Зоря Пшибильського
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | |
| Пряме піднесення | 11г 37х 37,04с |
| Схилення | -46° 42′ 34,9″ |
| Видима величина (V) | 8,02[1] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | F8/G0p (точно не визначено) |
| показник кольору U−B | 0,00 |
| яскравість B | 8,937±0,010[2] |
| показник кольору B−V | 0,757±0,018[2] |
| яскравість V | 8,093±0,008[2] |
| Тип змінності | roAp |
| Дані фотометрії Стрьомґрена | |
| колір b−y | 0,44 |
| індекс m1 | 0,43 |
| індекс c1 | -0,01 |
| індекс Hβ | 2,64[1] |
| Дані фотометрії Гіппаркос | |
| Максимальна яскравість | 8,160[2] |
| Мінімальна яскравість | 8,230[2] |
| Астрометрія | |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: -47,30± 0,60[2] мас/рік |
| Паралакс (π) | 9,1920 ± 0,0343[3] мас |
| Відстань | 355 світлових років 109 парсек |
| Подробиці | |
| Маса | M☉ |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD101065 |
Зоря Пшибильського (HD101065) — хімічно пекулярна зоря у сузір'ї Центавра на відстані близько 355 світлових років від Сонця[3]. Має видиму зоряну величину в смузі V близько 8,0[1]. Зоря є прототипом швидко осцилюючих Ap-зір та вважається однією з найцікавіших хімічно пекулярних зір[4][5].
Перші дослідження зорі зробив 1961 року польсько-австралійський астроном Ентоні Пшибильський[en][6]. Він передбачив у зорі наявність потужного магнітного поля та аномальний вміст хімічних елементів[7].
1978 року Куртц виявив чіткі пульсації блиску з невеликою амплітудою (ΔB ≈ 0,012m) та основним періодом близько 12 хвилин[7].
Хоча ефективна температура зорі становить близько 6600 К (що відповідає спектральному класу F3), однак у її атмосфері виявлено аномалії, які характерні для гарячих магнітних зір. Більшість ліній поглинання належить не групі заліза, які характерні для зір із подібними параметрами зоряних атмосфер (T = 6600 K, lg_g = 4,2). Здебільшого ідентифікують лінії поглинання лантаноїдів, зокрема, ідентифіковано лінії поглинання технецію та прометію. Відзначено високий вміст літію та аномальне співвідношення ізотопів кальцію. У каталозі Hipparcos зорі призначено спектральний клас B5p[4].
Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 2241,3± 450,0 гаус[8].
 | Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2018) |
- ↑ а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A…498..961
- ↑ а б в г д е ж ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ а б Gaia collaboration (August 2018). Gaia Data Release 2. Astronomy & Astrophysics (Summary of the contents and survey properties). 616. A1. arXiv:1804.09365. Bibcode:2018A&A...616A...1G. doi:10.1051/0004-6361/201833051. Gaia DR2 record at VizieR.
- ↑ а б В.Ф. Гопка, О.М. Ульянов, С.М. Андриевский. О гипотезе, позволяющей объяснить природу звезды Пшибыльского (HD 101065) : [рос.]. — Кинематика и физика небесных тел. — Київ, 2008. — Т. 24, вып. 1. — С. 50-60. — ISSN 0233-7665.
- ↑ Przybylski's Most Unusual Star. C. Cowley. Архів оригіналу за 5 травня 2012.(англ.)
- ↑ Przybylski, A. A G0 Star with High Metal Content. — Nature. — 1961. — Т. 189, вип. 4766.
- ↑ а б Н.Г. Михайлицька. Ідентифікація ліній поглинання рідкоземельних елементів у ділянці спектру λλ 610.25−610.57 нм roAp-зір HD 101065, HD 134214, HD 137949, HD 24712. — Кинематика и физика небесных тел. — Київ, 2010. — Т. 26, вип. 6. — С. 41-55. — УДК 524.3-36. — ISSN 0233-7665.
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про зорю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |