Щитівці
| село Щитівці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Заліщицька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060170290025154 
|
| Облікова картка | Щитівці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1547 |
| Населення | 444 |
| Територія | 2.820 км² |
| Густота населення | 205.67 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48605 |
| Телефонний код | +380 3554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°39′31″ пн. ш. 25°52′17″ сх. д. / 48.65861° пн. ш. 25.87139° сх. д. |
| Водойми | Серет |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Найближча залізнична станція | Заліщики |
| Відстань до залізничної станції |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48600, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Заліщики, вул. С. Бандери, 40 |
| Карта | |
  Щитівці | |
 Щитівці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Щитівці́ — село в Україні, у Заліщицькій міській громаді, Чортківського району, Тернопільської області. Розташоване на лівому березі річки Серет, на південному сході району. До 2020 підпорядковане Дунівській сільській раді.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади.[1]
Населення — 400 осіб (2022).
До Щитівецької сільської ради свого часу належав х. Хрипилів. Розташоване на лівому березі р. Серет, за 14 км від центру громади і найближчої залізничної станції Заліщики. Географічні координати: 48° 39’ пн. ш. 25° 52’ сх. д. Територія — 2,82 кв. км. Дворів — 166. Населення — 444 особи (2014 р.).
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 580 | 100% |
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, черняхівської і давньоруської культур.
Поблизу Щитівців виявлено археологічні пам'ятки трипільської, черняхівської і давньоруської культур.
Перша писемна згадка — 1547р.
Назва села походить, імовірно, від слова «щит» (оборонне городище, фортеця).
За Австро-Угорщини була двокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі — двомовна. У 1891 р. у селі споруджено костел, зруйнований після німецько-радянської війни. 1902 р. велика земельна власність належала Юрію Борковському.
1918 року в селі створено перший гарнізон УГА. В ОУН — УПА перебували 23 особи. У лютому 1946 поблизу Щитівців загинули 76 вояків УПА. В роки Великої Вітчизняної війни також загинуло і пропало безвісти 25 жителів села. На цьому місці насипано могилу-пам'ятник Борцям за волю України (1993).
До війни був діючий польський костел, побудований графинею Барковською (зруйнований під час війни). Діюча з 1989 р. церква Вознесіння Христового (1776 р., мурована), реставрована 2008—2009 рр. УАПЦ та УГКЦ (почергові відправи), є мурована дзвіниця.
Збереглися пам'ятні хрести на честь скасування панщини. В 1988 році поставлено хрест на честь 1000- ліття Хрещення Русі – України, пам'ятник Т. Г. Шевченку (1991 р., реставрований у 2006 р., скульптор А. Скиба).
Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1902 р.), «Січ» (від 1907 р.), «Сільський господар», «Рідна школа», а також кооператива, крамниця, торговий відділ кредитового товариства «Руський народний дім», три водяних млини. Село одним із перших у повіті дало вояків до Української Галицької Армії. За переписом 1921 р., в селі було 248 дворів із населенням 982 особи, на 1931 р. — 261 двір (1056 осіб).
Від 6 липня 1941 р. до 5 квітня 1944 р. село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни у Червоній армії загинули 15 жителів села, 10 пропали безвісти (1944—1945 рр.). Після повернення радянської влади протягом 1944—1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі ув'язнено понад 20 осіб, виселено у Сибір 9 осіб; загинули стрільці УПА Іван Волощук (1924—1945) та Михайло Загарія (1927—1945). Закатована станична ОУН Ганна Драчук (1928—1945).
Серед національно свідомих жителів села були: Григорій Бачинський, Василь Загарія, отець Іван Коцик (1867—1932), Михайло Молдован, стрільців УСС Андрій та Іван (псевдо «Гайдамака»; 1929 р. н.) Орищуки, Михайло Слободян.
1941 р. організований колгосп, який відновив свою діяльність у 1948 р. Нині землі розпайовані.
До першої річниці Незалежності України встановлено пам'ятний хрест (1992 р.). Марія Гайворонська — мати композитора, поета диригента січових стрільців Михайла Гайворонського жила з родиною сина Романа в Щитівцях похована на сільському цвинтарі.
- церква Вознесіння Господнього (1776, мурована, ПЦУ та УГКЦ);
- капличка;
- фігура Матері Божої;
- збереглися давні кам'яні хрести.
Споруджено пам'ятник Т. Шевченку (1991.; реставрований 2006 р., скульптор А. Скиба), Встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини, на честь 1000-ліття хрещення України-Руси (1988 р.), до першої річниці Незалежності України (1992 р.); насипано могилу Борцям за волю України (1993 р.).
Поблизу села є округлий камінь «Турецький мечет».
Працюють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торгівельний заклад.
- Богдан Аксентійчук (1950—2010) – український науковець, медик, господарник, доктор медичних наук, заслужений лікар України.
- Композитор, музикант Михайло Гайворонський. На цвинтарі збереглася могила Марії Гайворонської — матері Михайла Гайворонського, яка загинула у роки німецько-радянської війни.
-
Панорама села з півдня весною -
Вигляд на село з пагорба -
Церква Святого Михаїла -
Дністер біля Щитівців -
Дністер біля села
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- Мельничук Б., Олійник В. Щитівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 667. — ISBN 978-966-528-279-2.
