Перейти до вмісту

Жан-Батист Реньо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жан-Батист Реньйо
фр. Jean-Baptiste Regnault
Автопортрет, 1793–1794 р.
При народженніJean-Baptiste Regnault
Народження9 жовтня 1754(1754-10-09)
Париж
Смерть12 листопада 1829(1829-11-12) (75 років)
 Париж
ПохованняПер-Лашез[1] і Grave of Regnaultd
НаціональністьФранція Франція
КраїнаФранція
Жанрісторичий живопис, міфологічний жанр, портрет
НавчанняНаціональна вища школа красних мистецтв
Діяльністьхудожник
Напрямокпізнє бароко, революційний класицизм, ампір
Роки творчості1774nbsp;— 1814
ВпливАнтуан Ватто, Франсуа Буше
ВчительJean Bardind, Nicolas Bernard Lépiciéd і Joseph-Marie Viend
Відомі учніThéodore Caruelle d'Alignyd, Луї Ерсан, Генрієтта Лорім'є, Jean-Michel Mercierd, Joseph Albrierd, Adélaïde Binartd, Louis Laffitted, Constance Marie Charpentierd, Rosalie Carond, Alexandrine Delavald, Michel Delaported, Édouard Liénardd, Alexandre-Romain Honnetd, Henri Auguste César Serrurd, Pauline Auzoud, Adèle Romanyd, Louis-Yves Queverdod і Firmin-Hippolyte Beaunierd
ПрацівникНаціональна вища школа красних мистецтв
ЧленАкадемія надписів та красного письменства і Академія красних мистецтв Франції
Твориісторичий живопис, міфологічний жанр, портрет
У шлюбі зSophie Regnaultd
Діти (3[2])Antoine-Louis Regnaultd
Роботи в колекціїМіннеаполіський інститут мистецтва, Національна галерея Вікторії, Національний музей Швеції, Штедель, Національні галереї Шотландіїd, Museum of the History of Franced, Napoleon Museumd, Музей Кунстпаласт, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Музей августинців, Художня галерея Єльського університету, Calvet Museumd, Детройтський інститут мистецтв, Brest’s Museum of Fine Artsd, Гамбурзька картинна галерея, Музей Ханенків, Музей образотворчих мистецтв (Марсель), Cantor Arts Center at Stanford Universityd, Smart Museum of Artd, музей Пікардіїd, Руанський музей образотворчого мистецтва, Musée d'Art Roger-Quilliotd, Версальський палац, Музей Фабра, Musée des Beaux-Arts de Valenciennesd, Musée des Beaux-Arts d'Angersd і Мальмезон
Нагороди
CMNS: Жан-Батист Реньо у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Реньйо.

Жан-Бати́ст Реньйо́ (фр. Jean-Baptiste Regnault, 9 жовтня, 1754, Париж — 12 листопада, 1829, Париж) — французький художник та викладач. Барон з часів наполеонівської імперії. Робив портрети, історичні і міфологічні картини.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Парижі. Батько вивіз десятирічного сина в Америку, де того влаштували юнгою на торговельний вітрильник. На морі перебував в 1765—1769 рр.

Освіта і перебування в Італії

[ред. | ред. код]

Художню освіту опановував в майстернях художників Н. Б. Лепісьє та Жана Бардена (1732—1809). З останнім відвідав Італію, перебував в Римі в 1770—1775 рр. 1775 року брав участь в змаганні за римську премію, але його картина «Есфір і Аман перед царем Артаксексом» отримала другу премію. Першу премію виборов на другий рік з картиною «Філософ Діоген і Александр Македонський» і вдруге відбув у Рим.

Повернення в Париж

[ред. | ред. код]

1782 року повернувся в Париж і виставив в Салоні картину «Персей рятує Андромеду», за яку був зарахований до Королівської академії. 1783 року став академіком. Для каплиці в палаці Фонтенбло написав релігійний образ «Оплакування Христа».

У роки революції 1789—1793 рр

[ред. | ред. код]

З початком революції в Парижі не емігрував з країни. Змагався з майстернею уславленого художника Жака-Луї Давіда, але програв як в техніці, так і в ідеологічному навантаженні власних картин. Діяльно підтримував революційний уряд.

До цього періоду належать картини "Свобода або Смерть "(Геній Франції між Свободою або смертю) та «Богиня мудрості Мінерва карбує для історії права громадянина». Художник не виробив власної манери для втілення революційної тематики, а використав через обмеженість власного обдарування стилістику академізму та пізнього бароко.

У роки наполеонівських авантюр

[ред. | ред. код]

У роки директорії і наполеонівської імперії перейшов на позиції підтримки уряду Наполеона І Бонапарта. Створив декілька портретів нової військової еліти та родичів Наполеона в нав'язаній культурі Франції стилістиці апмір. Отримав титул барона. Робив гравюри. Працював викладачем. Серед учнів новоспеченого барона — Олександр Менжо, Тома Анрі, Луї Ерсан, Франсуа Бушо, Поль Ландон, Анрі Греведон, Огюст Кудер. Здібностями та художньою манерою вирізнявся лише П'єр Нарсіс Герен (1774—1833).

Помер у Парижі.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
Файл:Ж-Б. Реньйо Мінерва карбує права громадянина для історії 1790.jpg
«Богиня мудрості Мінерва карбує для історії права громадянина», 1790 рік.
  • «Філософ Діоген і Олександр Македонський»
  • «Есфір і Аман перед царем Артаксексом»
  • «Орест і іфігенія в Тавриді»
  • «Пігмаліон і Галатея»
  • «Венера і Вулкан»
  • «Венера і Марс»
  • «Хрещення Христа в Йордані»
  • «Персей рятує Андромеду»
  • «Повернення Андромеди»
  • «Весілля Персея і Андромеди»
  • «Пртрет Елени Віольє»
  • «Кентавр Хірон виховує Ахілла вояком»
  • «Автопортрет»
  • «Сократ знайшов учня Алківіада у повій»
  • «Суд Париса»
  • «Ігри грації»
  • «Геній Франції між Свободою і Смертю»
  • «Богиня мудрості Мінерва карбує для історії права громадянина»
  • «Смерть генеала Дезе в баталії при Маренго»
  • «Смерть цариці Клеопатри»
  • «Портрет сина в військовому строї»
  • «Гортензія де Богарне»
  • «Жан-П'єр де Монталів'є»
  • «Весілля Жерома Бонапарта і Катаріни Вюртемберзької»

Галерея вибраних творів

[ред. | ред. код]
"Жан-П'єр де Монталів'є "
  • «Філософ Діоген і Александр Македонський», (1776)
    «Філософ Діоген і Александр Македонський», (1776)
  • «Філософ Сократ знайшов учня Алківіада у повій» (1785), приватна збірка
    «Філософ Сократ знайшов учня Алківіада у повій» (1785), приватна збірка
  • «Кентавр Хірон виховує Ахілла вояком» (1782)
    «Кентавр Хірон виховує Ахілла вояком» (1782)
  • «Смерть Клеопатри», (1797), Музей Кунстпалац, Дюссельдорф
    «Смерть Клеопатри», (1797), Музей Кунстпалац, Дюссельдорф
  • «Смерть генерала Дезе в битві при Маренго» (1800), палац Версаль
    «Смерть генерала Дезе в битві при Маренго» (1800), палац Версаль
  • «Три Грації» (1797—1798), Лувр, Париж
    «Три Грації» (1797—1798), Лувр, Париж
  • «Свобода або Смерть» (1795), Німеччина, Гамбург, Кунсхалле)
    «Свобода або Смерть» (1795), Німеччина, Гамбург, Кунсхалле)
  • «Сенат Франції приймає прапори колишніх полків, відібраних у Німеччини» (1811), палац Версаль
    «Сенат Франції приймає прапори колишніх полків, відібраних у Німеччини» (1811), палац Версаль
  • «Гортензія де Богарне». Національний музей замок Мальмезон.
    «Гортензія де Богарне». Національний музей замок Мальмезон.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Герман Михаил Юрьевич, «Давид», серия «Жизнь замечательных людей» М, «Молодая гвардия», 1964 (рос)
  • Под ред. Кузьминой М. Т. «История зарубежного искусства», Москва, «Искусство», 1971, с. 267—269
  • Гос. Эрмитаж. «Западноевропейкая живопись». Каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976, с. 288
  • «Всеобщая история искусств», т 4, Москва, «Искусство», 1963, с. 295—300
  • Томас Карлейль, «Французская революція. История», Москва, «Мысль». 1991
  • ж «Курьер ЮНЕСКО», февраль, 1990
  • ж «Художник», апрель. 1990, (Е. Никифоров, статья «Жак-Луи Давид», серия «Мастера национальных школ», с. 36-49
  • «Документы истории Великой французской революции». Учебное пособие для студентов вузов: В 2 т. — М., 1990.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Jean-Baptiste Regnault

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 293.
  2. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Жан-Батист_Реньо