Перейти до вмісту

Життя за життям

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Життя за життям»
Обкладинка видання українського мовою видавництва «Наш Формат»
АвторКейт Аткінсон
Назва мовою оригіналуLife After Life
КраїнаВелика Британія Велика Британія
МоваАнглийская
СеріяСім'я Тоддів (англ. Todd Family)
ЖанрАльтернативна історія (фантастика)
Роман
ВидавництвоLittle, Brown and Company США США
Видано2.04.2013
Тип носіяТверда, матова
Сторінок504
ISBNУкраїна 978-617-7279-69-2
Наступний твірРуїни бога
Видання українською
Видано українською2018
Перекладач(і)Ярослава Стріха
ВидавництвоНаш Формат Україна

«Життя за життям» (англ. Life After Life) — дебютний фантастичний роман Кейт Аткінсон з серії «Todd Family», вперше опублікований видавництвом «Little, Brown and Company»[1] 2 квітня 2013 р. Українською перекладений та опублікований у 2018 році видавництвом «Наш формат» (перекладачка – Ярослава Стріха).

Огляд книги

[ред. | ред. код]

Жанр визначають як «альтернативну історичну психологічну прозу». Роман має незвичну структуру, яка багаторазово повторює час, щоб описати альтернативні можливі життя головної персонажки – Урсули Тодд.

Дія починається, що у листопаді 1930 року у кав’ярню Мюнхена входить дівчина, ховаючи в сумці старий та важкий службовий револьвер свого батька. Й вбиває з нього майбутнього фюрера. Або ні?

Незабаром сюжет повертається до народження Урсули в 1910 році в будинку сім'ї Тоддів. Її пуповина загорнута навколо шиї. Сімейний лікар, доктор Фелловз, не може бути присутнім через сильний снігопад, і Урсула помирає, коли ніхто не може знайти відповідну пару ножиць, щоб звільнити її. Але Урсула має ще один шанс, а історія їде іншим шляхом: на цей раз доктор Фелловз знаходиться поруч, він розв’язує пуповину і все закінчується добре.

Це приклад сюжетної лінії роману – є багато смертей або ситуацій, де смерть неминуча, але надається ще одне життя і історія йде своєю чергою. У пізніших ітераціях свого життя Урсула знову вмирає, як дитина – потонувши у морі, або врятується від цього і вмирає, впавши з даху, коли намагається втримати падаючу ляльку. Є ще декілька послідовностей, коли вона стає жертвою іспанської епідемії грипу 1918 року, яка повторюється знову і знову, хоча Урсула вже має передбачення про це, і лише її четверта спроба запобігти зараженню грипом вдається.

Кожне з життів Урсули перенасичене нещасливими ситуаціями, вона постраждала від зґвалтування, вагітності та незаконного аборту, і, нарешті, потрапляє в пастку у вкрай репресивний шлюб і її вбиває чоловік при спробі втечі. У подальшому житті вона запобігає цьому передчасною агресією для майбутнього кривдника. Між тим, вона також використовує свою напівм'яку пам'ять про попередні життя, щоб запобігти зґвалтуванню та вбивству розбещувачем дівчини-сусідки Ненсі, яка буде мати важливу роль у подальшому житті Урсули, створивши глибокі любовні стосунки з її братом Тедді, та стане головною героїнею у продовженні «Руїни бога».

Що залишається незрозумілим, оскільки кожна з часових послідовностей закінчується "темрявою" та смертю Урсули, – чи насправді всі ці життя дійсно відбувалися в об'єктивному світі, чи були лише суб'єктивно пережиті нею. Зокрема, чи її вбивство Адольфа Гітлера у 1930 році фактично призвело до зміни тимчасової шкали, коли нацисти не прийшли до влади в Німеччині. Або, можливо, отримали владу з іншим лідером, а Друга світова війна мала інший результат. Хоча в її втіленні 1967 року Урсула розмірковує з племінником про це: «можливо, була», книга уникає дати чітку відповідь.

Відгуки та критика

[ред. | ред. код]
  • «The Guardian» дав книзі позитивний відгук, визнаючи, що вона змогла передати як історичну зміну соціальних обставин Великої Британії ХХ століття, так конкретні подробиці щоденного життя героя, на додаток до задоволень, запропонованих форматом оповідання[2].
  • «Daily Telegraph» також відзначив це, назвавши роман найкращою книгою Кейт Аткінсон[3].
  • «The Independent» виявив, що центральна персонажка симпатична читачам, та стверджував, що основним повідомленням книги є те, що Друга світова війна була запобіжна, і її не можна було допустити[4].
  • За версією Time книгу було внесено до списку 10 найкращих художніх творів десятиліття, де її було названо «визначальним описом Лондона воєнного часу, оскільки Урсула переживає руйнування Бліцу з різних точок зору, підкреслюючи безглуздість бомбардувань. Історія її численні життя водночас зворушливі й безтурботні, наповнені комічними сторонами та викликаючими словами про багато радощів і прикрощів життя».[5]
  • Entertainment Weekly поставив роман на друге місце, а Девід Кенфілд стверджував, що «Життя після життя» «безперешкодно виконує ідіосинкразичну передумову [...] і містить, здавалося б, нескінченну здатність дивувати», але що він «витримає випробування часом для своїх проміжних моментів — його портретів воєнного часу, його проблисків у маленькі домашні світи, його розуміння життя однієї жінки як наповненого безмежні можливості».[6]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Роман отримав премію «Costa Book Awards» за 2013 рік[7][8], у тому ж році його було номіновано на премію «Women's Prize for Fiction»[9].
  • Британський «Waterstones» відзначив роман премією «Книга року» (Waterstones Book of the Year – 2013).
  • Книга отримала британську літературну нагороду «Walter Scott Prize» – 2014 р[10].
  • Роман було обрано однією з 10 найкращих книжок 2013 р. за версією «New York Times Book Review»[11].
  • Премія «ALA Notable lists» (Американська бібліотечна асоціація) – 2014 р.
  • Нагорода «The Tournament of Books» від онлайн-видання «The Morning News» (Zombie Selection and Finalist) – 2014 р.
  • Премія «Goodreads Choice Awards» за відгуками читачів у номінації «історична фантастика» (Historical Fiction) – 2013 р.
  • Нагорода «Andrew Carnegie Medals for Excellence in Fiction and Nonfiction» – 2014 р.
  • Щорічна премія «The South Bank Show» (Annual Award for Literature) – 2014 р.

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Life After Life by Kate Atkinson – Hachette Book Group. https://www.littlebrown.com/ (анг.) . Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 13 вересня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |5= (довідка)
  2. ↑ Clark, Alex (6 березня 2013). Life After Life by Kate Atkinson (review). The Guardian. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 27 листопада 2013.
  3. ↑ Brown, Helen (22 квітня 2013). Life After Life by Kate Atkinson (review). The Daily Telegraph (UK). Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 27 листопада 2013.
  4. ↑ Hore, Rachel (9 березня 2013). Life After Life, By Kate Atkinson (review). The Independent (UK). Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 27 листопада 2013.
  5. ↑ The 10 Best Fiction Books of the 2010s. Time (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 23 травня 2022.
  6. ↑ November 25, EW Staff; EST, 2019 at 12:00 PM. Here are EW's top 10 fiction books of the decade. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 23 травня 2022.
  7. ↑ BBC News - Former winners recapture Costa prize. Bbc.co.uk. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 6 січня 2014.
  8. ↑ Mark Brown (26 листопада 2013). Costa book awards 2013: late author on all-female fiction shortlist. The Guardian. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 27 листопада 2013.
  9. ↑ The winner of the Women's Prize for Fiction 2013 is A M Homes for May We Be Forgiven. Booktrust. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 6 June 2013.
  10. ↑ Walter Scott Prize Shortlist 2014. Walter Scott Prize. 4 квітня 2014. Архів оригіналу за 15 April 2014. Процитовано 27 травня 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  11. ↑ New York Times (2013). The 10 Best Books of 2013. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 7 грудня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Життя_за_життям