Кальницький Павло Федосійович

Кальницький Павло Федосійович
Народився	22 вересня 1929(1929-09-22)  Супротивна Балка, Новосанжарський район, Полтавська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	19 грудня 2004(2004-12-19) (75 років)  Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Київський державний художній інститут (1955)
Вчителі	Вронський Макар Кіндратович і Гельман Макс Ісайович
Членство	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Кальницька Людмила Степанівна

Кальни́цький Павло́ Федосі́йович (22 вересня 1929, Супротивна Балка — 19 грудня 2004, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Чоловік мистецтвознавця Людмили Кальницької, батько скульптора Бориса Кальницького.

Біографія

Народився 22 вересня 1929 року (за іншими даними 9 вересня 1930 року) в селі Супротивній Балці (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). Протягом 1949—1955 років навчався у Київському художньому інституті, був учнем Макара Вронського та Макса Гельмана. Дипломна робота — композиція «Богдан Хмельницький біля тіла козака Тура».

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Червоноткацькій, № 22/2 квартира № 28, у будинку на вулиці Микитенка, № 3 а, квартира № 41 та у будинку на вулиці Прирічній, № 19 г, квартира № 189. Помер у Києві 19 грудня 2004 року.

Творчість

Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Використовував гіпс, бронзу, граніт, мармур. Серед робіт:

композиції

• «Богдан Хмельницький біля тіла козака Тура» (1955);
• «Пісня миру» (1957, гіпс тонований);
• «Мирний сон» (1960, гіпс тонований);
• «Доля» (1964, мармур);
• «Комуніст» (1970, оргскло, цинк);
• «Воротар» (1971, оргскло).

портети

• Герой Соціалістичної Праці забійник Я. А. Трисачов (1957, гіпс тонований; у співавторстві з Віктором Гречаником);
• Герой Соціалістичної Праці забійник Федір Голуб'ятников (1957, гіпс тонований; у співавторстві з Віктором Гречаником);
• «Дівчина» (1960, гіпс тонований);
• голова колгоспу М. П. Мелашенко (1973, цинк);
• Герой Радянського Союзу, гвардії старшина Федір Іванович Мінін (1974, гіпс тонований; у співавторстві з Віктором Гречаником);
• Маршал Радянського Союзу Федір Іванович Толбухін (1975, бронза);
• автоінспектор, старшина міліції С. Духновський (1977, гіпс тонований).

монументальна скульптура

• «Монумент на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією» у Переяславі (1961, бронза, граніт; у співавторстві з Василем Вінайкіним, Віктором Гречаником, архітектор Василь Гнєздилов);
• пам'ятник Тарасові Шевченкові у місті Звенигородці Черкаської області (1964, штучний камінь, граніт; у співавторстві з Петром Остапенком, архітектор Юрій Кисличенко);
• пам'ятник Тарасові Шевченкові у місті Умані (1965);
• пам'ятник Василю Чапаєву в місті Лубнах (1966, чавун, граніт; у співавторстві з Петром Остапенком, архітектор Юрій Кисличенко);
• надгробний пам'ятник Максимові Рильському на Байковму кладовищі у Києві (1969, бронза, граніт; у співавторстві з Петром Остапенком);
• меморіальна дошка Зої Гайдай у Києві (1970, барельєф, граніт; у співавторстві з Петром Остапенком, архітектор Яків Ковбаса);
• меморіальний комплекс загиблим односельчанам у селі Дейкалівці Полтавської області (1970);
• меморіальний комплекс воїнам у селищі Тернах Сумської області (1971);
• серія погрудь «Герої Радянського Союзу» у місті Миргороді (1972);

• пам'ятник Володимиру Леніну в місті Бершаді (1975, у співавторстві);
• пам'ятник загиблим «Скорботна мати» в місті Бершаді (1977, у співавторстві);
• погруддя Павла Пестеля у місті Тульчині (1979);
• погруддя Антона Макаренка у Києві (1982);
• пам'ятник Герою Радянського Союзу Степану Харитоновичу Сікорському у селі П'ятигорах Київської області (1983, бронза);
• погруддя пожежника Чорнобиля Віктора Кібенка у місті Іванкові (1987);
• погруддя пожежника Чорнобиля Володимира Правика у місті Ірпені (1988).

Монумент на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією	Пам'ятник Василю Чапаєву	Надгробок Максима Рильського	Погруддя Павла Пестеля	Погруддя Антона Макаренка	Пам'ятник Степану Сікорському	Погруддя Володимира Правика

Брав участь у республіканських виставках з 1956 року, всесоюзних — з 1957 року, зарубіжних — з 1958 року, зокрема у 1963 році його роботи експонувалися у Німецькій Демократичній Республіці та у Польській Народній Республіці.

Література

• Кальницький Павло Федосійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 185.;
• Кальницький Павло Федосійович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Кальницкий, Павел Феодосиевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — Санкт-Петербург: Гуманитарное агентство Академический проект, 1995. — Том 4, книга 2 (Каев—Кобозев). С. 114. (рос.);
• М. П. Дігтярьов. Кальницький Павло Федосійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.