Земплін (комітат)
| Земплін | ||
|
| ||
| Герб комітату Земплін | ||
|
| ||
| Заснований (12 ст.) | ||
| Скасований (1920 рік): | ||
| Адміністративний центр (1910): Шаторальяуйхей. | ||
| Населення (1910): 343194 | ||
| Площа (1910): 6282 км² | ||
| Сьогоднішня приналежність: | ||
Зе́мплін, Зе́мплінський коміт́ат (угор. Zemplén, словац. Zemplín, нім. Semplin, лат. Zemplinum, укр. Земплін) — історичний комітат (жупа) у північно-східній частині Угорського королівства, який межував з австрійським коронним краєм Королівство Галичини та Володимирії на півночі, Шарошським комітатом на заході, комітатами Сабольч і Боршод на півдні, Абауй-Торна на південному заході та Ужанським комітатом на сході.
Існував з XI століття до 1920 року, коли північна частина комітату перейшла до складу Чехословацької республіки (тепер Словаччина — див. Земплін).
Після утворення ЗУНР українська етнічна частина комітату повинна була увійти до її складу згідно з «Тимчасовим основним законом» від 13 листопада 1918 року.
Північна частина колишнього комітату збігається з територіями сучасних адміністративних округів Словаччини Гуменне, Вранов-над-Топльоу, Требішов, Михайлівці, Меджилабірці, Снина. Південна частина нині входить до складу Угорщини (медьє Боршод-Абауй-Земплен). Невелика частина колишнього комітату (околиці Чопа) була в червні 1945 приєднана до Закарпатської України.
Площа комітату становила 6269 км² (1910).
Долини річок Бодрог, Горнад, Лаборець, Латориця, Ондава, Тиса, Топля.
Гірський масив Земплінске Врхи.
Починаючи з XI століття, адміністративними центрами комітату були Земплінский Град, Блатни Поток, Сечовце і Шаторальяуйхей.
| Повіти (járás) | |
|---|---|
| Повіт | Повітовий центр |
| Бодроґкєз | Кіраліхелмец |
| Гелзец | Гелзец |
| Гомонна | Гомонна |
| Мезёлаборц | Мезьолаборц |
| Надьміхай | Надьміхай |
| Шарошпатак | Шарошпатак |
| Шаторальяуйхей | Шаторальяуйхей |
| Серенч | Серенч |
| Зінна | Зінна |
| Зтропко | Зтропко |
| Токай | Токай |
| Варанно | Варанно |
| Вільне місто (rendezett tanácsú város) | |
| Шаторальяуйхей | |
Ще в 1830-ті роки на території Земплінського комітату проживало найчисельніше з усіх комітатів Угорського королівства українське населення — близько 100 тисяч осіб[1].
| Чисельність українців по роках | |
|---|---|
| Рік | Відсоток |
| 1720 | 56,1 % |
| 1782 | 41,8 % |
| 1795 | 42,7 % |
| 1810 | 41,8 % |
| 1820-ті | 42,7 % |
| 1840-ві | 36,0 % |
| 1857 | 29,4 % |
| 1900 | 10,6 % |
| 1910 | 11,4 % |
У XVIII столітті в комітаті Земплін русинів-українців було тут ще більше — 1720 році : 56,1 %, 1782 : 41,8 %, а у 1795 : 42,7 %.[4] Після переведення в 1791-1792 рр. початкових шкіл з української мови на угорську почалася шалена мадяризація.
Вже в XIX столітті кількість русинів-українців почала стрімко зменшуватись, у 1810 році: 41,8 %, 1820-ті : 42,7 %, 1840-ві : 36,0 %, а у 1857 : 29,4 %.[5] Як ми бачимо більшу частину Земпліна заселювали русини-українці і тільки в середині XIX століття їх обійшли угорці.
В останній чверті XIX століття вже більша частина Земпліна була заселена словаками (північ) та угорцями (південь), менша, найпівнічніша (горішня), входила до складу української етнографічної території. Як видно з переписів населення Земплінського комітату за 1900, русинів було 34,831 (10,6 %), а в 1910 — 39,033 (11,4 %). Греко-католиків (які, без сумніву, були за походженням русинами-українцями) було, відповідно, 101,053 (30,8 %) та 103.118 (30,0 %). Таку різницю між офіційно визнаною кількістю русинів і греко-католиків можна пояснити потужною асиміляцією — словакизацією й особливо мадяризацією. Незначно зросла з 1900 до 1910 частка православних — з 127 до 189 осіб, що було пов'язано з поширенням москвофільства серед місцевого населення з відповідним наверненням з греко-католицизму на православ'я.
За останнім угорським переписом, населення становило 343.194 осіб (1910).
Населення Земплінського комітату в 1900 нараховувало 327,993 тис. осіб і складалося з таких мовних спільнот[6]:
- Угорці: 174,107 (53,1 %)
- Словаки: 106,114 (32,4 %)
- Русини: 34,831 (10,6 %)
- Німці: 8,072 (2,5 %)
- Румуни: 144 (0,0 %)
- Хорвати: 44 (0,0 %)
- Серби: 1 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 4680 (1,4 %)
За даними перепису 1900 року, населення комітату складалося з таких релігійних громад[7]:
- Католики: 123,967 (37,8 %)
- Греко-католики: 101,053 (30,8 %)
- Кальвіністи: 64,457 (19,7 %)
- Євреї: 31,533 (9,6 %)
- Лютерани: 6,807 (2,1 %)
- Православні: 127 (0,0 %)
- Унітарії: 20 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 29 (0,0 %)
Населення Земплінського комітата в 1910 нараховувало 343,194 тис. осіб і складалося з таких мовних спільнот[6]:
- Угорці: 193,794 (56,5 %)
- Словаки: 92,943 (27,1 %)
- Русини: 39,033 (11,4 %)
- Німці: 9,749 (2,8 %)
- Румуни: 209 (0,0 %)
- Хорвати: 49 (0,0 %)
- Серби: 7 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 7410 (2,2 %)
За даними перепису 1910 року, населення комітату складалося з таких релігійних громад[8]:
- Католики: 132,395 (38,6 %)
- Греко-католики: 103,118 (30,0 %)
- Кальвіністи: 67,557 (19,7 %)
- Євреї: 33,041 (9,6 %)
- Лютерани: 6,822 (2,0 %)
- Православні: 189 (0,1 %)
- Унітарії: 30 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 42 (0,0 %)
- ↑ Кабузан В.М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год[недоступне посилання з червня 2019] - Ин-т рос. истории РАН; М.: Наука, 2006. 279 с.
- ↑ Кабузан В.М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год[недоступне посилання з червня 2019] - Ин-т рос. истории РАН; М.: Наука, 2006. 135 с.,192 с.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 14 квітня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Кабузан В.М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год[недоступне посилання з червня 2019] - Ин-т рос. истории РАН; М.: Наука, 2006. 135 с.
- ↑ Кабузан В.М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год[недоступне посилання з червня 2019] - Ин-т рос. истории РАН; М.: Наука, 2006. 192 с.
- ↑ а б Сайт бібліотеки університету міста Печ. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 14 квітня 2019.
- ↑ KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 26 червня 2012.
- ↑ KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 26 червня 2012.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
 | Угорщина | Абауй-Торна • Арад • Арва • Бараня • Барш • Бач-Бодрог • Бекеш • Берег • Бігар • Боршод • Ваш • Веспрем • Гемер-Кішхонт • Дьєр • Зала • Земплін • Зойом • Комаром • Крашшо-Серень • Ліпто • Мармарош • Мошон • Нітра • Ноград • Пешт-Піліш-Шольт-Кішкун • Пожонь • Сабольч • Сатмар • Спиш • Сіладь • Темеш • Толна • Торонтал • Тренчен • Туроц • Угоча • Унг • Феєр • Гайду • Гевеш • Хонт • Чанад • Чонград • Шарош • Шомодь • Шопрон • Естергом • Яс-Надькун-Солнок |  |
|---|---|---|---|
| Семигород | Алшо-Фехер • Бестерце-Насод • Брашшо • Кіш-Кюкюлле • Колож • Марош-Торда • Надь-Кюкюлле • Себен • Сольнок-Добока • Торда-Араньош • Удвархей • Фогараш • Гаромсек • Гуньяд • Чік | ||
| Хорватія-Славонія | |||
.svg){kind=small}
