Зарічани
| село Зарічани | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Станишівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040490050045387 
|
| Облікова картка | с. Зарічани |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Населення | 2 216 (2001) |
| Площа | 1,93 км² |
| Густота населення | 1148,19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12440 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°13′48″ пн. ш. 28°39′00″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
212 м |
| Водойми | р. Тетерів |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Кооперативна, 3, с. Станишівка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12430 |
| Карта | |
  Зарічани | |
 Зарічани | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Заріча́ни (до 1946 року — Псища, Псище) — село в Україні, у Станишівській сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 2 216 осіб (2001).
Знаходиться на правому березі річки Тетерів навпроти центральної частини міста Житомир.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2057 | 92.83 % |
| російська | 157 | 7.09 % |
| болгарська | 1 | 0.04 % |
| польська | 1 | 0.04 % |
| Усього | 2216 | 100 % |
Люди в околицях села жили з часів палеоліту та неоліту. Поруч з селом знаходяться поселення доби палеоліту, неоліту, ряд поселень І тис. до н. е., VIII—IX н. е. та ряд поселень ХІІ-ХІІІ ст.
Вперше згадується 24 грудня 1649 року в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду» як Псисчов. До Другої світової війни — Псище.
Місцевість на правому березі річки Тетерів в районі Зарічан була заселена ще у давні часи. Зарічанська група курганів ранньої залізної доби належить до ранньо-скіфського часу і датується 7 — поч. 6 століття до н. е. Три кургани групи дослідив у 1893 році житомирський археолог Сергій Гамченко.
Кургани знаходились на правому березі річки Гуйва, приблизно у районі бази відпочинку заводу хімволокна.
До нашого часу кургани не збереглися. Власне поселення Зарічани знане як Псище з 17 століття. Через Псище з міста проходив давній Чорний чумацький шлях. Назва поселення, очевидно, походить від давнього промислу його жителів — тут утримувались псарні, у яких вирощували та тренували собак для полювання на бобрів та лісове полювання на феодальному Ловчому путі.
На початку ХІХ століття в Псищах побудована церква Святого Миколая.
Станом на 1906 рік в селищі Псища Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії налічувалось 111 дворів, у яких проживало 639 осіб,[2] на 1913 рік — 645.
У селі було однокласне училище, церква, водяний млин Огріновича та завод Томасевича Василя Гавриловича[3].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933.
При в'їзді до села розташовано невеличке кладовище німецьких воїнів, загиблих у роки війни, з округи Геґевальд (нім. — «Hegewald» — «Заповідний ліс»), оскільки неподалік розміщувалася ставка Генріха Гіммлера.
Сучасна назва Зарічани — з 7 червня 1946 року .
До 19 липня 2016 року — адміністративний центр Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області[4].
- Андрющенко Володимир Кузьмович (1919—1986) — Герой Радянського Союзу, командир 44-го стрілецького полку 42-ї стрілецької дивізії 49-ї армії Другого Білоруського фронту.
- Галицький Олександр Володимирович (* 1955) — російський підприємець.
- Єлисеєв Володимир Якович (1935—2003) — український живописець і графік.
- Сенькін Віталій Андрійович (* 1956) — український майстер народної творчості з живопису, Заслужений майстер народної творчості України.
- ↑ Волинський губернський статистичний комітет (1906). Список населенных мест Волынской губернии (рос.) . Житомир: Волинська губернська типографія.
- ↑ Юго-Западный отдел Российской Экспортной Палаты (1913). Весь Юго-Западный край. Киев. Тарасовская 6.
- ↑ Зарічанська сільська рада Житомирська область, Житомирський район. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.