Координати: 47°21′18″ пн. ш. 37°8′21″ сх. д. / 47.35500° пн. ш. 37.13917° сх. д. / 47.35500; 37.13917

Кальчинівка (Маріупольський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кальчинівка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Маріупольський район
Тер. громада Нікольська селищна громада
Код КАТОТТГ UA14140070050083327
Облікова картка Кальчинівка 
Основні дані
Засноване 1832
Населення 160 (01.01.2017)
Площа 0.83 км²
Густота населення 193 осіб/км²
Поштовий індекс 87022
Телефонний код +380 6246
Географічні дані
Географічні координати 47°21′18″ пн. ш. 37°8′21″ сх. д. / 47.35500° пн. ш. 37.13917° сх. д. / 47.35500; 37.13917
Середня висота
над рівнем моря
215 м
Водойми р. Кальчик, балка Кальчик
Відстань до
обласного центру
125 км
Відстань до
районного центру
24 км
Найближча залізнична станція Розівка
Відстань до
залізничної станції
7,7 км
Місцева влада
Адреса ради 87000, Донецька обл., Маріупольський р-н, смт Нікольське, вул. Пушкіна, 94
Сільський голова Безлюдний Сергій Леонідович
Карта
Кальчинівка. Карта розташування: Україна
Кальчинівка
Кальчинівка
Кальчинівка. Карта розташування: Донецька область
Кальчинівка
Кальчинівка
Мапа
Мапа

Ка́льчинівка (№ 22) — село Нікольської селищної громади Маріупольського району Донецької області України. Відстань до центру громади становить близько 24 км автошляхом Н08.

Територія села межує із землями Пологівського району Запорізької області.

Історія

[ред. | ред. код]

Лютеранське село, засноване 1832 р. Засновники — 26 сімей із Біловезьких колоній. Лютеранський приход Ґрунау. Землі 1560 десятин (1857; 26 подвір'їв і 3 безземельних сімей), 1722 десятин. Школа. Колгосп «Фриш анс Верк» (1930).

У 1925—1939 роках село входило до складу Люксембурзького німецького національного району Маріупольської округи (з 1932 — Дніпропетровської області, з 1939 — Запорізької області).[1]

Населення

[ред. | ред. код]
Рік Кількість мешканців
1859 412
1885 583
1897 265
1905 210
1908 226
1918 345
1922 428

[2]

За даними перепису 2001 року населення села становило 144 особи, з них 66,67 % зазначили рідною мову українську, 31,25 %— російську, 0,69 %— молдовську та угорську мови[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Российские немцы. История и современность [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2016. Процитовано 8 травня 2016.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 березня 2022.