відомим».[23] Можливо, частково завдяки відносній ефективності заходів щодо COVID-19, вжитих урядом Нової Зеландії, виник культ Блумфілда.[24] На честь Блумфілда були створені сторінки та товари у Facebook, і принаймні одна людина витатуювала його зображення на своєму тілі.[25][26][27] Коли Блумфілд грав за запрошену команду «Сентуріонс» у матчі з регбі проти парламентської команди 2020 року, діти взяли на гру плакати, щоб підтримати його. Блумфілд обрав для матчу прізвисько «Елімінатор», в якому відкрив рахунок з першої спроби.[28][29][30]

У листопаді 2020 року Блумфілд був названий одним із найкраще одягнених чоловіків у списку найкраще одягнених Девіда Гартнелла.[31]

У серпні 2021 року Блумфілд вибачився перед спеціальним комітетом парламенту Нової Зеландії з питань охорони здоров'я за те, що надав їм невірну інформацію про працівника Організації Об'єднаних Націй з Фіджі, який пізніше дав позитивний результат на COVID-19.[32]

На початку квітня 2022 року комісар з питань державної служби Пітер Г'юз оголосив, що Блумфілд залишить посаду генерального директора служби охорони здоров'я 29 липня 2022 року.[33]

Наприкінці липня 2022 року Блумфілд наказав 14 територіальним органам влади, включаючи раду Окленда, окружну раду Гастінгса, окружну раду Нью-Плімута, окружну раду Роторуа-Лейкс, міську раду Тауранга, окружну раду Вайтакі, Крайньопівнічну окружну раду та окружну раду Вангареї, додати фтор до їх систем водопостачання. Ці місцеві органи влади мають від 6 місяців до 3 років, залежно від обставин, щоб забезпечити фторування своєї води. Він заявив, що цей захід збільшить кількість населення Нової Зеландії, яке отримує фторування води, з 51 % до 60 %.[34]

Блумфілд ставе першим професором нового Інституту впливу публічної політики на факультеті медицини та наук про здоров'я Університету Окленда.[35]

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Під час новорічного нагородження 2023 року Блумфілду було надано звання лицаря-компаньйона Новозеландського ордена за заслуги за заслуги в галузі охорони здоров'я.[36]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.nzherald.co.nz/nz/news/article.cfm?c_id=1&objectid=12333498
  2. ↑ а б https://dpmc.govt.nz/publications/new-year-honours-list-2023
  3. ↑ а б https://www.stuff.co.nz/national/health/300769060/ashley-bloomfield-appointed-university-of-auckland-professor
  4. ↑ https://profiles.auckland.ac.nz/search
  5. ↑ Hyde, Sahiban (20 травня 2020). Covid 19 coronavirus: Ashley Bloomfield stuns boy, 6, with handwritten response to letter. Hawke's Bay Today. Процитовано 20 травня 2020. (англ.)
  6. ↑ Dr Ashley Bloomfield asked burning questions in final AM interview, reveals star sign. Newshub. 28 липня 2022. (англ.)
  7. ↑ а б в г д е Fisher, David (11 квітня 2020). Ashley Bloomfield's rise to the top – the inside story. The New Zealand Herald. Процитовано 12 квітня 2020. (англ.)
  8. ↑ а б Allan Bloomfield death notice. The New Zealand Herald. 15 лютого 2017. Процитовано 12 квітня 2020. (англ.)
  9. ↑ Bloomfield–Osborne. Hawke's Bay Photo News. Т. 3, № 5. квітень 1961. с. 15. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
  10. ↑ The London Gazette (англ.)
  11. ↑ Covid-19 coronavirus: Inside Dr Ashley Bloomfield's work and family bubble. The New Zealand Herald. 7 травня 2020. Процитовано 7 травня 2020. (англ.)
  12. ↑ Barton, Monika (31 серпня 2020). Hilary Barry shares photo of teen Ashley Bloomfield performing in 1983 school production of Oklahoma!. Newshub. Процитовано 15 листопада 2020. (англ.)
  13. ↑ а б Wai 2575, #A59 (PDF). Waitangi Tribunal, Department of Justice. 7 вересня 2018. Процитовано 25 квітня 2020. (англ.)
  14. ↑ а б в Macdonald, Nikki (7 березня 2020). Coronavirus: Ashley Bloomfield is the face of NZ's virus defence. Stuff. Процитовано 18 березня 2020. (англ.)
  15. ↑ Cometh the hour…. Otago Daily Times. 21 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020. (англ.)
  16. ↑ а б в Introducing Ashley Bloomfield. Ministry of Health. 13 червня 2018. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 18 березня 2020. (англ.)
  17. ↑ Thomas, Rachel (28 березня 2020). The face of the Covid-19 response: Who is Ashley Bloomfield?. The Spinoff. Процитовано 28 березня 2020. (англ.)
  18. ↑ Graduation search results. University of Auckland. Процитовано 21 серпня 2020. (англ.)
  19. ↑ Kiriona, Renee (28 квітня 2004). Check for Sars symptoms, doctors told. The New Zealand Herald. Процитовано 18 березня 2020. (англ.)
  20. ↑ Errol, Kiong; Johnston, Martin (18 січня 2006). Bird flu campaign to target 1.4m households. The New Zealand Herald. Процитовано 18 березня 2020. (англ.)
  21. ↑ Dr Ashley Bloomfield: Director-General of Health and Chief Executive. Ministry of Health Manatū Hauoa. New Zealand Government. 25 листопада 2019. Процитовано 18 березня 2020. (англ.)
  22. ↑ Nichol, Tess (6 квітня 2020). The extremely competent, somewhat boring civil servant who has New Zealanders' hearts aflutter. Slate. Процитовано 7 квітня 2020. (англ.)
  23. ↑ Palmer, Geoffrey (10 травня 2020). Geoffrey Palmer: Hallelujah! New Zealand government works. The Spinoff. Процитовано 11 травня 2020. (англ.)
  24. ↑ The Ashley Bloomfield Show. Newsroom (англ.). 1 квітня 2020. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  25. ↑ Covid 19 coronavirus: Dr Ashley Bloomfield taking holiday after 'relentless' six months. The New Zealand Herald (англ.). 1 липня 2020. ISSN 1170-0777. Процитовано 13 серпня 2020.
  26. ↑ Ward, Tara (22 травня 2020). All the weird and wonderful creative tributes to Dr Ashley Bloomfield. The Spinoff. Процитовано 13 серпня 2020. (англ.)
  27. ↑ Molyneux, Vita (5 серпня 2020). Morrinsville woman gets portrait of Ashley Bloomfield tattooed on her leg. Newshub (англ.). Процитовано 13 серпня 2020.
  28. ↑ Chumko, Andre (25 липня 2020). Dr Ashley Bloomfield helps his Centurions XV team win the parliamentary rugby match. Stuff (англ.). Процитовано 14 серпня 2020.
  29. ↑ Porter, Joe (24 липня 2020). Dr Bloomfield the 'Eliminator' to star alongside ex All Blacks. Radio New Zealand (англ.). Процитовано 14 серпня 2020.
  30. ↑ Bloomfa! Dr Ashley Bloomfield scores try in annual parliamentary rugby match. The New Zealand Herald (англ.). 25 липня 2020. ISSN 1170-0777. Процитовано 14 серпня 2020.
  31. ↑ The best dressed Kiwis list is out, who makes the cut?. Stuff. 22 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2020. (англ.)
  32. ↑ Covid 19 coronavirus: Ashley Bloomfield apologises to MPs for giving wrong information on infected UN staffer. The New Zealand Herald. Radio New Zealand. 7 серпня 2021. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021. (англ.)
  33. ↑ Director-General of Health Ashley Bloomfield to step down from role. Radio New Zealand. 6 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022. (англ.)
  34. ↑ Harris, Sophie (27 липня 2022). Dr Ashley Bloomfield orders 14 councils' water supplies to be fluoridated. Stuff. Архів оригіналу за 30 липня 2022. Процитовано 1 серпня 2022. (англ.)
  35. ↑ Clark-Dow, Emma (19 грудня 2022). Ashley Bloomfield appointed University of Auckland professor. Stuff (англ.). Процитовано 19 грудня 2022.
  36. ↑ New Year honours list 2023. Department of the Prime Minister and Cabinet. 31 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ешлі_Блумфілд&oldid=43064165