Перейти до вмісту

Жанна д'Арк (фільм, 1999)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жанна д'Арк
фр. Jeanne d'Arc Редагувати інформацію у Вікіданих
Французький постер до фільму
Жанрдрама, військовий, біографія, історія
РежисерЛюк Бессон
ПродюсериЛюк Бессон
Марк Дженні
Патріс Леду
СценаристиЕндрю Біркін
Люк Бессон
У головних
ролях
Дастін Гоффман
Фей Данавей
Міла Йовович
Джон Малкович
Венсан Кассель
Паскаль Греггорі
Чеки Каріо
Девід Бегг
Крістіан Бергнер
Ендрю Біркін
ОператорТьєррі Арбоґаст
КомпозиторЕрік Серра
ХудожникHugues Tissandierd Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяGaumont
Дистриб'юторColumbia Pictures і Netflix Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість160 хв.
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаФранція Франція
Рік1999
Кошторис85 млн. $
Касові збори66 976 317 $[1] і 14 276 317 $[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0151137 Редагувати інформацію у Вікіданих
joan-of-arc.com Редагувати інформацію у Вікіданих

«Посла́нниця: істо́рія Жа́нни д'Арк» (англ. The Messenger: The Story of Joan of Arc — оригінальна назва; фр. Jeanne d'Arc — у французькому прокаті) — історико-біографічна драма Люка Бессона 1999 року про життя національної героїні Франції Жанни д'Арк з Мілою Йовович у головній ролі.

Сюжет

[ред. | ред. код]

XV століття, Франція, йде Столітня війна. Країну врятує лише диво і воно є у вигляді 19-річної дівчини Жанни (Міла Йовович) з Домреми.

Побожна дівчина Жанна гуляє в лісі і бачить видіння; повернувшись, вона застає поселення у вогні. Загарбники вбивають, а потім ґвалтують її старшу сестру. На сповіді Жанна говорить священикові, що хоче пробачити їх, але не може. Вона їде в Шинон до дофіна у Карлові (Джон Малкович), просити армію. Юна діва отримує загін воїнів і завдає кілька поразок англійцям. Чотири дні кровопролитних битв — і облога Орлеана знята. Ім'я Жанни д'Арк у всіх на вустах, простий люд звеличує її, а солдати вірять в неї і готові на нові подвиги за країну і віри. Завдяки Жанні коронують Карла VII, але, отримавши своє, він, під впливом тещі і наближених, відхрещується від неї. Під час вилазки з фортеці перед нею зрадницьки закривають ворота і Жанна потрапляє в полон.

Показується внутрішня боротьба Жанни. У полоні її відвідує образ у чорному, який своїми аргументами розбиває її переконання. Голоси залишають полонянку. Герцог Бургундський продає її англійцям. Відбувається церковний «суд», результат якого відомий. Літній священик (Джон Босуелл) бажає перешкодити несправедливості і збирається їхати в Рим до папи Євгена, але англійці заарештовують його. Єпископ Кошон задається питанням — може бути, що Жанна каже правду. Він прилюдно зачитує їй вирок вчених мужів з Парижа, що визнали її винною в єресі і змушує підписати зречення від своїх переконань, обіцяючи за це покаяння її гріхів. Заплутавшись, вона погоджується. Людина в чорному заявляє, що вона тим самим зреклася Господа, Жанна намагається вирвати документ у єпископа, але той пішов. Англійці вночі відбирають у неї одяг і залишають тільки чоловічий одяг і показують її в цьому вигляді Кошону. Той робить висновок, що Жанна знову «впала в єресь», і вмиває руки. У фіналі Жанна погоджується з людиною в чорному і просить її сповідувати. Англійці спалюють Жанну Дарк на площі.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]
  • Режисер — Люк Бессон
  • Сценаристи — Ендрю Біркін,Люк Бессон
  • Виконавчі продюсери — Марк Дженні, Олдріч Мак
  • Продюсер — Патріс Леду
  • Оператор — Тьєррі Арбоґаст
  • Звукооператор — Франсуа Грулю, Вінсент Туллі, Бруно Тарр'єр
  • Художник — Південь Тіссандьє
  • Композитор — Ерік Серра
  • Монтаж — Сільві Ландрі
  • Костюми — Катрін Летер'є

Факти про фільм

[ред. | ред. код]
  • Це останній фільм, в якому знявся Джозеф О'Конор.
  • Кетрін Бігелоу відмовилася від участі у фільмі, коли Люк Бессон наполіг, щоб Міла Йовович, його дружина на той момент, зіграла головну роль.
  • У записі саундтреку до фільму (пісня «My Heart Calling») брала участь ізраїльська співачка Noa.
  • Епізод фільму, в якому Жанна, намагаючись вилізти на стіну, отримала постріл впритул, — не вигадка режисера, а взятий із хронік.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Box Office Mojo — 1999.