Перейти до вмісту

Зозулинці (Чортківський район)

Координати: 48°35′37″ пн. ш. 25°55′18″ сх. д. / 48.59361° пн. ш. 25.92167° сх. д. / 48.59361; 25.92167
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Зозулинці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Заліщицька міська громада
Код КАТОТТГ UA61060170160016388
Облікова картка Зозулинці 
Основні дані
Засноване 1532
Населення 1 141
Територія 17.540 км²
Густота населення 65.05 осіб/км²
Поштовий індекс 48664
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°35′37″ пн. ш. 25°55′18″ сх. д. / 48.59361° пн. ш. 25.92167° сх. д. / 48.59361; 25.92167
Водойми Дністер
Найближча залізнична станція Заліщики
Відстань до
залізничної станції
31 км
Місцева влада
Адреса ради 48600, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Заліщики, вул. С. Бандери, 40
Карта
Зозулинці. Карта розташування: Україна
Зозулинці
Зозулинці
Зозулинці. Карта розташування: Тернопільська область
Зозулинці
Зозулинці
Мапа
Мапа

CMNS: Зозулинці у Вікісховищі

Зозу́линці — село в Україні, у Заліщицькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області.
Розташоване на лівому березі річки Дністер, на півдні району. До 2020 року адміністративний центр Зозулинської сільської ради, якій було підпорядковане село Виноградне.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади.[1]

Населення — 1180 осіб (2003).

Історія

[ред. | ред. код]

Поблизу Зозулинець виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, Гава-Голігради, черняхівської та давньоруської культур. Трипільське поселення поблизу Зозулинців виявлено у 30-х роках ХХ століття. Давньоруське поселення розміщене над Дністром. Під час будівництва школи у 90-х роках було виявлено багато археологічних знахідок, які датуються 25 тисячними, 7 тисячними роками до нашої ери, і зараз знаходяться у відомих музеях Тернопільщини та Києва.[2]

Перша писемна згадка — 1532.[3]

У 1784 році води Дністра принесли в село церкву Успіння Пресвятої Богородиці (вона згоріла 30 травня 1941 року)[4]

Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», кооператива.

Від 10 квітня до серпня 1940 у зв'язку з тим, що тут пролягав кордон, населення села було евакуйоване у північні райони області.

Внаслідок пожежі 30 травня 1941 згоріли 48 господарств, у вересні того ж року село частково підтопили води Дністра.

У квітні 2015 громада храму Успіння Пресвятої Богородиці ухвалила рішення про перехід від УАПЦ до УПЦ Київського Патріархату.[5].

Релігія

[ред. | ред. код]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У селі є ботанічні пам'ятки природи місцевого значення: Стінка «Городок-Костільники», Зозулинська степова ділянка №1 та Зозулинська степова ділянка №2.

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1966), насипано символічну могилу УСС (1992), встановлено пам'ятний хрест на честь незалежності України (1993).

Зберігся хрест, поставлений від чуми (1636).

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ТОВ «Зозулинське».

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. admin. Археологія та стародавня історія Заліщицького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
  3. Сіреджук П. Першовитоки. — К., 1994.
  4. Водні стихії на Тернопільщині - Газета Свобода. svoboda.te.ua. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.
  5. На Тернопільщині до УПЦ Київського Патріархату перейшли три парафії, які належали до Української Автокефальної Православної Церкви. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2015.

Література

[ред. | ред. код]