Перейти до вмісту

Засідка під Веселою Горою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Засідка під Веселою Горою
Війна на сході України
Весела Гора на карті боїв 2014 року
Весела Гора на карті боїв 2014 року
Весела Гора на карті боїв 2014 року
Дата: 5 вересня 2014 року
Місце: Україна с. Весела Гора Луганської області
Результат: перемога сепаратистів
Сторони
Україна Україна ЛНР
Військові формування
Сухопутні війська  Проросійські бойовики
Військові сили
~120 чол.
2 танки
5 БТР 		~100 чол.
1 танк Т-64
3 БТР
2 міномети
Втрати
20-29 загиблих, 3 полонених, 7 зниклих безвісти за даними Ю. Бутусова:
1 танк
1 БТР

Засідка під Веселою Горою та Бій під Цвітними Пісками — диверсія проросійських сил, влаштована 5 вересня 2014 року біля блокпоста села Весела Гора та села Цвітні Піски Луганської області.

Спершу із засідки під Веселою Горою була розбита колона 24 БТрО «Айдар», а в бою двома годинами згодом під Цвітними Пісками українські десантники при прориві втратили ще понад 20 бійців.

Загалом українські сили втратили 40-49 військових загиблими та зниклими безвісти.

Передумови

[ред. | ред. код]

Станом на 5 вересня 2014 року наступ російської регулярної армії деблокував оточений українськими силами Луганськ у боях під Новосвітлівкою і Хрящуватим, Луганським аеропортом і Георгіївкою. Деякі українські підрозділи неорганізовано відступали, самовільно покидаючи зону бойових дій.[вин 1]

3—4 вересня, у рамках підготовки до Мінських переговорів, було повідомлено про намір встановити режим припинення вогню від 5 вересня[2][3][4].

Блокпост в районі Цвітних Пісків контролював єдину трасу Н21 з Металіста на Щастя, і утримувався українськими підрозділами під командуванням офіцера 1-ї танкової бригади Грицькова. З невстановлених причин особовий склад блокпоста полишив його 4 вересня 2014 року.[вин 2]

Решта українських підрозділів у селищі Металіст не були сповіщені про те, що блокпост під Цвітними Пісками більше не контролювався українськими силами. Блокпост у Металісті з 4 вересня оборонявся силами 5-ї аеромобільної десантної роти[6].

Проросійські сили без бою зайняли блокпост вранці 5 вересня, використавши також сповіщення про припинення вогню, і залишили блокпост під українським прапором.

Подія

[ред. | ред. код]

5 вересня 2014 року колона двох груп батальйону «Айдар» у складі 1 вантажівки «ЗИЛ» і 1 легкового автомобіля з особовим складом у 23 чоловіки рухалася дорогою Луганськ-Щастя. Айдарівці були з групи Грізлі (2-га рота) і групи Термінатора («Вікінги»)[7].

Приблизно о 14:30[8] колону «Айдару» зупинили на блокпосту навпроти автобусної зупинки «Весела гора», і, дізнавшись назву батальйону, російські формування відкрили вогонь на ураження. За словами російського нациста Олексія Мільчакова, учасника засідки, шістьох поранених українських бійців стратили на місці[9].

Докладніше: Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України

Прорватися до своїх змогло лише 3 бійців батальйону — Олексій Бегеда, Дмитро Грозовський і боєць, що зміг повернутися до колони 2-го батальйону 80 ОАеМБр, що йшла від Металіста, і сповістити їх про засідку. За іншими даними, вижили Олексій Батура, Дмитро Грозовський і Олександр Сторожук[10][8].

Згідно з рапортом командира 5-ї аеромобільної роти 80 ОАеМБр офіцера Х., приблизно о 15:55 того ж дня командир 1-ї танкової бригади, позивний «Гідра», передав команду зведеному підрозділу Збройних сил у складі 5-ї аеромобільної роти і танкового підрозділу висуватися з Металіста до Щастя. Колона збройних сил мала 5 БТРів і 2 танки, що рухалися у такому порядку: БТР-80 № 123 — дозорний відділ, танк, БТР-80 № 125, 129, 124, 120 і танк у кінці колони. Колона рушила о 16:10—16:15[8][6].

Під'їжджаючи до населеного пункту Цвітні Піски, о 16:30—16:40 підрозділ потрапив у засідку. По колоні вівся вогонь з обох боків зі стрілецької зброї, гранатометів, кулеметів і танком, дорога була замінована керованими протитанковими мінами ТМ-62. У рапорті командира 5-ї роти зазначено, що підрозділ здійснював контрзасадні дії, вів вогонь зі стрілецької зброї, РПГ, кулемета БТР-80 і танковим озброєнням. Спочатку зайняли кругову оборону, відбиваючи натиск противника, надалі проходили засаду в русі на техніці. Сили противника, згідно з рапортом, складали 240—260 осіб[6].

Згідно з висновком Ярослава Тинченка, з рапорту випливає, що про трагедію, яка сталася з айдарівцями, десантники не знали й рухалися повз місця бою відповідно до наказу про передислокацію від командування 1-ї окремої танкової бригади[8].

За інформацією Юрія Бутусова, українські десантники у цьому бою змогли підбити танк і БТР бойовиків, проте втратили 23 особи загиблими і зниклими безвісти[11]. Був втрачений БТР-80 № 129[6] — він на швидкості влетів у лісопосадку і там згорів[12]. Решта колони змогла пройти через засідку і о 17:00 — 17:20 дістатися Щастя[6].

За словами Володимира Кияна (позивний «Тайфун»), учасника того бою, командування у той час наказало 4-й аеромобільній роті 80-ї бригади, що перебувала у Щасті, підірвати міст через Сіверський Донець, і тільки через заперечення бійців роти міст не підірвали, дочекавшись виходу з бою колони 2-го батальйону і її проходу через міст[5].

Втрати

[ред. | ред. код]

Українська сторона втратила 20-29 людини загиблими та зниклими безвісти. Російські найманці фотографувалися на фоні загиблих і допитували важко пораненого Івана Ісика, що помер згодом в лікарні від ран[13][14].

8 вересня в «часі тиші» українській владі вдалося домовитися з бойовиками, наслідком стало повернення 33 тіл загиблих українських вояків[15]. Тіла українських бійців були надзвичайно спотворені, зі слідами знущань і катувань[16]. За уточненими даними за вересень 2017 року, рештки тіл належали 38 бійцям[8].

У попередньому звіті від командира 5-ї аеромобільної роти 80 ОАеМБр зазначалося, що особовий склад роти втратив 5 осіб загиблими та 17 зниклими безвісти (загалом 23 людини)[8].

Вважаються зниклими безвісти:

Вважаються полоненими:

  • капітан Віталій Володимирович Кондрацький
  • солдати Микола Володимирович Гринюк, Олександр Юрійович Клим'юк[6].
п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата смерті Формування Подробиці
1. Атаманчук Андрій Вікторович 5.09.2014
 «Айдар»
2. Білоус Олександр Севаст'янович солдат 5.09.2014
 «Айдар»		 1988 року закінчив Ставропольське вище військово-авіаційне училище льотчиків та штурманів. Військову службу розпочав як льотчик. У подальшому проходив службу в СБУ, проживав у місті Ковель. Підполковник СБУ у відставці. З початком російської збройної агресії проти України добровольцем пішов на фронт. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар»; псевдо «Льотчик». 5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула. Був похований як невідомий під номером № 252 в м. Старобільську Луганської області[17]. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих невідомих Героїв у травні 2015 року. Визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову. Остаточно ідентифікацію завершено у 2019 році. 4 вересня 2019 року побратими бійця з Луцька і волонтери, підняли тіло військовослужбовця з місця поховання у Старобільську та відвезли його на батьківщину для перепоховання[18][19]. 5 вересня похований на кладовищі Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань[20][21]. Залишилися дружина та двоє дітей. Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
3. Богуш Андрій Васильович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
4. Вишневський Олег Анатолійович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
5. Грибков Сергій Миколайович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
6. Коломієць Федір Федорович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
7. Юркевич Андрій Михайлович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
8. Пархоменко Сергій Леонідович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
9. Шалатовський Вадим Володимирович старший солдат 5.09.2014
 «Айдар»
10. Якубовський Назар Олександрович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
11. Кумецький Віктор Володимирович старший сержант 5.09.2014
 «Айдар»
12. Король Юрій Васильович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
13. Скиба Олександр Сергійович старший сержант 5.09.2014
 «Айдар»
14. Рожков Дмитро Анатолійович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
15. Слісенко Михайло Михайлович 7.09.2014
 «Айдар»		 Був взятий у полон 5 вересня, проте після численних тортур помер у полоні.
16. Сльота Володимир Васильович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
17. Стулов Олексій Валерійович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
18. Кондратюк Юрій Володимирович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
19. Гаврилюк Анатолій Петрович Прапорщик 5.09.2014
 80 ОАеМБр
20. Лемещук Іван Михайлович Сержант 5.09.2014
 80 ОАеМБр
21. Сова Іван Васильович Старший солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр
22. Бражнюк Віктор Михайлович Молодший сержант 5.09.2014
 80 ОАеМБр
23. Бродяк Степан Миколайович Молодший сержант 5.09.2014
 80 ОАеМБр
24. Соломчук Володимир Володимирович Старший солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр
25. Редькович Павло Миколайович Старший солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр
26. Степула Руслан Іванович Солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр
27. Воробель Іван Володимирович Старший солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр
28. Корнач Сергій Сергійович Солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр
29. Пилипчук Юрій Юрійович Старший лейтенант 5.09.2014
 80 ОАеМБр
30. Симпович Роман Володимирович Солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр
31. Боднар Сергій Володимирович Солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр
32. Ващук Олексій Олександрович Сержант 5.09.2014
 80 ОАеМБр
33. Федус Микола Миколайович Солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр
34. Ісик Іван Васильович 14.09.2014
 «Айдар»		 Був взятий у полон 5 вересня, зазнав численних тортур на полі бою. Помер у лікарні.
35. Якимчук Владислав Сергійович солдат 5.09.2014
 «Айдар»
36. Турчин Михайло Степанович солдат 5.09.2014
 80 ОАеМБр		 Виявлений похованим як невідомий на Луганщині. 20 лютого 2020 року у Львові попрощалися з тілом, перепохований у рідному селі в Галицькому р-ні на Івано-Франківщині.[22][23]

Вшанування

[ред. | ред. код]

2 жовтня 2014 року у Старобільську відбулася панахида за загиблими бійцями 80-ї аеромобільної бригади. Голова Луганської ОДА Геннадій Москаль попросив на колінах у загиблих пробачення від української влади[24]:

Простіть нас, що з вами сьогодні нема ваших матерів, ваших батьків, ваших дітей, ваших сестер. Простіть нас за те, що державні інституції не змогли закупити реактиви, щоб зробити аналіз ДНК і встановити кожну особу. Це наша провина, і думаю, прийде час, і ті, хто припустився цієї помилки, будуть покарані, і батьки нарешті зможуть забрати своїх синів і поховати у себе на батьківщині.
— Геннадій Москаль, 2 жовтня 2014

Матеріали

[ред. | ред. код]
  • 5 сентября 2014 года — Героическое самопожертвование «Айдара» и 80-й бригады[25]
  • 5 сентября 2014 года — кровавая дата 24-го отдельного штурмового батальона «Айдар». ФОТОрепортаж[26]
  • Подробности засады под Луганском: погибли 33 украинских бойца[27] // liga.net, 11 вересня 2014 р.
  • «5 сентября 2014 года: засада в районе села Цветные Пески»[5] // censor.net, 6 вересня 2016 р.
  • Ярослав Тинченко, 5 вересня під Луганськом[28] // Український тиждень, 7 вересня 2017
  • Ярослав Тинченко, Володимир Сакун: «Таких боїв в Афганістані не було, ми билися практично в повному оточенні й не схибили, і без наказу не відійшли!»[29] // Український тиждень, 17 вересня 2017

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Віктор Муженко:
    "Там теж були факти відходу деяких підрозділів із району Луганська, в тому числі несанкціоновані."[1]
  2. ↑ «5 сентября 2014 года: засада в районе села Цветные Пески»:
    "Блокпост в районе Цветных Песков накануне был оставлен нашими подразделениями, которые находились в этом районе в подчинении командира 1-й танковой бригады Грицькова."[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Віктор Муженко:Росіяни в Іловайську розстріляли і своїх військових разом з нашими. Українська правда. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 13 квітня 2017.
  2. ↑ Завтра Порошенко повідомить про припинення вогню, - ЗМІ. espreso.tv. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 13 квітня 2017.
  3. ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Порошенко: Режим припинення вогню може розпочатися вже 5 вересня | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW.COM | 04.09.2014. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 13 квітня 2017.
  4. ↑ Порошенко і Путін домовилися про режим припинення вогню на сході України. ukr.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 13 квітня 2017.
  5. ↑ а б в Цензор.НЕТ. 5 сентября 2014 года: засада в районе села Цветные Пески. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  6. ↑ а б в г д е Бійці 24-го батальйону територіальної оборони "Айдар" та військовослужбовці 80-ї окремої аеромобільної бригади, які загинули 5.09.2014 : Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
  7. ↑ Батальон "АЙДАР". www.facebook.com (укр.). Процитовано 1 травня 2017.
  8. ↑ а б в г д е 5 вересня під Луганськом. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
  9. ↑ ZLOY6969 (4 грудня 2015), Ублюдок Мильчаков .Айдар помнит о нем.., процитовано 20 жовтня 2016
  10. ↑ Цензор.НЕТ. 5 сентября 2014 года - кровавая дата 24-го отдельного штурмового батальона "Айдар". ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 14 лютого 2017.
  11. ↑ Цензор.НЕТ. 5 СЕНТЯБРЯ 2014 ГОДА - ГЕРОИЧЕСКОЕ САМОПОЖЕРТВОВАНИЕ "АЙДАРА" И 80-Й БРИГАДЫ. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 14 лютого 2017.
  12. ↑ Lost Armour | ID 713 — БТР-80 Цветные Пески. lostarmour.info (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
  13. ↑ Денис Казанский: Не забудем, не простим. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  14. ↑ Цензор.НЕТ. Российские боевики допрашивают тяжелораненого украинского добровольца. 18+. ВИДЕО. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  15. ↑ Бойовики повернули батальйону «Айдар» тіла 40 загиблих у засідці. Архів оригіналу за 9 вересня 2014. Процитовано 21 жовтня 2016.
  16. ↑ Цензор.НЕТ. КАПИТАН ВЛАДИМИР КИЯН (ТАЙФУН): Я ПОТЕРЯЛ СЛИШКОМ МНОГО ДРУЗЕЙ, ПОТОМУ САМОЕ СТРАШНОЕ ЕЩЕ ВПЕРЕДИ - ЭТО ПОЕХАТЬ К НИМ НА МОГИЛЫ. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  17. ↑ Добровольці — це всі, кому Україна дорожча за життя. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
  18. ↑ Ідентифіковано одного з бійців «Айдара», який загинув на Луганщині. (рос.) 04.09.2019, 17:30. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
  19. ↑ Експертиза ДНК встановила особу військового, що загинув 5 років тому на Донбасі. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
  20. ↑ Лучани провели в останню путь Героя України Олександра Білоуса. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
  21. ↑ «Він був справжнім»: Луцьк попрощався із загиблим на Сході Олександром Білоусом. ФОТО. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
  22. ↑ У Львові попрощалися з армійцем Михайлом Турчином, який загинув ще у 2014-му. 5 канал (uk-UK) . Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20 лютого 2020.
  23. ↑ На Прикарпатті перепоховають атовця, який 6 років вважався зниклим безвісти. "Репортер" (укр.). 20 лютого 2020. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20 лютого 2020.
  24. ↑ Москаль став на коліна перед загиблими силовиками. Відео (укр.). Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
  25. ↑ Цензор.НЕТ (6 вересня 2015). 5 сентября 2014 года - героическое самопожертвование "Айдара" и 80-й бригады. Цензор.НЕТ (рос.). Процитовано 25 липня 2023.
  26. ↑ Цензор.НЕТ (6 вересня 2015). 5 сентября 2014 года - кровавая дата 24-го отдельного штурмового батальона "Айдар". ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (рос.). Процитовано 25 липня 2023.
  27. ↑ Подробности засады под Луганском: погибли 33 украинских бойца. ЛІГА.Новости. 11 вересня 2014. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  28. ↑ 5 вересня під Луганськом - Український тиждень (укр.). 7 вересня 2017. Процитовано 25 липня 2023.
  29. ↑ Володимир Сакун: «Таких боїв в Афганістані не було, ми билися практично в повному оточенні й не схибили, і без наказу не відійшли!» - Український тиждень (укр.). 17 вересня 2017. Процитовано 25 липня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Засідка_під_Веселою_Горою&oldid=43623121