Новосілки Дидинські
Село
 у Новосілках Дидинських (зруйнована на поч. 1950-х рр.) Координати 49°38′00″ пн. ш. 22°43′00″ сх. д. / 49.63333333° пн. ш. 22.71666667° сх. д.
|
Новосілки Дидинські (пол. Nowosiółki Dydyńskie) — село в Польщі, у гміні Фредрополь Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, у межах етнічної української території Надсяння. Населення — 153 особи (2011[1]).
Село розташоване за 8 км на південь від Фредрополя і за 18 км на південь від Перемишля. Населення становить 154 особи.
Новосілки Дидинські лежать неподалік від польсько-українського кордону, на правому березі річки Вігор, біля підніжжя гори, на якій розташована Кальварія Пацлавська.
Відоме з 1438 року.
На пагорбі, який піднімається за селом, знайдено руїни середньовічного городища з часів Київської Русі зі збереженими залишками трьох кілець валів. У найвищій частині стоїть дерев'яна кальварійська каплиця Марії Магдалини. У XVII столітті село належало графам Фредрам. У 1686 році Андрій Максиміліян Фредро, засновник Пацлавської Кальварії, подарував село тамтешньому монастиреві. У 1870 році спадкоємці Фредри відібрали село.
У 1837[2] році це "панське" село купив перемиський єпископ Іван Снігурський для того, щоб на доходи від нього оплачувати навчання для 24 учнів Дяко-Учительського інституту у Перемишлі, заснованого ним у 1818 році. В учні приймалися хлопці (в тому числі і сини діючих священиків та діти померлих священиків, як це було у випадку з о. Михайлом Вербицьким та його братом Володиславом), які мали здібності до учительського та дяківського сану.
У 1841 році з обов'язком використовувати доходи для навчання хлопців єп. Снігурський передав село греко-католицькій капітулі у Перемишлі.
В останні роки XIX ст. виникла суперечка з приводу належності ґрунтів, на яких були зведені кальварські каплиці. Процес закінчився лише 1907 року. Вирок не влаштовував монастир. Власністю монастиря залишилися тільки каплиці та територія, яку вони займали.
У селі була церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована 1740 року. У 1795 році тут проживало 95 греко-католиків, 80 римо-католиків та 24 євреї. У 1921 році в селі нараховувалось 61 хата і 320 жителів, серед них 223 римо-католиків, 88 греко-католиків та 9 євреїв. У 1938 році — 91 греко-католик. Після Другої світової війни майже всі українці зі села були насильно виселені.
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 70 | 16 | 47 | 7 |
| Жінки | 83 | 14 | 47 | 22 |
| Разом | 153 | 30 | 94 | 29 |
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Kalwarya Pacławska. Monografia ilustrowana. Przemyśl: 1907, ss. 37-38.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- «Аксманичі. Село у Клоковицькій парафії Перемишльського повіту».— Львів, 2010; стор. 43
Адміністративний центр: Фредрополь | ||
| Села | Аксманичі • Вугники • Грушова • Даровичі • Кальварія Пацлавська • Клоковичі • Княжичі • Конюша • Конюшки • Кописно • Корманичі • Куп'ятичі • Ліщини • Макова • Молодовичі • Нові Сади • Новосілки Дидинські • Папортно-Сопотник • Посада Риботицька • Риботичі • Серакізці • Сілець • Фредрополь |  |
| Колишні села | ||
| Інші НП | ||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |