Перейти до вмісту

Калинівка (Лугинська селищна громада)

Координати: 51°1′59″ пн. ш. 28°11′6″ сх. д. / 51.03306° пн. ш. 28.18500° сх. д. / 51.03306; 28.18500
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Калинівка (Лугинський район))
село Калинівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Лугинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18060110180071393
Основні дані
Засноване 1739
Населення 657
Площа 3,67 км²
Густота населення 179,02 осіб/км²
Поштовий індекс 11340
Телефонний код +380 4161
Географічні дані
Географічні координати 51°1′59″ пн. ш. 28°11′6″ сх. д. / 51.03306° пн. ш. 28.18500° сх. д. / 51.03306; 28.18500
Середня висота
над рівнем моря
192 м
Водойми р. Кремне
Місцева влада
Адреса ради 11340, Житомирська обл., Лугинський р-н, с. Калинівка, вул. Шкільна, 49
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Житомирська область
Калинівка
Калинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Калинівка у Вікісховищі

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, у Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 461[1] осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша загадка про село в історичних джерелах датується 1779 роком[2].

У 1906 році село Колцки Лугинської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 67 верст, дворів 148, мешканців 1068[3].

Під час німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 335 місцевих жителів, з них 122 особи загинуло, 296 — нагороджено орденами і медалями[2].

На початку 1970-х років у селі діяла центральна садиба колгоспу «Більшовик», восьмирічна школа, клуб, 2 бібліотеки із книжковим фондом понад 8 тисяч примірників, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла, відділення зв'язку, 2 магазини[2].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 657 осіб, з них 99,85 % зазначили рідною українську мову, а 0,15 % — російську[4].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

1954 року в Калинівці встановлено обеліск Слави на честь воїнів, які загинули під час німецько-радянської війни[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 19 липня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 384.
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 16 червня 2019.
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 9 листопада 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.