Координати: 51°2′59″ пн. ш. 28°25′34″ сх. д. / 51.04972° пн. ш. 28.42611° сх. д. / 51.04972; 28.42611
Очікує на перевірку

Літки (Коростенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Літки
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Лугинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18060110260047186
Основні дані
Засноване 1665
Населення 699
Площа 3,57 км²
Густота населення 195,8 осіб/км²
Поштовий індекс 11325
Телефонний код +380 4161
Географічні дані
Географічні координати 51°2′59″ пн. ш. 28°25′34″ сх. д. / 51.04972° пн. ш. 28.42611° сх. д. / 51.04972; 28.42611
Середня висота
над рівнем моря
188 м
Місцева влада
Адреса ради 11325, Житомирська обл., Лугинський р-н, с. Літки, вул. Молодіжна, 5
Карта
Літки. Карта розташування: Україна
Літки
Літки
Літки. Карта розташування: Житомирська область
Літки
Літки
Мапа
Мапа

CMNS: Літки у Вікісховищі

Лі́тки — село в Україні, у Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 699 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване за 5 км на південь від районного центру та за 3 км на схід від залізничної станції Лугини. Через село проходить автомагістраль Київ-Брест. Сільській раді підпорядковане с. Великий Ліс.

Селом протікає річка Літки, права притока Глухової.

Історія

[ред. | ред. код]

Село вперше згадується в 1597 р. у документі Волинської палати цивільного суду «Дело о поискиваемом Киевским Святопустынним монастирем имения, принадлежавшего Овручскому базилианскому монастырю». Згідно з ним, ченці Київського Святомиколаївського Пустельного монастиря придбали у шляхтича Андрія Ларіоновича Острів Літківський. Відтак у цій місцевості виникли села Літки, Радогоща, Охотівка, Остапи, утворивши єдиний маєток, відомий з історичних документів як Літківський ключ. Через 70 років після Андрусівського перемир'я (січень 1667 р.) цей маєток відійшов до Речі Посполитої і перейшов у власність овруцького архімандрита, а з 1693 р. став власністю Овруцького василіянського греко-католицького монастиря. Після польського повстання 1831 р. проти Російської імперії Літківський маєток було конфісковано у Овруцького василіянського греко-католицького монастиря. У 1845 р. Літківський ключ було передано до відання Палати державного майна, і відтоді він став казенним (державним) маєтком. Як свідчить інвентарний опис 1844 р., Літківський маєток складався з двох фільварків — Літківського і Охотівського, у яких налічувалося 811 «ревізьких душ».

Тут діяли дві винокурні, два водяних млини, поташний завод, корчми. У 1844 р. у селі мешкало 23 сім'ї, які відробляли трудову повинність у місцевій економії. На початок 1910 р. налічувалося 560 жителів; у 1946 р. — 799; у 1970 р. — 1258; у 1995 р. — 738 жителів. Радянську владу встановлено у січні 1918 р.

29 липня 1920 р. був створений ревком. На базі панського маєтку (Вишневського) в с. Шеметиця (нині приєднано до с. Літки) у 1924 р. була створена комуна ім. Леніна. В 1928 р. у Шеметиці була створена сільськогосподарська комуна «Селянин». У 1929 р. в Шеметиці організовано колгосп «Новий шлях». У Літках було організовано колгосп за назвою «Друга п'ятирічка». Пізніше було об'єднано шеметицький колгосп з літківським, і він отримав назву ім. Хрущова. В 1951 р. до нього приєднано колгосп «Червоний переможець» (с. Великий Ліс), а в 1958 р. колгосп дістав назву ім. Свердлова. Жертвами Голодомору 1932—1933 рр. стали 20 жителів Літок.

Братська могила радянських воїнів у Літках

На фронтах Німецько-радянської війни, у партизанських загонах і підпіллі воювали 288 жителів села, з них 89 загинули, 122 відзначено державними нагородами.

У 1927 р. в Літках існувала трирічна трудова школа, у якій навчалось 90 дітей в приміщенні хати розкуркуленого Василя Лукиші. В селі було створено пункт для ліквідації неписьменності серед дорослих і підлітків. У 1932 р. завершилося будівництво нового приміщення школи. У 1935 р. школа стала семирічною. Після звільнення району від німецько-нацистських загарбників в школі розпочалося навчання 01 вересня 1944 р. У 1948—1949 навчальному році в школі навчалося 175 учнів, яких навчали 4 вчителів. З 1949 р. школа знову стала семирічною, у ній 7 вчителів навчали 166 учнів. У 1966 р. школа стала восьмирічною. У 1971 р. до старого приміщення школи добудували нове, зі спортивною кімнатою. 1980 р. в школі налічувалося 227 учнів.

На території Літок діють школа, бібліотека, медичний пункт, відділення зв'язку, декілька магазинів, а в колишньому селі Шеметиця, яке стало частиною Літок 27 лютого 1961 р., є пам'ятка природи місцевого значення — парк, закладений на початку XIX ст. Станом на 1 січня 2013 р. проживає 227 чоловіків та 279 жінок, з них 35 чоловіків віком до 17 років, 67 — віком від 18 до 39 років, 79 — віком від 40 до 59 років, 46 — від 60 років. Жінок віком до 17 років — 65,  від 18 до 39 років — 64, від 40 до 59 років — 73, від 60 років — 77.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 690 98.72%
російська 7 1.00%
білоруська 1 0.14%
румунська 1 0.14%
Усього 699 100%

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних