Кальварія Пацлавська
Село
 Координати 49°37′54″ пн. ш. 22°42′22″ сх. д. / 49.63166667° пн. ш. 22.70611111° сх. д.
|
Кальварія Пацлавська (пол. Kalwaria Pacławska) — село в Польщі, у гміні Фредрополь Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, у межах етнічної української території Надсяння.
Населення — 164 особи (2011[1]).
Село лежить на досить високому пагорбі, що на правому березі річки Вігор, неподалік від кордону з Україною, за 9 км на південний захід від Фредрополя і 18 км на південь від Перемишля.
.jpg)
Відповідно то традиції на місці села Пацлав поселився монах-пустельник, праведне життя якого стало привертати увагу до нього та місця його перебування. Так, поступово, тут став виникати монаший осередок. Згідно з літописом, уже в 1311 році за часів володіння короля Юрія I існувала дерев'яна церква, посвячена св. Симеонові Стовпнику.[2] Згодом у цій церкві з'явилася ікона, яку, згідно з підписом на ній, написав «чернець Лаврентій року Божого 1409». Споруда була двічі перебудована - у 1611 році та у 1921 роках.[2]
На землях, що належали селу Пацлаву, у другій половині XVII сторіччя Анджей Максиміліан Фредро став фундатором монастиря з думкою створення тут хресної дороги. У 1668 році сюди запросили отців францисканців. Було збудовано дерев'яний костел та монастир. Упродовж кількох років на схилах пагорба виникли стації — каплиці хресної дороги, так звані кальварійські каплиці. У 1679 році до костела в Кальварії перенесено з Кам'янця-Подільського чудотворну ікону Матері Божої. Біля монастиря виникло містечко, яке спочатку називалося Слобода. У середині XVIII століття монастир та костел згоріли. Існуючий донині комплекс будівель в стилі бароко зведено в 1770–1775 рр. Будівлі кілька разів відновлювали та перебудовували.
У 70-х роках XIX сторіччя виникла ідея створення в Пацлаві центру паломництва для віруючих греко-католицького обряду. В 1868 році при церкві в Пацлаві паралельно з римо-католицьким почав відбуватись відпуст. Намальовано копію ікони Матері Божої Пацлавської, яку було вміщено на грушку і підсвічено. Наступного року греко-католицький священик о. Лушакевич, парох зі села Війська (нині — Нові Сади), оголосив затверджені папою Римським Пієм IX дати відпустів у Пацлаві — 2 травня, 13 червня, 1 і 3 серпня, 13 вересня. Вони збігалися з римо-католицькими відпустами в Кальварії та початком збирання коштів на будівництво нової церкви. У 1913 році перемишльський греко-католицький єпископ о. Костянтин Чехович посвятив нову церкву Успіння Пресвятої Богородиці. До церкви перенесено стару ікону. На пагорбах, що поблизу, збудовано хресну дорогу. Поставлені раніше дерев'яні хрести замінено мурованими і дерев'яними каплицями. Так виникла нова Кальварія для греко-католиків. Чисельність греко-католицьких прочан у деякі відпустові дні була більшою, ніж римо-католицьких. У міжвоєнному періоді на тлі загального неприязного ставлення до українців доходило до бійок кропилами, коли римо-католицькі священики вимагали від греко-католиків пропустити свою процесію першою. «Боротьба за душі» ставала більш агресивною.
1 квітня 1933 р. гміну Пацлав Добромильського повіту Львівського воєводства ліквідовано, а її територію приєднано до сільської гміни Кальварія Пацлавська того ж повіту і воєводства.[3] Попри формальну ліквідацію села Пацлав, громади обох сіл проживали окремо одна від одної. Тож на 1 січня 1939-го в селі Кальварія Пацлавська з 340 жителів було 25 польськомовних українців-грекокатоликів, 305 поляків і 10 євреїв, а в селі Пацлав з 220 жителів було 5 українців, 210 поляків і 5 євреїв[4].
В 1939 р. село відійшло до СРСР, у березні 1945 р. передане Польщі. По Другій світовій війні та встановлення кордону між СРСР та Польщею Кальварія Пацлавська відійшла до Польщі. Після 1947 року церкву і греко-католицькі кальварійські об'єкти було знищено польською владою.
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 105 | 25 | 63 | 17 |
| Жінки | 59 | 8 | 28 | 23 |
| Разом | 164 | 33 | 91 | 40 |
В поселенні народився:
- Юзеф Богданський (1800—1884) — польський художник.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кальварія Пацлавська
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Коротка історія Пацлавської кальварії // Бескид Ч.18 (96), Перемишль, 1931 р. - С. 4-5
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 lutego 1933 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Pacław w powiecie dobromilskim, województwie lwowskiem. [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 18, 19.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Аксманичі. Село у Клоковицькій парафії Перемишльського повіту. — Львів, 2010
- Pacław // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 810. (пол.)
- Kalwarya pacławska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 715. (пол.)
- Пацлавська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Адміністративний центр: Фредрополь | ||
| Села | Аксманичі • Вугники • Грушова • Даровичі • Кальварія Пацлавська • Клоковичі • Княжичі • Конюша • Конюшки • Кописно • Корманичі • Куп'ятичі • Ліщини • Макова • Молодовичі • Нові Сади • Новосілки Дидинські • Папортно-Сопотник • Посада Риботицька • Риботичі • Серакізці • Сілець • Фредрополь |  |
| Колишні села | ||
| Інші НП | ||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |